ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №815/3647/15
адміністративне провадження №К/9901/26683/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції
касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 (суддя: О.Я.Бойко)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 (колегія суддів у складі: Крусян А.В., Джабурія О.В., Шляхтицький А.І.)
у справі № 815/3647/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Північтранс"
до Головного управління ДФС в Одеській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Північтранс" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 18.02.2015 № 0000212203, №0000192203, № 0000202203.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015, адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при проведенні господарських операцій з контрагентами - з ТОВ "Аксон-групп", ТОВ "Інтерія ЛТД", ТОВ "Еко-Буд-Монтаж", ТОВ "Сармонт Менеджмент Юкрейн", ПП "Сузір`я Альпіонн", ТОВ "Інвестиційні Ініціативи та Модернізація", ТОВ "Глобал Автогруп", які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України, плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єкта господарювання та наказу від 17 листопада 2014 року №1108 співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 28 січня 2015 року №305/15-54-22-01/05523553 "Про результати планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Північтранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31грудня 2013 року", яким встановлено порушення позивачем:
- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.1, 135.2 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.138.1.4 п.138.1 ст.138, п.138.8 ст.138, пп.145.1.1 п.145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 2791211грн., у тому числі: за 2012 рік у розмірі 390279грн., у 2013 році у розмірі 2400392грн.;
- ст.16, п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено за грудень 2013 року залишок від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 229690грн.;
- ст.16, п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у сумі 2864746грн., у тому числі: за жовтень 2012 року на суму 398783грн., за грудень 2012 року на суму 243грн., за січень 2013 року на суму 497883грн., за квітень 2013 року на суму 363848грн., за травень 2013 року на суму 488206грн., за червень 2013 року на суму 644674грн., за липень 2013 року на суму 163333грн., за серпень 2013 року на суму 73000грн., за вересень 2012 року на суму 234776грн.;
- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 (z0040-05) та п.1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 18 лютого 2015 року:
- №0000192203 про зменшення залишку від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229690грн.;
- №0000202203 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4297119грн., у тому числі за основним платежем на суму 2864746грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 1432373грн.;
- №0000212203 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3489014грн., у тому числі за основним платежем в сумі 2791211 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 697803грн.
Виявлені порушення ґрунтуються на тому, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, що свідчить про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій. Крім того, відповідач зазначає, що контрагенти позивача - ТОВ "Аксон-Групп", ТОВ "Інтерія ЛТД", ТОВ "Еко-Буд-Монтаж" є фігурантами кримінальних проваджень, які ведуться прокуратурою Одеської області.
Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Аксон-Групп" при виконанні договорів поставки товару № 0108/1/13-кп від 01.08.2013, №11106-03 від 01.06.2013, № 11106-02 від 01.06.2013, № 0107/1/13-КП від 01.07.2015, №11101-1 від 01.04.2013; договорів №0106/1/13-ПД від 01.06.2013, № 0107/1/13-ПД, №11106-01 від 01.06.2013, № 0209/1/13-ПД від 02.09.2013, предметом яких є послуги з ремонту транспортних засобів та їх складових; та договорів підряду № 11106-04 від 01.06.2013, № 0111/1/13-ПД від 01.11.2013, № 312-1/12 від 03.12.2012; з ТОВ "Інтерія ЛТД" при виконанні договорів підряду від 01.06.2013 № 0106/2/13-ПД, від 01.06.2013 № 0106/3/13-ПД, від 03.05.2013 № 1105-05, від 03.05.2013 № 1105-10, від 03.05.2013 № 1105-06, від 03.05.2013 № 1105-11, від 03.05.2013 № 1105-08, від 03.05.2013 № 1105-09, від 03.04.2013 № 11304-3, від 06.09.2013 № 0609/1/13-ПД, від 02.09.2013 № 0209/2/13-ПД, від 03.04.2013 № 11304-2; з ТОВ "Інвестиційні ініціативи та модернізація" при виконанні договорів про надання послуг від 01.03.20163 № 1103-2 та підряду №1103-01 від 01.03.2013; з ПП "Сузір`я Альпіонн" за договором № 0110-2-12 від 01.10.2012, згідно з яким виконавець надає послуги з ремонту транспортних засобів та їх складових; з ТОВ "Сармонт Менеджмент Юкрейн" за договором про надання послуг №02/09 від 01.09.2012; з ТОВ "Глобал Автогруп" при виконанні договорів поставки автомобілів № 07/02 від 11.02.2013, №14/06 від 05.07.2013, № 14/06 від 14.06.2013, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.
Водночас, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344/345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник,
Судді Верховного Суду