ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2020 року
Київ
справа №200/9426/19-а
адміністративне провадження №К/9901/27760/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, про скасування постанови
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 (колегія суддів у складі: Міронової Г. М., Сіваченка І. В., Геращенка І. В.),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, про скасування постанови про накладення штрафу від 02.05.2019 ВП № 46721093 у розмірі 83 546,91 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 зупинено провадження у справі № 200/9426/19-а за позовом ОСОБА_1 до Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, про скасування постанови про накладення штрафу від 02.05.2019 ВП № 46721093 у розмірі 83 546,91 грн до набрання законної сили судовим рішенням Донецького апеляційного суду у справі № 235/486/19 (до оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Рішення суду мотивовано тим, що є підстави для зупинення провадження у цій справі до набрання судовим рішенням законної сили у справі № 235/486/19, оскільки предмет спору у справі № 200/9426/19-а пов`язаний з предметом спору у справі № 235/486/19.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги зазначає, що матеріали справи № 200/9426/19-а не містять жодного рішення Красноармійського міськрайонного суду від 22.05.2019 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка утворилася з 01.04.2013 по 31.10.2018 за виконавчим листом № 2/235/830/13. Крім того, зазначає, що вказане рішення оскаржене в апеляційному порядку та на час подання касаційної скарги провадження у справі № 235/486/19 зупинено та не поновлено. Наголошує на тому, що зібрані докази по справі № 200/9426/19-а дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у цій справі, та по даній справі відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 235/486/19, оскільки спір щодо неустойки (пені) не встановлює обставин (фактів) для спору щодо скасування постанови державного виконавця. Також скаржник зазначає, що зупинення провадження у справі спричиняє порушення прав позивача на розгляд справи протягом розумного строку.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 15.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Стислий виклад обставин справи, встановлений судом апеляційної інстанції
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 22.05.2019 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка утворилась з 01.04.2013 по 31.10.2018 за виконавчим листом № 2/235/830/13 (справа № 235/1874/13-ц) у розмірі 1 314 721,2 грн. Вказане рішення було оскаржено в апеляційному порядку.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21.08.2019 зупинено провадження у справі № 235/486/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1, третя особа - Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів до набрання законної сили судового рішення у справі № 235/1874/13ц. На теперішній час провадження у справі № 235/486/19 не поновлено.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15)
), а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предмет спору у справі № 200/9426/19-а пов`язаний з предметом спору у справі № 235/486/19.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто дана правова норма передбачає, що підставою для зупинення провадження в справі за такою обставиною є об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Верховний Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови державного виконавця Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 02.05.2019 у виконавчому провадженні № 46721093 про накладення на нього штрафу.
В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом розгляду спору у справі № 235/486/19 є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Проте в матеріалах справи відсутнє рішення Красноармійського міськрайонного суду від 22.05.2019, на яке посилається суд апеляційної інстанції в своєму рішенні.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду, дослідивши обставини справи, дійшла висновку, що в оскаржуваній ухвалі не мотивований зв`язок між очікуваними висновками рішення Донецького апеляційного суду за наслідками розгляду справи № 235/486/19 та предметом спору у цій справі; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи № 235/486/19; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, є передчасними, оскільки суд, зупиняючи провадження у цій справі, не розпочав розгляд справи по суті та не дослідив належним чином обставини справи, а тому був позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між наданими позивачем доводами та справою, що розглядається у Донецькому апеляційному суді.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги, що зупинення провадження у справі порушує право позивача на справедливий судовий розгляд справи протягом розумного строку.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР)
(надалі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ, Суд) є джерелами права для судів України.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо ( 124 рішення у справі "Kudla v. Poland", 30 рішення у справі "Vernillo v. France", 43 рішення у справі "Frydlender v. France", 43 рішення у справі "Wierciszewska v. Poland", 23 рішення в справі "Capuano v. Italy" та ін.).
Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 скасувати, а справу направити до Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду