904/12342/16 Про стягнення заборгованості та неустойки за договором про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти - 28.11.2017 Прийняття

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТМК-Сервіс" (далі - ТОВ "АТМК-Сервіс") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Спорт-Дніпро" (далі - КП "Спорт-Дніпро") про стягнення з відповідача 365 541,00 грн. основного боргу, 68 121,12 грн. пені, 25 587,87 грн. штрафу, 9 697,83 грн. 3% річних, 43 463,09 грн. інфляційних втрат.

У відзиві на позов від 17.01.2017 відповідач просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 у справі № 904/12342/16 (суддя Мартинюк С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. - головуючий, Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 у справі № 904/12342/16 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Спорт-Дніпро" на користь ТОВ "АТМК-Сервіс" 365 541,00 грн. основного боргу, 43 463,09 грн. інфляційних втрат, 9 697,83 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 904/12342/16, КП "Спорт-Дніпро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на подання касаційної скарги, скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено КП "Спорт-Дніпро" строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 904/12342/16, прийнято зазначену касаційну скаргу КП "Спорт-Дніпро" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.11.2017 о 10 год. 10 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.08.2013 між КП "Спорт-Дніпро" (Замовник) та ТОВ "АТМК-Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти № 8 (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався у липні-серпні 2013 поставити Замовникові товари, зазначені у специфікації, згідно дода тку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, а Замовник - прийняти і оплати ти такі товари (роботи або послуги).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) това ру (роботи або послуги): вироби конструкційні металеві та їх частини (металеве ого родження зі входом). Кількість товарів: 44 комплекти.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що ціна договору становить 487 388,00 грн., в т.ч. ПДВ - 81 231,33 грн.; ціна за 1 комплект: 11 077,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 846,17 грн.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки проводяться шляхом: оплати Замов ником після пред'явлення Виконавцем рахунка на оплату товарів (робіт або послуг) (далі - рахунок) після підписання сторонами видаткових накладних (акту приймання-передачі) або попередньої оплати, або поетапної оплати. До рахунка додаються: видаткові накладні (акт приймання - передачі).

Пунктом 6.1.1 Договору встановлено обов'язок Замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (надані послуги або виконані роботи).

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 7.2.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вка заної вартості.

06.08.2013 між сторонами був підписаний додаток № 1 до Договору (специфікація), за якою ТОВ "АТМК-Сервіс" мав поставити КП "Спорт-Дніпро" металеві конструкції та їх частини у кількості 44 комплекти загальною вартістю 487 388,00 грн. та додаток № 2 до договору (дислокація) об'єктів, на які мало бути поставлено товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановили суди попередніх інстанцій, на виконання умов Договору ТОВ "АТМК-Сервіс" у період з 09.10.2013 по 16.10.2013 були поставлені та змонтовані металеві конструкції на загальну суму 487 388,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 11.10.2013 №№ 1, 2, 3, 4, 29; від 14.10.2013 №№ 5, 15, 31, 36, 39, 40, 44; від 16.10.2013 №№ 7, 8, 9, 12, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 35, 37, 38, 41, 42, 43.

Вказані накладні без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості поставленого товару підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств і взяті на облік Управлінням державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 21.10.2013 та 23.10.2013, що підтверджується штампом Управління на видаткових накладних та відповідною довідкою.

Також, на оплату поставленого товару ТОВ "АТМК-Сервіс" виписані рахунки-фактури, які надавались Замовнику разом з товаром, що не заперечується КП "Спорт-Дніпро".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 09.09.2016 ТОВ "АТМК-Сервіс" звернулося з позовом до КП "Спорт-Дніпро" про стягнення частини заборгованості в розмірі 121 847,00 грн. із 487 388,00 грн. за товар переданий за накладними від 09.10.2013 №№ 6, 10, 11, 13, 14, 16, 28, 30, 32, 33, 34 та стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 у справі № 904/7918/16 стягнуто з КП "Спорт-Дніпро" на користь ТОВ "АТМК-Сервіс" 121 847,00 грн. основного боргу, 1 677,89 грн. 3% річних, 20 411,03 грн. пені, 8 529,29 грн. штрафу, 3 634,71 грн. інфляційних втрат, 2 341,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Невиконання у повному обсязі зобов'язань щодо оплати поставленого товару за Договором та невиконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 у справі № 904/7918/16 стало підставою для звернення ТОВ "АТМК-Сервіс" до суду з даним позовом про стягнення основного боргу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що п. 4.1 Договору сторони не визначили строк оплати, тому дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідно до ст. 692 ЦК України Замовник повинен був оплатити товар в день його прийняття, а саме 11.10.2013 за накладними №№ 1, 2, 3, 4, 29, 14.10.2013 за накладними №№ 5, 15, 31, 36, 39, 40, 44, 16.10.2013 за накладними №№ 7, 8, 9, 12, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 35, 37, 38, 41, 42, 43.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що строк позовної даності за накладними від 11.10.2013, від 14.10.2016, від 16.10.2013 сплив, відповідно, 11.10.2016, 14.10.2016, 16.10.2016 і такий строк не переривався, оскільки у справі № 904/7918/16 спір було вирішено за іншими накладними. Так, місцевий господарський суд зазначивши, що оскільки позовна давність спливла до основної вимоги, то позовна давність спливла і до додаткової вимоги, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову виходила з наступного.

Як встановлено апеляційною інстанцією, ТОВ "АТМК-Сервіс" у позовних вимогах нарахувало пеню на заборгованість (365 541,00 грн.) у сумі 66 476,52 грн. за період з 17.03.2016 по 26.12.2016 та штраф у розмірі 25 587,87 грн. і на суму заборгованості (121 847,00 грн.) стягнуту господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/7918/16 пеню в сумі 1 644,60 грн. за період з 02.09.2016 по 26.12.2016.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Апеляційний господарський суд встановивши, що позивачем здійснено розрахунок пені поза межами встановленими законом, дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок штрафу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що він є обґрунтований і підлягає стягненню.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, у відзиві на позов від 17.01.2017 відповідач просив застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах повинен рахуватись по кожній накладній окремо, починається з дня наступного за днем передачі товару, тобто з 15 та 17 жовтня 2013.

Однак, як вірно зазначено апеляційною інстанцією, права і обов'язки між сторонами у даній справі виникли не на підставі видаткових накладних, а на підставі Договору.

Апеляційною інстанцією зазначено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 у справі № 904/7918/16 встановлено, що 09.09.2016 ТОВ "АТМК-Сервіс" звертався до суду з позовом до КП "Спорт-Дніпро" про стягнення заборгованості в розмірі 121 847,00 грн., яка виникла на підставі виконання Договору за накладними від 09.10.2013 №№ 6, 10, 11, 13, 14, 16, 28, 30, 32, 33, 34. При цьому в позові зазначено, що за даним Договором КП "Спорт-Дніпро" було передано товару на загальну суму 487 388,00 грн. та перелічені всі накладні, а предметом позову є лише частина вимоги у сумі 121 847 грн., у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як встановлено апеляційною інстанцією, станом на 09.09.2016 ТОВ "АТМК-Сервіс" мало право на пред'явлення позову в сумі 487 388,00 грн., а пред'явило вимогу лише на частину вимоги в сумі 121 847,00 грн.

Тобто, як вірно встановлено апеляційним господарським судом, оскільки предметом спору у справі № 904/7918/16 була лише частина вимоги, право на яку мало ТОВ "АТМК-Сервіс" за Договором, строк позовної давності щодо стягнення іншої частини вимоги за Договором (основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат) переривався і, відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності щодо вказаних вимог у даній справі почався з 10.09.2016.

Також апеляційною інстанцією встановлено, що на час звернення ТОВ "АТМК-Сервіс" з позовом до суду у справі № 904/7918/16, 09.09.2016 річний строк позовної давності щодо стягнення неустойки вже був пропущений.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надала необхідну оцінку, встановивши що строк позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат не пропущено, а щодо вимог про стягнення штрафу спливла позовна давність та те, що вимоги про стягнення пені є необґрунтованими, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 та ч.ч. 1, 2 ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Право на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Великої Британії").

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши повноту доказів, фактичним обставинам даної справи № 904/12342/16, встановлених судом апеляційної інстанції, перевіривши мотиви, підстави, нормативно-правове обґрунтування оскаржуваного судового акта, беручи до уваги доводи касаційної скарги та враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права, дійшла висновку про правильність підстав, на яких ґрунтувалось рішення суду апеляційної інстанції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96) та, відповідно, про відсутність у суду касаційної інстанції підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта.