Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "ОККО-НАФТОПРОДУКТ",

представники позивача: Сивий Р.Б. - адвокат (довіреність від 09.02.2018 № ОНП-2018/09, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.07.2008 НОМЕР_1);

Карпа П.С. - адвокат (довіреність від 09.02.2018 № ОНП-2018/08, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.09.2016 НОМЕР_2),

відповідач - Антимонопольний комітет України,

представники відповідача: Федорчук Д.Е. представник (довіреність від 05.02.2018 № 300-122/02-1472);

Чередніченко Д.П. представник (довіреність від 05.02.2018 № 300-122/02-1471),

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2017

(головуючий суддя - Балац С.В.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017

(головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Пономаренко Є.Ю. і Руденко М.А.)

у справі № 910/947/17

за позовом приватного підприємства "ОККО-НАФТОПРОДУКТ"

до Антимонопольного комітету України

про визнання рішення частково недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Приватне підприємство "ОККО-НАФТОПРОДУКТ" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення Відповідача від 28.10.2016 № 480-р у справі № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 480-р) у частині, що стосується Позивача.

Позовна заява мотивована незаконністю Рішення № 480-р, яким, на думку Позивача, неправомірно кваліфіковано його та інших суб'єктів господарювання дії як антимонопольні узгоджені за ознаками частини третьої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 910/947/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, позов задоволено з мотивів його обґрунтованості.

Судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 1, 5, 6, 50, 59 Закону мотивовано наявністю передбачених законом підстав для визнання Рішення № 480-р недійсним в оскаржуваній частині.

Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх судових інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Так, згідно з доводами Відповідача, викладеними у касаційній скарзі та додаткових поясненнях, суди попередніх інстанцій:

- дійшли необґрунтованого висновку, що Відповідачем були не повністю з'ясовані обставини, які покладені в основу Рішення № 480-р, зокрема було неправильно визначено товарні межі ринку;

- помилково зазначили, що в Рішенні № 480-р конкуренція на ринку зводиться лише до цінової конкуренції без наявності низки факторів конкурентоздатності та постійної змагальності між учасниками ринку за отримання конкурентних переваг;

- зробили помилковий висновок, що відповідачем не проведено аналізу інших об'єктивних чинників формування ціни;

- дійшли помилкового висновку, що такі фактори, як якість продуктів, місце розташування АЗС, наявність сукупність послуг, акцій, знижок, якість обслуговування тощо, впливали на вибір споживачами мережі АЗС і були факторами конкурентоздатності, які й використовувалися суб'єктами господарювання на ринку.

У відзиві на касаційну скаргу та письмових поясненнях Позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи, зокрема, що Рішення № 480-р жодних доказів узгодження Позивачем своїх дій на досліджуваному ринку з будь-яким іншим оператором не містить, Відповідачем не наведено достатніх доказів на підтвердження порушення судами норм матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових актів та невідповідності висновків судів обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарським судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням № 480-р:

- визнано дії Позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ", товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ХОЛДИНГ", підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА"), товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД", які полягали у:

встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо та

встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, -

порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції (пункт 1);

- відповідно до частини другої статті 52 Закону за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на Позивача у сумі 77 880 872 грн. (підпункт 2.3 пункту 2);

- зобов'язано Позивача, товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ", товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ХОЛДИНГ", підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА"), товариство з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, зокрема шляхом:

впровадження зрозумілих, відкритих та прозорих критеріїв надання споживачам знижок до роздрібних цін на світлі нафтопродукти, зазначених на інформаційних табло;

впровадження механізму інформування споживачів щодо фактичних роздрібних цін кожної з марок бензинів і дизельного палива, що реалізуються на стаціонарних АЗС, у тому числі з урахуванням програм лояльності, проведених акцій та наданих знижок (пункт 3).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Рішення № 480-р було мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- Позивач є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність відповідно до статуту і створена з метою здійснення підприємницької діяльності, спрямованої на отримання прибутку, має самостійний баланс, круглу печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів та послуг, поточний та інші рахунки в банківських установах;

- під час здійснення роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів Позивач використовує знак для товарів і послуг (бренд) "ОККО" на підставі ліцензійного договору від 26.10.2009 № 1/1-6-09/1091, укладеного з публічним акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз", що пов'язане з ним відносинами контролю;

- Позивач здійснює господарську діяльність на території України щодо роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій;

- Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ", товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ХОЛДИНГ", підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА"), товариство з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" (далі - відповідачі у справі АМК) є суб'єктами господарювання та не пов'язані між собою відносинами контролю;

- зазначені юридичні особи здійснюють господарську діяльність на території України щодо роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій;

- до світлих нафтопродуктів, які реалізуються через мережу автозаправних станцій, належить бензин та дизельне паливо;

- низькооктанові, високооктанові бензини та дизельне паливо не є взаємозамінними між собою з точки зору споживчих характеристик;

- роздрібну торгівлю світлими нафтопродуктами на стаціонарних АЗС мають здійснювати оператори ринку за цінами, зазначеними на інформаційних табло;

- роздрібна торгівля низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом, що здійснюється на стаціонарних АЗС, не має еквівалентних замінників;

- товарними межами ринків є роздрібна торгівля низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС;

- територіальними (географічними) межами товарних ринків, на яких здійснюють діяльність зазначені юридичні особи, є територіальні (географічні) межі сукупності регіональних ринків, на яких останні здійснювали господарську діяльність з роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу власних або орендованих стаціонарних АЗС;

- Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ", товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ХОЛДИНГ", підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА"), товариство з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" і товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРАЛЛЕЛЬ-М ЛТД" здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом на більшості регіональних ринках у межах великих населених пунктів та автомагістралей областей, які характеризуються стабільним попитом споживання;

- дослідження діяльності відповідачів у справі АМК на ринку роздрібної торгівлі низькооктановими, високооктановими бензинами та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС провадилося в межах періоду з січня 2013 року до січня 2016 року (включно);

- дослідження господарської діяльності відповідачів у справі АМК провадилося стосовно роздрібної торгівлі бензином марки А-95 та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС;

- протягом січня 2013 року - січня 2016 року відповідачі у справі АМК одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували або зменшували) роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло на стаціонарних АЗС;

- незважаючи на різний рівень роздрібних цін реалізації бензину марки А-95, встановлений відповідачами у справі АМК на інформаційних табло стаціонарних АЗС, протягом 2013 року зазначені роздрібні ціни відповідачі у справі АМК змінювали одночасно або майже одночасно на однакову величину;

- роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 відповідачів у справі АМК протягом досліджуваного періоду були найвищими порівняно з іншими операторами ринку;

- згідно з інформацією операторів ринку та експертів, об'єктивними факторами, що впливають на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо, є передусім: ціни на нафтопродукти на європейських ринках за котируванням Platts, закупівельні ціни нафтопродуктів; податкове навантаження, що діє в Україні; курс долара США і Євро; торговельна надбавка (маржа), яка є достатньою для покриття обґрунтованих витрат та отримання прибутку;

- Позивач у період січень 2013 року - січень 2015 року безпосередньо не імпортував нафтопродукти в Україну, а придбавав їх у приватного підприємства "Окко-Бізнес";

- відповідачі у справі АМК мали різні можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів, зокрема закуповуючи (приймаючи на реалізацію) бензин марки А-95 на різних умовах та за різними (відмінними) цінами, що не може пояснювати наявність настільки подібних роздрібних цін реалізації відповідачами у справі АМК бензину марки А-95 на інформаційних табло стаціонарних АЗС;

- кореляція використовується для кількісної оцінки взаємозв'язку двох наборів даних, а кореляційний аналіз дає можливість встановити, чи асоційовані набори даних по величині; коефіцієнт кореляції може набувати значення від -1 до 1; чим ближче абсолютне значення коефіцієнта кореляції до 1, тим тісніший зв'язок існує між двома змінними, тобто, якщо парний коефіцієнт кореляції дорівнює 1, то між двома змінними існує лінійна функціональна залежність;

- значення коефіцієнтів кореляції, розрахованих для рядів роздрібних цін на бензини марки А-95, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло протягом 2013 року, становить від 0,51 до 0,96;

- значення коефіцієнтів кореляції, розрахованих для рядів роздрібних цін на бензини марки А-95, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло протягом січня 2015 року - січня 2016 року, становить від 0,96 до 0,99;

- коефіцієнти кореляції свідчать про взаємозалежність цінових траєкторій відповідачів у справі АМК і є ознакою їх повної схожості. Відтак роздрібні ціни на бензин марки А-95, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло протягом досліджуваного періоду, є подібними;

- роздрібні ціни на світлі нафтопродукти, у тому числі з урахуванням коливання курсу долара США та Євро, які встановлювали відповідачі у справі АМК на інформаційних табло на АЗС протягом досліджуваного періоду, не корелювалися зі змінами факторів, що впливають на їх формування;

- за результатами проведеного дослідження ринків роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами встановлено, що відповідачі у справі АМК, зокрема Позивач, при встановленні роздрібних цін реалізації світлих нафтопродуктів, у тому числі бензину марки А-95 та дизельного палива, є ціновими лідерами зі встановлення роздрібних цін;

- всі зміни цін спочатку здійснюють лідери ринку, а потім усі інші учасники ринку наслідують цю зміну;

- інші учасники ринків роздрібної торгівлі бензином марки А-95 та дизельним паливом через мережу стаціонарних АЗС дії лідерів, у тому числі й щодо встановлення цін, сприймають як індикатор;

- цінова політика "тримання у фарватері" є характерною для суб'єктів господарювання, які реалізують продукцію, аналогічну лідерам ринку, і мають меншу ринкову владу, ніж останні;

- стратегія ціноутворення інших учасників ринку полягає в наслідуванні прикладу встановлення цін лідерами ринку "тримання у фарватері", незважаючи на наявність передумов, які можуть впливати на зміни цін на власні товари, які вони реалізують;

- загальнодоступність інформації про роздрібні ціни на світлі нафтопродукти, які встановлюють лідери ринків на інформаційних табло на стаціонарних АЗС, дає можливість іншим суб'єктам господарювання, які дотримуються цінової політики "тримання у фарватері", безперешкодно відстежувати зміни роздрібних цін, які відбуваються у лідерів ринків, та наслідувати їх тенденції;

- протягом 2013 року - 2016 року відповідачі у справі АМК неодноразово одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували) роздрібні ціни реалізації дизельного палива на однакову величину шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло, незважаючи на різний рівень роздрібних цін реалізації дизельного палива, установлений цими відповідачами;

- Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ", товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ХОЛДИНГ", підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-УКРАЇНА") протягом 2013 - 2014 років відмовились від цінової конкуренції між собою;

- вчинення відповідачами у справі АМК схожих дій, зокрема щодо встановлення та підтримання на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, без об'єктивних причин для їх вчинення призводить до спотворення цінової конкуренції між ними, спонукає інших учасників ринків до встановлення своїх роздрібних цін на необґрунтованому рівні та, як наслідок, призводить до обмеження конкуренції на ринку в цілому, а також до обмеження можливості вибору споживачами того чи іншого учасника ринку за ціновим критерієм і, в зв'язку з цим, - до ущемлення їх інтересів;

- наведене порушення законодавства про захист економічної конкуренції тривало у Позивача протягом 2013 року - січня 2016 року;

- відповідачами у справі АМК не визнано факт вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- Позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції не припинено.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення № 480-р у частині, що стосується Позивача.

Відповідно до статті 1 Закону економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з частиною першої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

За приписами пункту 1 частини першої статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами;

прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.

