ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2020 року
Київ
справа №280/27/17
адміністративне провадження №К/9901/29919/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 280/27/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Коростишівського районного суду Житомирської області, прийняту 04 травня 2017 року у складі судді Василенка Р.О. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Бучик А.Ю., суддів Мацького Є.М., Шевчук С.М.,
в с т а н о в и в :
До Коростишівського районного суду звернувся позивач з даним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним дії відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому 2 групи інвалідності, внаслідок поранення(контузії) та захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання документів, пов`язаних із призначенням йому одноразової грошової допомоги, зобов`язати вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зобов`язання подати звіт про виконання прийнятої судом постанови.
Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оброни України, що полягає у непризначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 06 липня 2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії за заявою від 28 липня 2016 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи з 06 липня 2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 11 листопада 2016 року № 96. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому 2 групи інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням вимог зазначеного законодавства щодо права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме з 06 липня 2016 року. Зобов`язано Міністерство оборони України подати звіт до Коростишівського районного суду Житомирської області про виконання судового рішення, протягом 1 місяця з дня набрання постановою чинності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах у період з 13 травня 1986 року по 20 травня 1988 року. У період з 21 серпня 1986 року по 20 травня 1988 року проходив службу у Республіці Афганістан у складі військової частини польова пошта 17755 (накази №№ 229, 139) на посаді водія.
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 29 березня 2013 року № 751, висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 28 березня 2013 року № 521/Ж поранення (контузія) і захворювання, наявні у ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З 13 травня 2013 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності внаслідок поранення і захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
З довідки до акта огляду МСЕК від 15 липня 2016 року серії 12ААА № 514711 вбачається, що позивачу з 06 липня 2016 року встановлено 2 групу інвалідності внаслідок поранення і захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки НАСК "Оранта" від 05 січня 2017 року № 0690-06-05/1, позивачу за період 1996-2016 (включно по 05 січня 2017 року) не проводилась виплата страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування Міністерства оборони України.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 11 листопада 2016 року № 96, оформленим відповідним протоколом, документи позивача, подані ним, як особою з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, якій установлено інвалідність до 01 січня 2014 року, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії було відправлено на доопрацювання з підстав відсутності підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив про відсутність підстав та повноважень у відповідача для прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, а тому рішення відповідача 11 листопада 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідач нівелює право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки уникає виконання покладених на нього законодавчими актами обов`язків, щодо належного соціального-правового забезпечення осіб, які отримали інвалідність у зв`язку із проходженням військової служби.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) (далі - Закон № 2232-ХІІ (2232-12) ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) (далі - Закон № 2011-ХІІ (2011-12) ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ (2011-12) .
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги) така допомога призначалась і виплачувалась у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов`язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.
Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок № 975.
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Отже, відповідно до п. 13 Порядку №975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.
Водночас прийняття Міноборони рішення про повернення на доопрацювання документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку № 975, оскільки положеннями цього Порядку не передбачено можливості вирішення цього питання шляхом прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання.
Проте, у зв`язку із тим, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем не вирішено, оскільки документи повернуті, рішення, передбачене Порядком № 975, суб`єкт владних повноважень не приймав, то визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято Міноборони, є передчасним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 741/982/16, від 11 вересня 2019 року у справі №760/12922/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 817/662/18 та
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 11 листопада 2016 року № 96 документи позивача було відправлено на доопрацювання з підстав відсутності підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби.
Оскільки розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак, у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
Верховний Суд зазначає, що дослідженню у цій справі підлягає саме законність прийнятого рішення, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а не підстави за яких документи були надіслані на доопрацювання.
Отже, виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання Міністерства оборони України розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.
В касаційній скарзі заявник вказує, що суд першої інстанції мав розглядати справу колегіально в силу положень частини 1 статті 24 КАС (у відповідній редакції. Але з цим погодитись не можливо, оскільки зазначена норма стосується окружних адміністративних судів, але не місцевих.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року у справі № 280/27/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
В.М. Кравчук
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду