910/29845/15 Про стягнення заборгованості за договором підряду на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень міської туберкульозної лікарні - 14.02.2018 Прийняття

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд Компані" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 105 на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні № 2 (смт. Гостомель) від 24.12.2012 у сумі 2 361 267,12 грн, з яких 2 107 189,20 грн - основний борг, 219 609,51 грн - пеня, 14 028,68 грн - 3% річних, 20 439,73 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" виконало роботи за договором підряду № 105 від 24.12.2012 (право вимоги за яким відступило позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги від 13.11.2015), проте приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (генпідрядник) такі роботи на суму 2 107 189,20 грн не оплатило, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у сумі 2 107 189,20 грн, на яку позивачем нараховані передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних, а також пеня згідно з п. 9.2 договору підряду № 105.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 107 189,20 грн основного боргу, 31 664,60 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

08.09.2017 відповідач ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає те, що судами не було належним чином досліджено, що надані позивачем первинні документи, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) не були належним чином оформлені, а отже не є належними доказами, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості у сумі 2 107 189,20 грн; факт відсутності у відповідача заборгованості підтверджується наданими ним платіжними дорученнями, довідкою Державної фінансової інспекції у місті Києві № 09-31/43 від 27.01.2015, яким не було надано належної оцінки, що є порушенням ст. ст. 84, 105 ГПК України (в редакції до 15.12.2017); не було враховано, що у п. 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться за умов надходження коштів від замовника - Київської міської туберкульозної лікарні на рахунок відповідача, однак на час розгляду справи кошти від замовника на рахунок відповідача не надходили, проте роботи останнім були оплачені, про що свідчать довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) від 31.12.2015.

У відзиві на касаційну скаргу позивач ТОВ "Технобуд Компані" посилається на те, що господарські суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 107 189, 20 грн заборгованості та просить ухвалені у справі судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та передачі справи на новий розгляд відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Щодо доводів відповідача про те, що первинні документи, зокрема, довідка про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) не є належними доказами, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості, адже не були належним чином оформлені, то слід зазначити таке.

На виконання умов договору підряду № 105 від 24.12.2012, товариство з обмеженою відповідальністю "Саарланд Буд Інвест" (підрядник, третя особа) виконало роботи на суму 1 996 189,20 грн, а також на суму 111 000,00 грн (цілодобова охорона об'єкту "капітальний ремонт корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні № 2 (смт. Гостомель)" за березень 2015 року - серпень 2015 року), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за 2015 рік (ф. КБ-2в) (а.с. 19-32, т. 1).Вказані акти були підписанні уповноваженими представниками сторін без заперечень і скріплені печатками сторін.

Згідно з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за 2015 рік (ф. КБ-3) вартість виконаних будівельних робіт з урахуванням ПДВ з початку будівництва становить 18 107 515,20 грн (з яких вартість виконаних будівельних робіт з урахуванням ПДВ з початку року по звітний місяць включно - 1 996 189,20 грн), а вартість цілодобової охорони об'єкту за березень 2015 року - серпень 2015 року - 111 000,00 грн, а всього 18 218 515,20 грн. Вказана довідка підписана представниками сторін без зауважень і заперечень (а.с. 18, т. 1).

Відповідач оплатив виконані третьою особою роботи за договором № 105 від 24.12.2012 частково, на суму 16 111 326,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та відомістю розрахунків між відповідачем та третьою особою за період з січня 2013 року по січень 2016 року (а.с. 92-93, т. 1).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 цього Закону визначені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема, документи мають містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 91. Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", затверджених постановою КМУ № 668 від 01.08.2005 (668-2005-п) , передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 96 Загальних умов).

Пунктом 99 Загальних умов визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Як вбачається із матеріалів справи, акти приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 2015 рік (ф. КБ-3) були підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень і зауважень (а.с. 18-32, т. 1). Відсутність дати, місяця в цих актах та довідці за наявності факту їх погодження сторонами, про що свідчать наявні на них підписи уповноважених осіб сторін, не є підставою для невиконання відповідачем свого зобов'язання з оплати отриманих робіт (на суму 2 107 189,20 грн, які не були відповідачем оплачені). Отже, після підписання вказаних документів у відповідача виник обов'язок їх оплатити.

Щодо посилань відповідача на те, що у нього відсутня заборгованість у розмірі 2 107 189,20 грн про, що свідчать платіжні доручення, довідка Державної фінансової інспекції в місті Києві № 09-31/43 від 27.01.2015, то необхідно зазначити, що наданими відповідачем платіжними дорученнями підтверджується оплата, однак не на суму 18 218 515,20 грн, на яку згідно підписаної сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт за 2015 рік були виконані роботи позивачем, а на суму 16 111 326, 00 грн, що не оспорюється останнім. 2 107 189,20 грн, які позивач просить стягнути з відповідача є різницею між вказаними сумами.

Довідка Державної фінансової інспекції у місті Києві № 09-31/43 від 27.01.2015, на яку посилається відповідач як підставу відсутності заборгованості, не є беззаперечним доказом відсутності у нього заборгованості у 2015 році, оскільки вона складена за період з 01.09.2012 по 31.12.2014, а не за 2015 рік, за який позивач просить стягнути вказану суму боргу.