Статтею 59 Закону передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частини перша, третя статті 13);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: Рішення № 480-р ґрунтується лише на посиланні на схожість та одночасність дій на ринку суб'єктів господарювання - відповідачів у справі АМК (в тому числі Позивача) у досліджуваний період та не містить належного економічного аналізу ринку та об'єктивних причин вчинення відповідних дій суб'єктами господарювання; у Рішенні № 480-р не повністю з'ясовані обставини, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, зокрема неправильно визначено товарні межі ринку, що мало наслідком неврахування цілих категорій взаємозамінних товарів, обсяги та умови реалізації яких впливали на існування конкуренції на ринку роздрібної реалізації нафтопродуктів; Рішення № 480-р не містить обґрунтування того, чи показники, які стосуються реалізації спеціальних видів палива, об'єднані із показниками реалізації стандартних бензинів та стандартного дизельного палива; Відповідачем не було проведено належного аналізу наявності конкуренції у суб'єктів господарювання на ринку з реалізації спеціальних видів палива, що в подальшому призвело до прийняття оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Відповідач в оскаржуваному рішенні зводить конкуренцію на ринку лише до цінової конкуренції, без наявності низки факторів конкурентоздатності та постійної змагальності між учасниками ринку за отримання конкурентних переваг, що в подальшому призвело до прийняття оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Відповідачем не проведено аналізу інших об'єктивних чинників формування ціни, на які Відповідач безпосередньо посилається в оскаржуваному рішенні. Так, зокрема, Відповідачем не проаналізовано динаміку зміни курсу долара США і Євро у відповідних періодах, не досліджено та не проаналізовано зміни ставок податку, що діяли протягом зазначеного періоду та впливали на формування ціни, а також не враховано собівартість нафтопродуктів, вартість логістичних послуг; Відповідачем у Рішенні № 480-р не здійснено аналізу структури ціни з позицій її складових та аналізу динаміки зміни частки кожної складової частини відносно розміру ціни протягом досліджуваного періоду, враховуючи те, що більшість складових структури ціни визначаються та змінюються незалежно від волі суб'єктів господарювання, шляхом встановлення органами державної влади імперативних правил, однакових та обов'язкових для всіх суб'єктів господарювання, які в результаті однаково і одночасно впливають на формування ціни реалізації нафтопродуктів всіма суб'єктами господарювання на ринку. Позивач здійснював роздрібну торгівлю нафтопродуктів як комісіонер на підставі договорів комісії, зокрема: договору комісії від 01.01.2011 № 0/2-3-11/235, укладеного з приватним підприємством "ОККО-БІЗНЕС" (до 31.01.2015 включно) та на підставі договору комісії від 01.02.2015 № ОБК/1-3-5/16, укладеного з приватним підприємством "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" (з 01.02.2015 включно), відповідно до яких Позивач протягом досліджуваного періоду отримував бензин А-95 та дизельне паливо для подальшої роздрібної реалізації не набуваючи, при цьому, право власності на ці нафтопродукти. Грошові кошти отримані від реалізації отриманих за вказаними договорами комісії нафтопродуктів не переходила у власність Позивача, а перераховувалися ним комітентам. Відтак, не відповідають обставинам справи та жодним чином не доводять вчинення Позивачем антиконкурентних узгоджених дій висновки Відповідача про те, що Позивач протягом 2013 року та січня - квітня 2014 не вживав заходів щодо придбання бензинів за ціною, яка могла б існувати за умов значної конкуренції, що призвело до необґрунтованого зростання роздрібних цін позивача на бензин марки А-95. Відповідач в оскаржуваному рішенні не здійснив аналізу наведених об'єктивних факторів, які впливали на формування ціни, не дослідив ступінь їх впливу на формування роздрібної ціни реалізації нафтопродуктів та можливість впливу на них самими суб'єктами господарювання, що в подальшому призвело до прийняття оскаржуваного рішення з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було надано належної правової оцінки здійсненому Відповідачем економічному аналізу ринку через застосування коефіцієнта кореляції.

Об'єктивними факторами, які впливали на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо, Відповідачем визначено передусім такі: ціна на нафтопродукти на європейських ринках за котируваннями Platts, закупівельні ціни нафтопродуктів, податкове навантаження, що діє в Україні (зокрема, акцизний податок на роздрібну реалізацію та ПДВ), курс долара США та Євро. З огляду на такі об'єктивні фактори формування роздрібної ціни судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки та не спростовано доводи і докази Відповідача, що визначені ним коефіцієнти кореляції виключають можливість встановлення однакових цін внаслідок простого співпадіння думок.

При цьому господарськими судами також не дано належної правової оцінки доводам та доказам Відповідача щодо відсутності у суб'єктів господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій та, відповідно, доводам Позивача на їх спростування, а саме не перевірено, чи могли інші фактори разом з визначеними об'єктивними факторами спричинити схожу поведінку між відповідачами у справі АМК, в тому числі Позивача, тобто чи були ці інші фактори також настільки однаковими для різних суб'єктів господарювання, щоб мати наслідком встановлення і підтримання на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо.

Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п'ята).

Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

Так, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Верховний Суд вважає, що зазначені доводи і докази Відповідача, пов'язані з визначенням коефіцієнта кореляції та факторами схожої поведінки між суб'єктами господарювання - відповідачами у справі АМК, є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на результат розгляду справи, а тому не можна погодитися з відсутністю в рішеннях місцевого і апеляційного господарських судів аргументів стосовно відмови в прийнятті судом цих доводів Відповідача.

Водночас суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного та відповідно до статті 310 ГПК України рішення і постанова з даної справи підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результати нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310 ГПК України, Касаційний господарський суд

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 зі справи № 910/947/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.