910/7413/17 Про зобов'язання виконати умови договору будівельного підряду - 14.03.2018 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" (далі - Відповідач) про зобов'язання виконати умови договору № 2012/3 від 14.08.2012 та допустити Позивача до проведення робіт з встановлення, монтажу, пусконалагоджування інженерного та технологічного обладнання згідно переліку, наведеного в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що роботи згідно укладеного договору мали закінчитися ще в грудні 2014 року, проте через відсутність державного фінансування, строки завершення будівництва постійно зсувались, відповідно і строки виконання договору також, в зв'язку з чим, Позивачу передано медичне та інженерне обладнання для зберігання та монтажу, що збільшує фінансові затрати Позивача. Відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань в частині забезпечення допуску до проведення робіт з встановлення, монтажу, пусконалагоджування інженерного та технічного обладнання та прийняття належним чином робіт. Позивач зазначає, що він неодноразово повідомляв Відповідача про готовність забезпечити весь комплекс робіт з монтажу обладнання та просив надати графіки встановлення та монтажу обладнання, які Відповідачем надано не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 в позові відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що Позивачем, всупереч вимогам статей 32, 33 ГПК України не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що Відповідач не допускає чи чинить перешкоди у допуску до проведення робіт з встановлення, монтажу, пусконалагоджування інженерного та технологічного обладнання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, посилаючись на те, що судом не надано оцінки умовам пункту 6.1 договору та не проведено належного аналізу змісту листа № 21 від 04.05.2017, в якому Позивач просив Відповідача надати графік робіт; судом не враховано, що Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про готовність забезпечити виконання всього комплексу робіт за договором та просив надати оновлені графіки встановлення і монтажу обладнання, проте зазначені графіки надані Відповідачем не були; судом першої інстанції не надано оцінки клопотанню Позивача про те, що, оскільки існує ряд обставин щодо ознак позасудового врегулювання спору, що може свідчити про фактичне визнання Відповідачем даного позову, Позивач просив продовжити розгляд справи і надати можливість сформувати правову позицію щодо даних обставин; місцевий господарський суд проігнорував прохання Позивача стосовно зобов'язання Відповідача направити відзив; Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення не враховано, що Позивач звертався до Головного управління Національної поліції України в місті Києві з заявою щодо протиправності дій Відповідача, які полягають у незаконному переміщенні Відповідачем комплектуючих обладнання, проведенні відкриття опломбованих коробок, в яких зберігається обладнання і такі дії Відповідача можуть призвести до зниження балансової вартості обладнання та його товарного вигляду, а також може призвести до викрадення його елементів, пошкодження електроніки, механізмів, що, в свою чергу, призведе до знецінення обладнання в цілому.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Позивача, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі без змін з тих підстав, що доводи Позивача зводяться до переоцінки у справі доказів, проте судами першої та апеляційної інстанцій всебічно і повно встановлено всі обставини справи, правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Позивачем (Генпідрядник) та Відповідачем (Замовник) 14.08.2012 укладено договір на будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" № 2012/3, за умовами якого Генпідрядник зобов'язався до 31.12.2012 виконати роботи з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" (завдання № 12 Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу) (в тому числі встановлення інженерного та технологічного обладнання), а Замовник зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 5.1 договору визначено, що терміни виконання робіт визначаються календарним планом, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 3 від 03.06.2013 (календарний план виконання робіт в тому числі встановлення інженерного та технологічного обладнання) строк монтажу обладнання встановлено 31.12.2013.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що за актами приймання-передачі інженерного обладнання Відповідачем передано Позивачу на відповідальне зберігання відповідне обладнання за договором, перелік якого наведений у цих актах.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підряднику) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Під час розгляду справи суди з'ясували, що Позивач листом № 1045 від 08.09.2016 повідомив Відповідача про готовність забезпечити весь комплекс робіт з монтажу обладнання та просив надати графіки встановлення та монтажу обладнання.

В свою чергу, Відповідач 27.04.2017 направив позивачу лист № 258/04-17 з вимогою здійснити до 04.05.2017 підготовку місця для монтування обладнання, монтаж та пусконалагодження обладнання, прийнятого Позивачем на відповідальне зберігання за договором № 2012/3 від 14.08.2012, а також первинний інструктаж персоналу щодо використання такого обладнання, у відповідь на що, Відповідач просив надати графік будівельно-монтажних робіт/монтажу обладнання та відкориговану проектно-кошторисну документацію.

Крім того, в листі Позивач вказує на те, що останній неодноразово письмово звертався до Відповідача з повідомленням про готовність до виконання договору та з проханням надати оновлені графіки монтажу і пусконаладки обладнання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32 - 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Господарські суди, дослідивши всі матеріали справи дійшли висновку про відсутність доказів, які б свідчили, що Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про свою готовність забезпечити весь комплекс робіт з монтажу обладнання та просив надати графіки встановлення та монтажу обладнання.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, відсутні і докази недопуску Відповідачем Позивача на об'єкт для здійснення монтажу обладнання.

Оскільки Позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено недопуск Відповідачем Позивача на об'єкт для здійснення монтажу обладнання, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено Позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, здійснили перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосували законодавство під час розгляду справи.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо не надання оцінки судом апеляційної інстанції умовами пункту 6.1 договору та не проведення належного аналізу змісту листа № 21 від 04.05.2017, слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на те, що Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про готовність забезпечити виконання всього комплексу робіт за договором та просив надати оновлені графіки встановлення і монтажу обладнання, проте зазначені графіки надані Відповідачем не були, колегією суддів не приймаються, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено доведення матеріалами справи наявність зазначених обставин. Крім того, судами встановлено, що терміни виконання робіт визначаються календарним планом, а договором не передбачено окремий графік будівельно-монтажних робіт.

Що стосується доводів Позивача, що судом першої інстанції не надано оцінки клопотанню Позивача те, що існує ряд обставин щодо ознак позасудового врегулювання спору, що може свідчити про фактичне визнання Відповідачем даного позову, а тому Позивач просив продовжити розгляд справи і надати можливість сформувати правову позицію щодо даних обставин, колегія суддів зазначає, що судом розглянуто зазначене клопотання та прийнято стосовно цього відповідне рішення, про що зазначено в тексті рішення суду від 15.06.2017.

Відносно твердження скаржника, що місцевий господарський суд проігнорував прохання Позивача стосовно зобов'язання Відповідача направити відзив, слід звернути увагу, що статтею 59 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) визначено, що відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі копію відзиву. Тобто, зазначеною статтею Кодексу надано право, а не обов'язок надіслання іншим учасникам процесу відзиву на позовну заяву, а тому суд не наділений правом примусу учасника процесу до таких дій.

Твердження скаржника, що Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення не враховано звернення Позивача до Головного управління Національної поліції України в місті Києві з заявою щодо протиправності дій Відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки скаржником не наведено яким чином зазначені обставини могли вплинути на виконання Позивачем своїх договірних зобов'язань у встановлений договором строк.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.