Недоречними є посилання відповідача на те, що відсутність у нього заборгованості підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 156, т. 1) та актами приймання виконаних робіт від 31.12.2015, виходячи з такого.

В силу умов договору про відступлення права вимоги від 13.11.2015, укладеного між третьою особою та позивачем, до останнього перейшло право вимоги за договором на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні № 2 (смт. Гостомель) № 105 від 24.12.2012 (основний договір) на суму 2 107 189,20 грн.

У п. 2 договору відступлення права вимоги сторони погодили, що до позивача переходять права третьої особи у зобов'язанні, яке виникло з основного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Моментом переходу прав вимог за основним договором є підписання цього договору сторонами, тобто 13.11.2015 (п. 6 договору відступлення права вимоги).

Отже, враховуючи умови договору про відступлення права вимоги від 13.11.2015, станом на 31.12.2015 (дата складання довідки та актів, на які посилається відповідач) третя особа не мала права щодо вчинення будь-яких дій щодо наявної у відповідача заборгованості, зокрема, підписувати довідку про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних робіт від 31.12.2015. Таким чином, надані відповідачем акти і довідка від 31.12.2015 не є належними доказами, що підтверджують відсутність у нього заборгованості.

Наведені у касаційній скарзі аргументи про те, що відповідно до п. 4.2. договору оплата виконаних третьою особою робіт залежить від надходжень коштів від Київської міської туберкульозної лікарні, то слід зазначити, що в цьому пункті закріплено положення про надходження коштів бюджетного фінансування, однак відсутність бюджетних коштів чи затримки фінансування за рахунок бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності чи обов'язку відповідача оплатити виконані роботи. Крім того, за ч. 2 ст. 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу позивача ТОВ "Технобуд Компані", які ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та відповідних нормах матеріального права.

Суд вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, господарські суди правильно виходили з того, що відповідач повинен був оплатити виконані роботи на суму 2 107 189,20 грн, виходячи з такого.

21.12.2012 між Київською міською туберкульозною лікарнею (замовником) та відповідачем (генпідрядником) укладено договір підряду № 91 на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні № 2 (смт. Гостомель), відповідно до умов якого Київська міська туберкульозна лікарня доручає, а відповідач зобов'язується у 2012-2013 роках, з урахуванням поточного фінансування виконати, відповідно до умов цього договору капітальний ремонт корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні № 2 за адресою: смт. Гостомель, Київської обл.

24.12.2012 відповідачем (генпідрядником) з третьою особою (підрядником) було укладено договір підряду № 105 на виконання робіт з капітального ремонту корпусу відкритих форм туберкульозу легень Київської міської туберкульозної лікарні № 2 (смт. Гостомель), за яким третьою особою було виконано роботи на суму 18 218 515, 20 грн, однак відповідачем такі роботи були оплачені частково (16 111 326, 00 грн), в результаті чого у нього утворилась заборгованість у сумі 2 107 189,20 грн (18 218 515,20 грн - 16 111 326,00 грн) за спірний період.

На підставі укладеного 13.11.2015 між третьою особою (первісним кредитором) та позивачем (новим кредитором) договору про відступлення права вимоги, про укладення якого позивач повідомив відповідача (повідомлення вих. № 01/201 від 17.11.2015, яке отримане відповідачем 18.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0101116941377 (а.с. 36, т. 1)) до позивача перейшли права третьої особи у зобов'язанні, яке виникло з основного договору (договір підряду № 105 від 24.12.2012) в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав (2 107 189,20 грн).

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов'язання є договір підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк (ст. 854 ЦК України).

Таким чином, двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов'язок виконати певну роботу і водночас замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У рішенні ЄСПЛ "Сук проти України" від 10.03.2011 зазначено, що поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Несплата відповідачем позивачу (до якого перейшло право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 13.11.2015) заборгованості є порушенням прав позивача на мирне володіння своїм майном, що суперечить ст. 1 Першого протоколу.

Оскільки відповідач не оплатив отримані роботи на суму 2 107 189,20 грн, чим порушив умови договору підряду № 105 від 24.12.2012, вимоги чинного законодавства, а також право позивача на мирне володіння своїм майном, господарські суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 2 107 189,20 грн основного боргу.

Також колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача 219 609,51 пені, 14 028,68 грн 3 % річних та 20 439,73 грн інфляційні втрати за спірний період з таких підстав.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У п. 9.2. договору підряду № 105 сторони погодили, що у разі не виконання або несвоєчасного виконання сторонами зобов'язань за договором, винна сторона сплачує штрафні санкції (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості невиконаних зобов'язань, за кожний день прострочення.

З огляду на ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки претензії щодо виконання умов договору на загальну суму 2 107 189,20 грн відповідач отримав 18.11.2015, то згідно з ст. 530 ЦК України першим днем прострочення є 26.11.2015, однак позивач просить стягнути з відповідача 219 609,51 пені, 14 028,68 грн 3 % річних та 20 439,73 грн інфляційні втрати за період з 01.09.2015 по 20.11.2015, тобто до виникнення у відповідача прострочення виконання зобов'язання.

Отже господарські суди правомірно відмовили у застосувані до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України і стягненні пені за спірний період.

За таких обставин рішення господарських судів постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2017 року у справі за № 910/29845/15 - без змін.