Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Самсіна І.Л.,

при секретарі судового засідання Міщенко Т.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України – Атаєвої Д.К.,

відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорич", – Тищенка О.О.,

третіх осіб: Державної податкової адміністрації України (далі – ДПАУ) – Ковальчука О.М., Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "ANTARES" – Тищенка О.О.,

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за заявою заступника Генерального прокурора України справу за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України до Державного управління справами Президента України (далі – ДУС), Державного підприємства "Укрінвестбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорич", треті особи – ДПАУ, Санаторій "Дніпро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "ANTARES", про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежилого будинку та розпорядження ДУС від 26 травня 2004 року № 300 "Про відчуження об’єктів нерухомого майна",

Заступник прокурора м. Києва звернувся із зазначеним позовом у травні 2005 року.

Господарський суд м. Києва рішенням від 5 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року, у задоволені позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 січня 2007 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

25 липня 2007 року під час розгляду справи за скаргами заступника Генерального прокурора України та ДПАУ про перегляд за винятковими обставинами зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України ДПАУ звернулася до Верховного Суду України із заявою про відмову від своєї скарги.

Того самого дня Кабінет Міністрів України подав заяву про відмову від позову, яка була обґрунтована тим, що розпорядження ДУС і договір купівлі-продажу, які є предметом спору, не порушують інтереси держави. Посилаючись на статті 218, 219 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник просив закрити провадження у справі.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України ухвалою від 15 квітня 2008 року обидві заяви відхилила, відмовила у закритті провадження у справі, продовжила її розгляд у порядку провадження за винятковими обставинами та постановою від 15 квітня 2008 року скарги заступника Генерального прокурора України і ДПАУ задовольнила, ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувала, провадження в адміністративній справі закрила і направила справу до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про її розгляд в апеляційному порядку за нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У заяві до Верховного Суду України заступник Генерального прокурора України порушив питання про скасування постанови цього суду від 15 квітня 2008 року, прийняття відмови Генеральної прокуратури України і ДПАУ від своїх скарг за винятковими обставинами та закриття провадження за цими скаргами. На обґрунтування заяви зроблено посилання на те, що під час розгляду справи Верховним Судом України крім ДПАУ до нього звертався із заявою про відмову від скарги за винятковими обставинами і заступник Генерального прокурора України.

Заслухавши представника Генеральної прокуратури України, перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність таких підстав для задоволення цієї заяви.

Верховний Суд України, відхиляючи заяву ДПАУ, послався на те, що відмова останньої від скарги не може бути підставою для закриття провадження за винятковими обставинами, оскільки прокурор від своєї скарги не відмовився. Проте, як установлено колегією суддів, 8 серпня 2007 року, під час розгляду справи Верховним Судом України, заступник Генерального прокурора України теж подав до цього суду заяву про відмову від скарги про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2007 року. Але ця заява з не залежних від суду причин не була передана на розгляд колегії суддів, у зв’язку із чим не була розглянута.

Згідно з частиною 1 статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися від неї або змінити її до закінчення касаційного розгляду. Якщо постанова або ухвала суду не була оскаржена в касаційному порядку іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, суд касаційної інстанції своєю ухвалою закриває касаційне провадження (частина 2 зазначеної статті).

Оскільки підстав, які б згідно з наведеною нормою перешкоджали прийняттю відмови ДПАУ та заступника Генерального прокурора України від скарг, не встановлено, колегія суддів доходить висновку, що провадження за винятковими обставинами за зазначеними скаргами необхідно закрити та у зв’язку із цим заяву Кабінету Міністрів України про відмову від позову залишити без розгляду.

Керуючись статтями 157, 218, 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Скасувати ухвалу Верховного Суду України від 15 квітня 2008 року.

Скасувати постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2008 року.

Прийняти відмову Державної податкової адміністрації України та заступника Генерального прокурора України від скарг про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2007 року. Провадження у справі за винятковими обставинами закрити.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.