910/6374/17 Про стягнення заборгованості за договором поставки - 14.02.2018 Прийняття

1.1. 12 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітон" (далі - ТОВ "Юнітон") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил Форт" (далі - ТОВ "Стил Форт") про стягнення 192623,97 грн. штрафу на підставі п.8.2 Договору поставки №КВ-040 від 09.08.2016 (далі - Договір).

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Юнітон" обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Стил Форт" зобов'язань з поставки товару за Договором.

1.3. 23 травня 2017 року ТОВ "Стил Форт" подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до ТОВ "Юнітон" про стягнення 104601,07 грн., з яких: 92992,03 грн. основного боргу, 8119,98 грн. пені, 2603,78 грн. інфляційних втрат та 885,28 грн. - 3% річних.

1.4. Зустрічна позовна заява мотивована неналежним виконанням ТОВ "Юнітон" своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати за поставлений відповідачем товар.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 відмовлено ТОВ "Юнітон" у задоволенні первісного позову до ТОВ "Стил Форт". Зустрічний позов ТОВ "Стил Форт" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Юнітон" 92992,03 грн. основного боргу, 7418,98 грн. пені, 2603,78 грн. інфляційних втрат, 810,18 грн. 3% річних, 1588,13 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано, в іншій частині рішення - змінено. Резолютивну частину рішення викладено у такій редакції: "Первісний позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил Форт" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19; ідентифікаційний код 39003983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітон" (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1; ідентифікаційний код 23853490) 192 623 (Сто дев'яносто дві тисячі шістсот двадцять три гривні) 97 коп. штрафу та 2 889 (Дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять гривень) 36 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 431 (Три тисячі чотириста тридцять одна гривня) 66 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Зустрічний позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітон" (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 1; ідентифікаційний код 23853490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил Форт" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 19; ідентифікаційний код 39003983) 87 862 (Вісімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят дві гривні) 03 коп. основного боргу, 1 083 (Одна тисяча вісімдесят три гривні) 14 коп. пені, 116 (Сто шістнадцять гривень) 84 коп. 3% річних, 179 (Сто сімдесят дев'ять гривень) 31 коп. інфляційних втрат, 4 265 (Чотири тисячі двісті шістдесят п'ять гривень) 50 коп. витрат на послуги адвоката, та 1 365 (Одна тисяча триста шістдесят п'ять гривень) 05 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. В іншій частині зустрічного позову відмовити".

2.3. Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09.08.2016 між ТОВ "Юнітон", як покупцем, та ТОВ "Стил Форт", як постачальником, укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю металопродукцію (товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено у п. 6.1 з моменту його підписання і до 31.12.2017. У частині взаєморозрахунків Договір діє до повного виконання зобов'язань між сторонами.

Відповідно до п. 1.2 Договору ціна, кількість, асортимент, строки та умови поставки встановлюються сторонами у Специфікаціях (додатках) до Договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного Договору та є його невід'ємною частиною або в рахунках-фактурах, що виставляються Постачальником.

Покупець оплачує поставлений товар за цінами, що вказані у Специфікації за кожну партію товару. Після погодження та підписання Специфікації, постачальник виставляє рахунок на загальну вартість товару, вказаного у Специфікації (видаткових накладних). Протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку покупець здійснює платіж у розмірі 100% суми вартості товару, вказаної у Специфікації (видатковій накладній) або рахунку, простим банківським переказом на поточний рахунок постачальника (п. п. 3.1, 3.3 Договору).

Як встановлено судами, у пункті 3.4 Договору сторони погодили, що за взаємною згодою сторін можливий інший порядок розрахунків за Договором, що має бути відображено у підписаних сторонами Специфікаціях.

Специфікації, накладні, за якими постачається товар за Договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до Договору, підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною Договору (п. 10.6 Договору).

Судами встановлено, що на виконання договору 10.08.2016 сторони підписали та скріпили печатками Специфікацію № 1 до Договору, згідно з якою постачальник мав поставити покупцеві товар - круг АІSI 321 дм., 110мм в кількості 9,120 т вартістю 7 934 40,00 грн., в т.ч. ПДВ та трубу АІSI 321 дм., 121х5,0 в кількості 9,460 т вартістю 1 670 266,67 грн., в т.ч. ПДВ. На момент підписання Специфікації №1 загальна вартість товару становить 2 004 320,00 грн. Поставка здійснюється транспортом продавця на склад покупця. Строки поставки: 50 днів з моменту отримання продавцем 50% передоплати згідно Специфікації продавця, а решта суми - протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки.

2.4. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Юнітон" зазначало, що перерахувало на користь ТОВ "Стил Форт" 1 005 130,00 грн. в якості 50% передоплати за Специфікацією № 1, у зв'язку з чим строк поставки, визначений Специфікацією №1 від 10.08.2016, закінчився 22.10.2016, проте товар у зазначений строк поставлений не був.

Поставка товару частково була здійснена 21.11.2016 за видатковою накладною №521 на суму 60 378,00 грн. та 18.01.2017 за видатковою накладною № 15 на суму 1 176 064,03 грн.

Оскільки відповідач протягом 50 днів після отримання передоплати згідно з Специфікацією не здійснив поставку товару, у покупця виникло право на стягнення з постачальника відповідно до п. 8.2 Договору штрафу в розмірі 20% від суми несвоєчасно поставленого товару, що становить 400 864,00 грн.

Позивач направив відповідачеві вимогу про сплату штрафу, проте останній таку вимогу відхилив, натомість пред'явив позивачеві претензію про сплату заборгованості за поставлений товар на суму 208 240,03 грн.

Зазначену претензію ТОВ "Юнітон" задовольнив шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог згідно з його заявою від 20.03.2017 №55ю.

Зважаючи на те, що штраф за несвоєчасну поставку металопродукції по Специфікації №1 був частково оплачений шляхом взаємозаліку (400 864,00 грн. - 208 240,03 грн.), позивач вимагав від відповідача сплатити на його користь частину штрафу, що залишилася неоплаченою, а саме 192 623,97 грн.

2.5. Зазначені позовні вимог ТОВ "Стил Форт" не визнало та заявило до ТОВ "Юнітон" зустрічний позов про стягнення 92 992,03 грн. заборгованості за поставлений товар, а також 8 119,98 грн. пені, 2 603,78 грн. інфляційних втрат та 885,28 грн. - 3% річних.

В обґрунтування таких вимог ТОВ "Стил Форт" зазначало, що за відсутності 50% передоплати (1 002 160,00 грн.) в порядку, визначеному в п. 3 Специфікації № 1 до Договору, проте, за наявності часткової передоплати за товар у сумі 1 000 000,00 грн., постачальник здійснив поставку товару згідно рахунка №460 від 10.08.2016, що підтверджується видатковою накладною №15 від 18.01.2017 на суму 1 176 064,03 грн.

Водночас, за зворотною накладною №2 від 06.02.2017 частина товару за видатковою накладною №15 була повернута покупцем постачальнику на суму 83 072,00 грн., у зв'язку з чим неоплаченою залишається частина товару на суму 92 992,03 грн.

Оскільки строк оплати поставленого товару настав 25.01.2017, проте покупець не провів остаточного розрахунку, ТОВ "Стил Форт" вважає, що ТОВ "Юнітон" зобов'язано сплатити окрім суми основного боргу, 8119,98 грн. пені, 2603,78 грн. інфляційних втрат та 885,28 грн. - 3% річних.

2.6. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову встановив, що на виконання Договору відповідач виставив ТОВ "Юнітон" рахунок №460 від 10.08.2016 на суму 2 004 320,00 грн. для здійснення передоплати в розмірі 50% (1 002 160,00 грн.) в порядку п.3 Специфікації №1 від 10.08.2016.

Позивач цей рахунок оплатив частково, а саме, згідно з платіжним дорученням №1274 від 18.08.2016 на суму 250 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням №1319 від 22.08.2016 на суму 250 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням №1332 від 23.08.2016 на суму 250 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням №1342 від 25.08.2016 на суму 250 000,00 грн., які мають відмітки про призначення платежу "за н/ж метал зг. рах. №460 від 10.08.2016", що також підтверджується банківськими виписками АТ "ОТП Банк".

Водночас, судом досліджено, що з банківської виписки АТ "ОТП Банк" за 01.09.2016 вбачається, що позивач сплатив відповідачеві 16 470,00 грн. згідно з платіжним дорученням №1370, де у призначенні платежу значиться "за н/ж метал зг. рах. №486 від 22.08.2016"

Листом №161-2/К від 02.09.2016 позивач просив відповідача суму в розмірі 5130,00 грн. зі сплачених 16 470,00 грн. за відвантаження товару згідно вищевказаного рахунку №486 та видаткової накладної №376 від 02.09.2016 на суму 11 340,00 грн., зарахувати як передоплату по рах.№ 460 від 10.08.2016.

Місцевий господарський суд погодився з позицією ТОВ "Стил Форт" про недоведеність позивачем факту зарахування грошових коштів на суму 5130,00 грн. як передоплату по рахунку №460 від 10.08.2016, виходячи з того, що відповідачем таке зарахування заперечується, а умовами Договору порядку зарахування переплачених грошових коштів по окремій поставці не передбачено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності чіткого посилання позивача у призначенні платежу на оплату конкретного рахунку №486 від 22.08.2016, виставленого постачальником для оплати за іншим договором поставки (Договором №050 від 21.03.2014), відповідач правомірно не зарахував ці кошти.

При цьому, суд відхилив подані позивачем податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до них, зазначаючи, що такі документи не підтверджують зарахування відповідачем грошових коштів на суму 5130,00 грн. як передоплату за рахунком №460 від 10.08.2016.

Отже, суд дійшов висновку, що покупець не здійснив передоплати у розмірі, передбаченому Специфікацією №1 від 10.08.2016, відтак, строк виконання відповідачем зобов'язань з поставки не настав. Таким чином, суд першої інстанції відмовив ТОВ "Юнітон" у задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Стил Форт" штрафу за несвоєчасну поставку товару.

Частково задовольняючи зустрічний позов ТОВ "Стил Форт", суд зазначив, що поставка відбулась 18.01.2017. Відтак, виходячи з погоджених сторонами умов, ТОВ "Юнітон" зобов'язано було сплатити на користь ТОВ "Стил Форт" грошові кошти за поставлений товар до 25.01.2017 включно.

ТОВ "Юнітон", заперечуючи проти зустрічного позову, стверджувало про відсутність у нього заборгованості перед постачальником за поставлений товар.

В обґрунтування зазначеного, відповідач за зустрічним позовом наполягав, що ТОВ "Стил Форт" здійснило поставку товару з порушенням строку, визначеного у Специфікації №1 від 10.08.2016, у зв'язку з чим він скористався правом, визначеним у статті 538 Цивільного кодексу України та відмовився від виконання зобов'язання з отримання та оплати товару за Специфікацією №1 від 10.08.2016 - Круга Aisi321, 110мм кількістю 9,12 т вартістю 793 440,00 грн.

Крім того, за згодою сторін, на підставі листа покупця за вих. №011-К від 26.01.2017 частину товару на суму 83 072,00 грн. було повернуто постачальнику згідно з зворотною накладною №2 від 06.02.2017. Тобто ТОВ "Юнітон" вважає, що сума неоплаченого покупцем товару з урахуванням 50% передоплати згідно з Специфікацією №1 від 10.08.2016 та вартості повернутого товару становить 148 240,03 грн. ((60 378,00 грн. + 1 176 064,03 грн.)-(1 005 130,00 грн. + 83 072,00 грн.).

Наполягаючи на відсутності заборгованості перед постачальником, ТОВ "Юнітон" зазначало, що в результаті його звернення до ТОВ "Стил Форт" із заявою про залік зустрічних однорідних вимог вих. №55ю від 20.03.2017, ним було здійснено зарахування, а саме, припинено в повному обсязі зобов'язання покупця з оплати поставленого Постачальником Товару за Договором по Специфікації № 1 від 10.08.2016 та частково припинено зобов'язання постачальника перед покупцем з оплати штрафу за несвоєчасно поставлений товар.

Суд першої інстанції відхилив такі доводи ТОВ "Юнітон" як необґрунтовані та дійшов висновку про неможливість здійснення зарахування за заявою позивача вих. №55ю від 20.03.2017, оскільки зараховані вимоги не є безспірними.

Місцевий господарський суд відхилив як необґрунтоване також посилання позивача за первісним позовом на його лист від 02.03.2017 № 52ю, на підставі якого він відмовився від виконання своїх зобов'язань щодо приймання та оплати товару по Специфікації № 1 від 10.08.2016.

