915/205/17 Про визнання дій неправомірними з припинення газопостачання Товариству з обмеженою відповідальністю - 13.02.2018 Прийняття

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Роскосметика",

про визнання дій неправомірними,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Роскосметика" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання неправомірними дій Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - Відповідач) з припинення газопостачання Товариству з обмеженою відповідальністю "Роскосметика" (далі - Третя особа) з 3 лютого 2015 року.

2. Позов мотивований тим, що Відповідач безпідставно припинив газопостачання Третій особі з посиланням на заборгованість за оперативно-господарською санкцією, яка була скасована рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 у справі №915/259/15.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2017 у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані недоведеністю Позивачем порушення його прав Відповідачем внаслідок припинення газопостачання Третій особі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 26 вересня 2017 року Позивач подав касаційну скаргу, в якій заявив вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також прийняття нового рішення про задоволення позову.

7. 14 грудня 2017 року Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Між Відповідачем (Постачальник) та Третьою особою (Споживач) укладений Типовий договір №ТП-ПР-1121282-МГ від 30.12.2012 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір постачання).

9. Відповідно до п. 1.1 Договору постачання Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбаченому Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах і порядку та на умовах передбачених договором.

10. Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору постачання передбачено, що при невиконанні Споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 договору, Постачальник має право припинити (обмежити) постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за договором.

11. Згідно з пунктом 7.2 Договору постачання Постачальник має право обмежити або припинити постачання газу на об'єкти Споживача у випадках: непроведення розрахунків за спожитий газ; споживання газу в обсязі, що перевищує установлений Договором; письмової заявки Споживача; інших випадках, передбачених законодавством.

12. 20 листопада 2014 року Відповідач на виконання договірних зобов'язань за Договором постачання склав технічний розрахунок спожитого Третьою особою природного газу за період з 27.10.2014 до 01.12.2014.

13. 30 листопада 2014 року Відповідач склав акт приймання-передачі газу №б/н у загальному обсязі 6,552 м-3 на суму 44203,20 грн. та виставив рахунок №11/тп-пр-1121282-мг від 30.11.2014 на вказану суму.

14. Вважаючи наявною заборгованість Третьої особи за оплату спожитого газу за листопад 2014 року, розрахованого на підставі технічного розрахунку від 20.11.2014, Відповідач припинив газопостачання Третій особі, склавши акт про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу від 03.02.2015.

15. Рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі №915/259/15 від 12.05.2015, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015, скасована оперативно-господарська санкція в сумі 44203,20 грн. на підставі Технічного розрахунку від 20.11.2014 на виконання договірних зобов'язань по Договору постачання, акта приймання-передачі газу від 30.11.2014, технічного акту про обсяги спожитого природного газу від 30.11.2014 та рахунку на оплату №11/тп-пр-1121282-мг від 30.11.2014 прийнятого та використаного природного газу в загальному обсязі 6,552 м-3 за Договором постачання на суму 44203,20 грн.

16. Крім того Третя особа зверталось з позовом про визнання неправомірними дій Відповідача з припинення (обмеження) газопостачання та зобов'язання поновити газопостачання та виконати всі дії, пов'язані з відновленням газопостачання. Однак ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2016 провадження у справі №915/1593/15 за зазначеним позовом припинено на підставі заяви Третьої особи щодо відсутності предмету спору.

17. У подальшому Позивач звернувся з позовом про стягнення з Третьої особи штрафних санкцій за договором поставки №01318 від 01.07.2008 у сумі 198809,89 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2016 у справі №915/120/16 у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

18. У вересні 2016 року Третя особа звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Відповідача про стягнення майнової шкоди в сумі 198809,89 грн. (стягнення штрафних санкцій в порядку регресу). Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 у справі №915/1015/16 у задоволенні зазначеного позову Третьої особи відмовлено повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19. Касаційна скарга Позивача (Скаржник) мотивована посиланням на положення статей 11, 12, 13, 15, 16, 526 Цивільного кодексу України.

20. За доводами Скаржника, дії Відповідача з припинення газопостачання Третій особі, які визнані безпідставними судовими рішеннями у справах №915/259/15 та №915/1593/15, мають безпосередній вплив на його інтереси, оскільки в результаті таких дій він не отримав від Третьої особи продукцію за договором поставки №01318 від 01.07.2008 та доходів від її реалізації.

21. Також Скаржник зазначає, що його вимоги про визнання неправомірними дій Відповідача з безпідставного припинення газопостачання Третій особі можуть сприяти запобіганню правопорушенням зі сторони Відповідача, які мають безпосередній вплив на права та інтереси Скаржника.

22. Відповідач у запереченні на касаційну скаргу зазначає про безпідставність доводів Скаржника, а також законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 12. Здійснення цивільних прав

1. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Стаття 14. Виконання цивільних обов'язків

1. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

2. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

3. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 510. Сторони у зобов'язанні

1. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Стаття 511. Третя особа у зобов'язанні

1. Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб

1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Стаття 140. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

2. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

24. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності

1. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

25. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції)

Стаття 1. Право на звернення до господарського суду

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

26. Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (v018p710-04) у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)

1. Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

2. В аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

27. Суд виходить з того, що з огляду на положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

28. Зважаючи на те, що під час розгляду даної справи Позивач не довів порушення Відповідачем його певного права чи охоронюваного законом інтересу через припинення газопостачання Третій особі, Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

29. Суд відхиляє доводи Скаржника про те, що дії Відповідача з припинення газопостачання Третій особі, які визнані безпідставними судовими рішеннями у справах №915/259/15 та №915/1593/15, мають безпосередній вплив на інтереси Позивача, з огляду на наступне.

30. З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що обов'язок з постачання природного газу Третій особі, у зв'язку з порушенням якого заявлений позов у даній справі, виник у Відповідача на підставі Договору постачання. Позивач не є стороною (кредитором) зазначених договірних зобов'язань та водночас не довів наявність у Договорі постачання певних умов, що передбачають виникнення у нього права щодо Відповідача як боржника у наведеному зобов'язанні згідно з положеннями статті 511 Цивільного кодексу України. Також Позивач під час розгляду справи судами не довів наявність між ним та Відповідачем певних цивільно-правових зобов'язань, які мають недоговірний характер.

31. Отже, у Позивача та Відповідача відсутні безпосередні правовідносини щодо постачання природного газу Третій особі, а у Позивача відсутнє право вимагати від Відповідача здійснення відповідного газопостачання. Відтак, за висновком Суду, невиконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором постачання не має наслідком безпосереднє порушення прав (охоронюваних законом інтересів) Позивача.

32. Суд враховує, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем мають опосередкований характер, адже зазначені Скаржником обставини неотримання ним від Третьої особи продукції за договором поставки №01318 від 01.07.2008 та доходів від її реалізації стосуються саме правовідносин між Позивачем та Третьою особою. При цьому Позивач реалізував захист своїх прав у зв'язку обставинами неотримання відповідної продукції шляхом подання позову про стягнення штрафних санкцій з Третьої особи, яка в свою чергу звернулась з відповідним позовом до Відповідача в порядку регресу.

33. Також Суд вважає правильним відхилення судами доводів Позивача про порушення Відповідачем його прав як учасника Третьої особи з внеском у статутний фонд у розмірі 50%, адже відповідно до положень статей 92, 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та може набувати і здійснювали цивільні права і обов'язки через своїх учасників лише у випадках, встановлених законом. Отже, за загальним правилом учасник господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів господарського товариства поза відносинами представництва.

34. Водночас, за висновком Суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи Позивача про те, що зменшення обсягу виготовленої Третьою особою продукції у зв'язку з припиненням йому газопостачання призвело до зменшення прибутків Позивача, оскільки підприємство здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а учасники товариства з обмеженою відповідальністю несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

36. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

37. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Висновки про правильне застосування норм права

38. З огляду на положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

39. Відповідно до положень статей 92, 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та може набувати і здійснювали цивільні права і обов'язки через своїх учасників лише у випадках, встановлених законом. Отже, за загальним правилом учасник господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів господарського товариства поза відносинами представництва.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Роскосметика" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 у справі №915/205/17 залишити без змін.