925/1599/16 Про стягнення заборгованості з орендної плати та санкції за порушення умов договору - 16.02.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Примаченка Руслана Віталійовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 (у складі колегії суддів: Коротун О.М. (головуючий), Суховий В.Г., Гончаров С.А.)

та на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2017 (суддя Скиба Г.М.)

у справі № 925/1599/16

за позовом Заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Примаченка Руслана Віталійовича

про стягнення заборгованості з орендної плати та санкцій,

У грудні 2016 року Заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Канівської міської ради до Фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Примаченка Р.В. про стягнення 566 010,92 грн, з яких: 402 459,48 грн - заборгованість з орендної плати за землю, 14 748,47 грн - пеня, 18 460,46 грн - 3 % річних і 130 342,03 грн - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі від 25.07.2011 № 171/2011 (далі - Договір оренди) щодо внесення орендної плати протягом 2013- 2016 років, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2017 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Примаченка Р.В. на користь Канівської міської ради 402 459,48 грн заборгованості з орендної плати за землю, 14 748,47 грн пені, 18 460,46 грн - 3 % річних і 130 342,03 грн інфляційних втрат. Стягнуто з ФОП Примаченка Р.В. на користь прокуратури Черкаської області витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 490,15 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру пені та 3 % річних, які підлягають стягненню. Стягнуто з ФОП Примаченка Р.В. на користь Канівської міської ради 14 421,01 грн пені, 18 424,86 грн - 3 % річних. Стягнуто з ФОП Примаченка Р.В. на користь прокуратури Черкаської області витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 478,71 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідач упродовж 2013- 2016 років неналежним чином виконував умови Договору оренди щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, внаслідок чого, з урахуванням зміни ставок орендної плати та коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі, сума основного боргу за період з 28.02.2013 по 30.08.2016 становить 402 459,48 грн, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення передбаченої умовами договору пені за період 30.11.2015- 30.11.2016, а також 3 % річних та інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за період з 01.01.2013 по 01.08.2016.

У зв'язку з допущенням арифметичної помилки під час розрахунку сум пені та 3 % річних апеляційний суд здійснив власний розрахунок і зменшив їх розмір, змінивши рішення суду першої інстанції в цій частині.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2017 року ФОП Примаченко Р.В. подав касаційну скаргу (з урахуванням доповнень до касаційної скарги, поданих у жовтні 2017 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ФОП Примаченко Р.В. обґрунтовує зокрема тим, що суд першої інстанції розглянув справу за його (відповідача) відсутності, належним чином не повідомивши про час і місце судового засідання. Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що рішення суду прийнято з порушенням правил територіальної підсудності. Зазначені порушення судом норм процесуального права, на думку скаржника, у будь-якому випадку є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на те, що судові рішення у справі є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті без порушення норм матеріального та процесуального права, просить залишити їх без змін.

Канівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що судові рішення, постановлені у справі, є законними та обґрунтованими, тому підстав для їх скасування немає. Крім того, позивач послався на необхідність з'ясування відповідності вимогам процесуального закону повноважень представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК (1798-12) ) у редакції, чинній з 15.12.2017, касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.12.2016 позовну заяву Заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Канівської міської ради прийнято до розгляду і порушено провадження у справі; справу призначено до розгляду на 19.01.2017.

Згідно з відбитком штампа вихідної кореспонденції суду 27.12.2016 копії цієї ухвали направлено сторонам рекомендованим листом із повідомленням про вручення (т. 1 а.с. 2, зворот), зокрема відповідачеві - на адресу, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1.

Кореспонденцію, адресовану відповідачеві - ФОП Примаченку Р.В., у тому числі копію ухвали суду від 26.12.2016, відділенням пошти повернуто на адресу суду 04.01.2017 з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" (т. 1 а.с. 45- 47).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.01.2017 у зв'язку з неприбуттям ФОП Примаченка Р.В. та його представника у судове засідання, а також неподанням витребуваних документів розгляд справи відкладено на 03.02.2017, відповідача зобов'язано подати суду мотивовані заперечення по суті спору, відзив на позов, докази виконання умов Договору оренди, зазначити мотиви непроведення розрахунків за цим Договором, надати докази проведеного розрахунку та пропозиції з врегулювання спору. Копії цієї ухвали 20.01.2017 направлено сторонам рекомендованим листом із повідомленням про вручення (т. 1 а.с. 66, зворот).

У матеріалах справи немає доказів того, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції (03.02.2017) суд володів інформацією про вручення відповідачеві повідомлення про час і місце судового засідання.

Натомість матеріали справи засвідчують, що кореспонденцію, адресовану відповідачеві ФОП Примаченку Р.В., у тому числі копію ухвали суду від 19.01.2017, відділенням пошти повернуто на адресу суду 23.02.2017 з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" (т. 1 а.с. 99- 100). Водночас долученими відповідачем до апеляційної скарги медичними документами підтверджується факт перебування його на лікуванні на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Отже, суд розглянув справу та ухвалив рішення про задоволення позову, не маючи доказів належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та відсутності доказів неповажності причин його неявки у судове засідання.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не врахував положення пункту 2 частини 3 статті 104 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, про обов'язковість скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про засідання суду. При цьому свій висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог (з урахуванням внесених змін в розрахунок пені та 3 % річних) мотивував саме тим, що в суді першої інстанції відповідач не спростував обставини щодо несплати орендної плати.

Зважаючи на те, що вчинення сторонами певних процесуальних дій (подання зустрічного позову, доказів та ін.) можливо лише на стадії вирішення справи у суді першої інстанції, а відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені процесуальним законом, судові рішення, постановлені у справі, не можна вважати законними та обґрунтованими.

Посилання у доповненні до касаційної скарги на ту обставину, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, суд не може взяти до уваги з таких підстав.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 12 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Положеннями статті 16 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, установлено виключну підсудність певних справ, а частиною 8 цієї норми визначено, що справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини.

Оскільки предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована у місті Каневі Черкаської області, позов правомірно подано до Господарського суду Черкаської області.

Щодо зауваження Канівської міської ради у відзиві на касаційну скаргу про необхідність перевірки повноважень представника відповідача, який підписав касаційну скаргу, слід зазначити, що питання відповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону вирішувалося Вищим господарським судом України під час її прийняття, про що свідчать ухвали цього суду від 06.11.2017, від 20.11.2017, і підстав для повернення касаційної скарги встановлено не було.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК судові рішення, постановлені у справі, підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017) не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Примаченка Руслана Віталійовича задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.02.2017 у справі № 925/1599/16 скасувати, справу № 925/1599/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.