Отже, суд першої інстанції, виходячи з приписів статей 525, 610, 615 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Стил Форт" про стягнення з ТОВ "Юнітон" основного боргу за поставлений товар згідно з Специфікацією №1 від 10.08.2016 у сумі 92 992,03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, здійснивши перерахунок заявлених ТОВ "Стил Форт" до стягнення з ТОВ "Юнітон" пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначив про безпідставність нарахування 75,10 грн. як 3% річних та пені у розмірі 701,00 грн., з огляду на що відмовив у задоволенні зустрічного позову у цій частині.

2.7. Апеляційний господарський суд, змінивши рішення суду першої інстанції, дійшов таких висновків.

2.7.1. Задовольняючи у повному обсязі первісний позов ТОВ "Юнітон", суд зазначив, що рішення місцевого господарського суду у цій частині є помилковим та не відповідає дійсним обставинам справи.

Зокрема, за результатами оцінки наявного у матеріалах справи листа ТОВ "Юнітон" вих. №161-2/К від 02.09.2016 про зарахування суми переплати в розмірі 5 130,00 грн. згідно з рахунком №486 від 22.08.2016 та видатковою накладною №376 від 02.09.2016 (16 470,00 грн. - 11 340,00 грн.), як оплату за рахунком №460 від 10.08.2016, апеляційний господарський суд встановив, що зазначений лист містить резолюцію відповідача за первісним позовом щодо необхідності коригування податкових накладних з урахуванням зазначеної переплати, а також підпис та печатку ТОВ "Стил Форт", примірник якого позивач надав під час апеляційного провадження для долучення до матеріалів справи.

При цьому, судом досліджено, що зарахування зазначених коштів також підтверджується складеним ТОВ "Стил Форт" розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №26 від 18.01.2017 до податкової накладної №4 від 01.09.2016, виписаної під час отримання коштів у сумі 164 170,00 грн. за платіжним дорученням №1370 від 01.09.2016.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що такі документи складені під час здійснення господарської операції у відповідності до вимог Податкового кодексу України (2755-17) , мають усі обов'язкові реквізити, передбачені для первинних документів Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , у тому числі, і електронний цифровий підпис уповноваженої особи ТОВ "Стил Форт" Ткаченко Т.В.

Розрахунок коригування відображає проведену за ним господарську операцію за номенклатурою, сумою та датою, які узгоджуються з даними, зазначеними у платіжному дорученні №1370 від 01.09.2016, рахунку №486 від 22.08.2016 та видатковій накладній №376 від 02.09.2016 та в листі ТОВ "Юнітон" №161-2/К від 02.09.2016.

Суд встановив, що у розрахунку коригування №26 від 18.01.2017 ТОВ "Стил Форт" самостійно відкоригувало номенклатуру товару на суму 4275,00 грн. без ПДВ (5130,00 грн. з ПДВ), та віднесло зазначені кошти на товар "труба н/ж ст.08х18н9т дь121х5.0" із зазначенням відповідного коду УКТЗЕД, як імпортованого товару.

Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач належними та допустимими доказами вказаного не спростував та не довів, що у визначені вище дати між сторонами у справі відбувались будь-які інші господарські операції з поставки товару із зазначеною номенклатурою.

Суд також встановив, що факт зарахування відповідачем спірних 5130,00 грн. як оплату за рахунком №460 від 10.08.2016, підтверджується також претензією ТОВ "Стил Форт" вих. № 03 від 13.03.2017, в якій останній визнає проведення позивачем передоплати у розмірі 50% згідно Договору та Специфікації №1 від 10.08.2016.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач у повному обсязі та своєчасно здійснив передоплату за поставку товару згідно з Специфікацією №1 від 10.08.2016, у зв'язку з чим відповідач мав поставити товар 22.10.2016, проте, обумовлені Специфікацією строки поставки порушив. Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачеві штраф, передбачений п. 8.2 Договору.

При цьому, суд зазначив, що оскільки часткова поставка товару за Договором та Специфікацією №1 відбулась лише 18.01.2017 згідно з видатковою накладною №15 на суму 1 176 064,03 грн., то розмір штрафу має становити 400 864,00 грн. (20% від суми несвоєчасно поставленого товару, яка згідно Специфікації №1 до Договору становить 2 004 320,00 грн.).

