2а-1987/12/2670 Про поновлення на роботі в органах митної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 12.02.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державна фіскальна служба України, Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Київської міської митниці Державна фіскальна служба України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Мєзєнцева Є.І., суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.)

І РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України та Київської регіональної митниці про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009 року позов ОСОБА_1. задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 28.07.2008 року № 1351-к про звільнення з 01.08.2008 року ОСОБА_1. з посади начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу власної безпеки Київської регіональної митниці з 01.08.2008 року. Зобов'язано Голову Державної митної служби України видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу власної безпеки Київської регіональної митниці з 01.08.2008 року. Стягнуто з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2008 року по 27.02.2009 року в розмірі 63 912, 66 грн.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року апеляційну скаргу Київської регіональної митниці задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Київської регіональної митниці про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

5. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про визнання протиправним та скасування наказу голови Державної митної служби України від 28 липня 2008 року № 1351-к; поновлено на посаді начальника служби власної безпеки Київської регіональної митниці з 01 серпня 2008 року; зобов'язано голову Державної митної служби України видати наказ про поновлення на посаді начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці з 01 серпня 2008 року; зобов'язано Державну митну служби України нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2008 року по день поновлення на роботі.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року касаційні скарги Київської регіональної митниці та Державної митної служби України задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року в частині, що стосується стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову, що стосується стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Стягнено з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 01.08.2008 по 18.12.2012 у розмірі 479997 (чотириста сімдесят дев'ять дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 12 копійок з урахуванням виплачених сум.

9. Постановою Верховного Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року в частині стягнення з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 01.08.2008 по 18.12.2012 у розмірі 479997,12 грн. скасовано та направлено в цій частині справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову, що стосується стягнення середньої заробітної плати та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено за період з 01.08.2008 по 23.12.2012 року.

Стягнуто з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 01.08.2008 по 23.12.2012 року у розмірі 480 431,90 грн. (чотириста вісімдесят тисяч чотириста тридцять одна гривня 90 копійок) з урахуванням виплачених сум.

11. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міська митниця Державної фіскальної служби України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить його скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Київської міської митниці Державна фіскальна служба України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року.

13. В подальшому, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л., відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 2а-1987/12/2670 (провадження К/9901/6983/19).

14. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 21 червня 2019 року касаційну скаргу у справі № 2а-1987/12/2670 (провадження К/9901/6983/19) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О.В. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Єресько Л.О.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд апеляційної інстанції переглядаючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшов висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме - за період з 01.08.2008 по 23.12.2012, який підлягає стягненню з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1, становить 480 431, 90 грн. (1105*434,78).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на приписи Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 (v0009700-92) , КЗпП України (322-08) та Закону України "Про загальнообов'язкове державну соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , вказує на необхідність вирахування з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача сум отриманої ним допомоги по безробіттю, вихідної допомоги.

17. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

19. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

20. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у даній справі, Суд, направляючи справу в частині стягнення з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за період з 01.08.2008 по 18.12.2012 у розмірі 479997,12 грн. до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, зазначив, що при здійсненні підрахунку кількості днів згідно листів Міністерства соціальної політики України апеляційним судом допущено помилку.

Так, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України №6884/0/14-07/13 від 18.09.07р. кількість робочих днів за період 01.08.2008 року - 31.12.2008 року становить 108 днів, тоді як судом апеляційної інстанції зазначено про 110 днів. Зазначена помилка призвела до здійснення цим судом невірного розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу Кошуби В.Ю.

21. Таким чином, суд апеляційної інстанції на виконання вказівки касаційного суду мав обрахувати суму середнього заробітку за період 01.08.2008 року - 31.12.2008 року, виходячи із кількості робочих днів - 108 днів.

22. З цього приводу суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до Наказу № 1351-к позивача звільнено із митних органів з 01 серпня 2008.

23. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду у цій справі від 06 вересня 2012 року скасовано наказ голови Державної митної служби України від 28 липня 2008 року № 1351-к та поновлено на посаді начальника служби власної безпеки Київської регіональної митниці з 01 серпня 2008 року. Рішення суду апеляційної інстанції в цій частині ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року залишено в силі.

24. Як вбачається постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі №826/1664/13-а, судом встановлено, що відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року №2а-1987/12/2670, наказом Державної митної служби України від 19.12.2012 року №2934-к "По особовому складу митних органів" ОСОБА_2. з 01.08.2008 року було поновлено на посаді начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці.

25. Відповідно до наказу Київської регіональної митниці Державної митної служби України від 24.12.2012 року №1532-к "Про особовий склад" та табелю обліку використання робочого часу начальника служби внутрішньої безпеки Київської регіональної митниці за грудень 2012 року, відповідні нарахування з оплати праці позивачу Київська регіональна митниця розпочала здійснювати з 24.12.2018 року.

26. Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01 серпня 2008 року (з моменту звільнення) по 23 грудня 2012 року включно (до моменту видання наказу Київської регіональної митниці Державної митної служби України від 24.12.2012 року №1532-к "Про особовий склад", яким наказано начальнику відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності здійснювати позивачу нарахування з оплати праці), оскільки за інший період стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу вирішено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 у справі №826/1664/13-а.

27. Відповідно до Протоколу розрахунку середньої заробітної плати станом на 01.08.2008 року, виданий ОСОБА_1, апеляційний суд встановив, що середньомісячна заробітна плата позивача за останні 2 місяці перед звільненням, складала 9 130,38 гривень, а середньоденний розмір грошового забезпечення - 434 грн. 78 коп.

28. Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України №6884/0/14-07/13 від 18.09.07 р., № 0338/0/14-08/13 від 30.09.2008 р., №9681/0/14-07/13 від 25.08.2009 р., №9111/0/14-10/13 від 25.08.2010 р., №8515/0/14-11/13 від 23.08.2011 р. тривалість вимушеного прогулу позивача складає 1105 робочих днів (за 2008 р. - 108 днів; за 2009 р.- 251 день, за 2010 р. - 251 день, за 2011 р. - 250 днів, за 2012 р. - 245 днів).

29. У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме - за період з 01.08.2008 по 23.12.2012, який підлягає стягненню з Київської міської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1, становить 480 431, 90 грн. (1105*434,78).

30. Стосовно доводів касатора про необхідність вирахування із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача сум отриманої ним допомоги по безробіттю, вихідної допомоги та інших виплат, то такі уже були предметом дослідження Верховного Суду, який у постанові від 28 листопада 2018 року по даній справі вказав про їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру цієї суми за певних обставин.

31. Аналогічний правовий висновок зроблено Великою палатою Верховного Суду в постанові від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16.

32. Таким чином, доводи касатора, покладені в основу даної касаційної скарги, уже були предметом дослідження касаційного суду у цій справі, а тому колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для їх повторного аналізу.

33. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

35. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

36. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-