Проте врахувавши, що ТОВ "Юнітон" просило стягнути з відповідача штраф лише в сумі 192 623,97грн., обґрунтовуючи це заліком зустрічних однорідних вимог за заявою №55ю від 20.03.2017, а суд за власною ініціативою не може виходити за межі позовних вимог, суд апеляційної інстанції задовольнив позов ТОВ "Юнітон" у заявленому позивачем розмірі. Тобто стягнув з ТОВ "Стил Форт" штраф у сумі 192 623,97 грн.

2.7.2. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів ТОВ "Юнітон" стосовно припинення його зобов'язань з оплати за поставлений товар на підставі заяви про залік зустрічних однорідних вимог вих.№55ю від 20.03.2017.

Суд зазначив, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Тобто зарахування є способом припинення зобов'язання та можливе за наявності умов їх зустрічності та однорідності, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Апеляційний господарський суд відхилив доводи ТОВ "Юнітон" про можливість зарахування його заборгованості за поставлений відповідачем товар в рахунок погашення ТОВ "Стил Форт" нарахованого позивачем штрафу на підставі п.8.2. Договору. При цьому, суд зазначив, що позивач за зустрічним позовом (ТОВ "Стил Форт") вимогу відповідача за зустрічним позовом (ТОВ "Юнітон") про наявність у ТОВ "Стил Форт" обов'язку сплатити ТОВ "Юнітон" штраф не визнав, як і не визнав відповідач за зустрічним позовом наявності у нього перед позивачем за зустрічним позовом заборгованості за поставлений йому товар.

Тобто заборгованість сторін не є безспірною. Відтак, направлення ТОВ "Юнітон" заяви про припинення зобов'язання, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий по Специфікації № 1 товар.

Таким чином, суд зазначив, що місцевий господарський суд надав правильну оцінку заяві ТОВ "Юнітон" вих. №55ю від 20.03.2017 про залік зустрічних однорідних вимог, не прийнявши її в якості належного доказу.

2.7.3. Апеляційний господарський суд надав також правову оцінку листу ТОВ "Юнітон" від 02.03.2017 № 52ю, у якому позивач відмовився від виконання своїх зобов'язань щодо приймання та оплати товару по Специфікації № 1 від 10.08.2016 та претензії ТОВ "Стил Форт" вих. № 03 від 13.03.2017.

Суд зазначив, що місцевий господарський суд, задовольнивши зустрічні позовні вимоги ТОВ "Стил Форт" про стягнення основної суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 92 992,03 грн., не врахував часткового зарахування ТОВ "Стил Форт" сплати ТОВ "Юнітон" 5130,00 грн. (як передоплати за поставлений товар по рахунку №486 від 22.08.2016, про що зазначалось вище). Відтак, розмір заборгованості ТОВ "Юнітон" перед ТОВ "Стил Форт" становить 87 862,03 грн.

При цьому, суд відхилив доводи ТОВ "Юнітон" про зарахування ТОВ "Стил Форт" 60 378,00 грн. за поставлений товар згідно з видатковою накладною №521 від 21.11.2016 в рахунок наявної заборгованості, на підставі листа ТОВ "Юнітон" вих.№208-2/К від 22.11.2016, зазначивши таке.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що покупець просив постачальника вважати відвантаження товару за рахунком №704 від 21.11.2016 (видаткова накладна №521 від 21.11.2016) таким, що відбулось згідно з рахунком №460 від 10.08.2016. Проте, на відміну від заяви ТОВ "Юнітон" від 02.09.2016, фактичної сплати покупцем коштів за поставку та їх зарахування постачальником, не відбувалось.

Отже, враховуючи оплату покупцем товару, поставленого постачальником по Специфікації №1 до Договору на загальну суму 1 005 130,00 грн. та часткове повернення товару на суму 83 072,00 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Юнітон" заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню частково в сумі 87 862,03 грн.

З урахуванням часткового задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення основного боргу в сумі 87 862,00 грн. та враховуючи, що після поставки 18.01.2017 товару у покупця виникло зобов'язання з його оплати протягом 5 банківських днів, тобто до 25.01.2017 включно, апеляційний господарський суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% та інфляційних втрат, та встановив, що з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню пеня у розмірі 1 083,14 грн., 116,84 грн. - 3% річних та 179,31 грн. - інфляційні втрати.

2.7.4. З огляду на зазначене, врахувавши складність справи, розумність витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання ТОВ "Стил Форт" про стягнення з ТОВ "Юнітон" витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог за зустрічним позовом у сумі 4265,50 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою щодо часткового задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ "Стил Форт", ТОВ "Юнітон" звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/6374/17 в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Стил Форт" скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

3.1.1. Посилаючись на вірно встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, зазначені вище, зокрема, стосовно правомірності нарахування ТОВ "Юнітон" штрафу на підставі п.8.2 Договору, скаржник вважає, що апеляційний господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновку, що припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог неможливе внаслідок існування спору стосовно обов'язку ТОВ "Стил Форт" щодо сплати штрафу за порушення строку поставки.

На підставі здійсненого ТОВ "Юнітон" тлумачення норм п.3 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України, скаржник наполягає, що зазначені норми матеріального права не пов'язують можливість припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог з наявністю або відсутністю спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, на переконання скаржника, здійснене ним зарахування на підставі заяви від 20.03.2017 №55ю, є законним та обґрунтованим. Відтак, ТОВ "Юнітон" своєчасно та в повному обсязі здійснило оплату поставленої ТОВ "Стил Форт" металопродукції за Договором та Специфікацією №1 від 10.08.2016, тому стягнення з нього боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним.

3.1.2. Аналогічні підстави для скасування судових рішень, які оскаржуються, скаржник зазначив і у поясненнях до касаційної скарги, надісланих ним на адресу Касаційного господарського суду 06 лютого 2018 року. Зокрема, ТОВ "Юнітон" вважає, що наявність незгоди іншої сторони із проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог не тягне за собою нечинність проведеного зарахування. Розглядаючи спір, в якому одна із сторін спростовує зарахування, суд має встановити чи є таке зарахування, як односторонній правочин, дійсним відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо суд не встановить, що такий правочин є недійсним, вимога сторони, яка спростовує правочин, не підлягає задоволенню, через відсутність порушених прав.

3.2. ТОВ "Стил Форт" відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Юнітон" не подало.

3.3. Водночас, ТОВ "Стил Форт" також звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017, у якій просить зазначену постанову скасувати та залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги, ТОВ "Стил Форт" зазначає таке.

3.3.1. Скаржник вважає помилковим та таким, що суперечить матеріалам справи, висновок апеляційного господарського суду стосовно правомірності вимог ТОВ "Юнітон" про стягнення з ТОВ "Стил Форт" штрафу згідно з п.8.2. Договору, внаслідок несвоєчасної поставки останнім товару за Договором та Специфікацією №1 від 10.08.2016.

Зокрема, відповідач за первісним позовом зазначає, що заперечував проти отримання листа від ТОВ "Юнітон" вих. №161-2/К від 02.09.2016 про зарахування коштів, а факт відсутності вказаного листа у розпорядженні ТОВ "Стил Форт" підтверджується тим, що він знаходився у розпорядженні ТОВ "Юнітон", оригінал якого надавався суду саме представником ТОВ "Юнітон". Резолюція щодо необхідності коригування податкових накладних, а також підпис на зазначеному листі не мають ніякого відношення до ТОВ "Стил Форт".

Скаржник наполягає, що жодних домовленостей про зарахування кредиторської заборгованості у рахунок дебіторської заборгованості чи про погашення взаємних зобов'язань, що виникли між сторонами спору, досягнуто не було, відповідні документи про це відсутні.

Лист №161-2/К від 0.09.2016 від ТОВ "Юнітон" скаржник не отримував, відповідно і не виконував зазначену у ньому пропозицію, у зв'язку з чим вважає його неналежним доказом у справі.

3.3.2. ТОВ "Стил Форт" також зазначає, що господарські відносини між підприємствами регулюються Цивільним кодексом України (435-15) та Господарським кодексом України (436-15) . Податкове законодавство їх не регулює.

Відтак, скаржник наполягає на безпідставності посилання ТОВ "Юнітон" на розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №26 від 18.01.2017 до податкової накладної №4 від 01.09.2016, як підстави для обґрунтування повного виконання свого зобов'язання з оплати товару та фактом прийняття ТОВ "Стил Форт" зарахування грошових коштів у сумі 5 130,00 грн. у рахунок попередньої оплати.

На переконання ТОВ "Стил Форт", посилання на податкову звітність як на доказ здійснення господарської діяльності з оплати товару судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, на відміну від помилкового висновку апеляційного господарського суду в цій частині.

3.4. ТОВ "Юнітон" відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Стил Форт" не подало.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання

1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 549. Поняття неустойки

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 615. Одностороння відмова від зобов'язання

1. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

2. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

3. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Стаття 662. Обов'язок продавця передати товар покупцеві

1. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 663. Строк виконання обов'язку передати товар

1. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 689. Обов'язок покупця прийняти товар

1. Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

2. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 693. Попередня оплата товару

1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 601. Припинення зобов'язання зарахуванням

1. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

4.2. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов'язань

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 203. Припинення господарського зобов'язання виконанням або зарахуванням

1. Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

2. У разі якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарське зобов'язання припиняється виконанням.

3. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

4.3. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 32. Поняття і види доказів

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

4.4. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржників про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги ТОВ "Юнітон".

5.2.1. Спір у справі стосується правовідносин, що виникли на підставі договору поставки продукції, а саме, належності виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за таким договором та наслідків, що настають у випадку порушення цих зобов'язань.

5.2.2. Як зазначено вище у п.3.1. цієї постанови, ТОВ "Юнітон" оскаржує рішення та постанови судів попередніх інстанцій лише щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "Стил Форт". Водночас, як підставу для обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає лише про помилковість висновків судів про неможливість здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за його заявою №55ю від 20.03.2017.

5.2.3. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними, однорідними та такими, за якими настав строк виконання. Тобто умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Тобто за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - односторонній правочин, який оформлено відповідною заявою однієї із сторін.

Відхиляючи доводи ТОВ "Юнітон" стосовно правомірності здійсненого ним зарахування відповідно до заяви №55ю від 20.03.2017, суди попередніх інстанцій, за результатами здійсненої оцінки, наявних у матеріалах справи доказів, встановили, що ТОВ "Стил Форт" вимогу ТОВ "Юнітон" про сплату штрафу на підставі п.8.2. Договору не визнає, як і не визнає ТОВ "Юнітон" наявності у нього перед ТОВ "Стил Форт" заборгованості за поставлений йому товар.

Тобто між сторонами існує спір про право позивача за первісним позовом нараховувати штраф за несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору та про право позивача за зустрічним позовом на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання обов'язку з оплати за поставлений товар згідно з Договором.

Таким чином, суд погоджується з правильними висновками судів попередніх інстанцій про те, що направлення ТОВ "Юнітон" заяви про припинення зобов'язання, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий по Специфікації № 1 товар. Натомість, протилежні доводи ТОВ "Юнітон" є необґрунтованими та такими, що здійснені внаслідок помилкового тлумачення скаржником зазначених вище норм права.

5.3. Щодо суті касаційної скарги ТОВ "Стил Форт"

5.3.1. Як зазначено вище у п.3.3. цієї постанови, ТОВ "Стил Форт" оскаржує лише постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017. При цьому, аргументуючи необхідність скасування зазначеної постанови, скаржник посилається виключно на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, здійснених, як вважає ТОВ "Стил Форт", внаслідок неправильної оцінки доказів, наявних у матеріалах справи. Зокрема, мова йде про лист ТОВ "Юнітон" вих. №161-2/К від 02.09.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №26 від 18.01.2017 до податкової накладної ТОВ "Стил Форт" №4 від 01.09.2016.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте виключно суди першої та апеляційної інстанції наділені компетенцією оцінювати докази, подані сторонами.

Таким чином, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції доказів у справі, оскільки питання достовірності того чи іншого доказу, наявного у справі, їх додаткова перевірка чи переоцінка не є компетенцією Верховного Суду відповідно до зазначеної вище ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.3.2. З аналогічних підстав суд касаційної інстанції не приймає до уваги і аргумент ТОВ "Стил Форт" про неправомірність дій апеляційного господарського суду з оцінки податкової звітності у справі, що за переконання скаржника, призвело до хибних висновків суду за результатами вирішення спору у справі.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій здійснюється за їх внутрішнім переконанням та повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на те, що інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права касаційна скарга ТОВ "Стил Форт" не містить, суд касаційної інстанції вважає її необґрунтованою, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Юнітон" без задоволення та касаційної скарги ТОВ "Стил Форт" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017, що оскаржується - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.