926/557/17 Про знесення самочинно збудованого об'єкта - 28.11.2017 Прийняття

Слобідська сільська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернівецькій області (далі - відповідач) про знесення самочинно збудованого об'єкта (фундамент школи площею 2100 кв.м. та котельня площею 280 кв.м.) на земельній ділянці розташованій за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Слобода, вул. О.Кобилянської, 6 позначеній на експлікації генплану за №2, призначеній для зведення торгового центру.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2017 (суддя Дутка В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 (головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Матущак О.І., Якімець Г.Г.) у справі № 926/557/17 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, позивач, звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 2, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 1, 8, 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 25, 53 Закону України "Про землеустрій", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що будівництво школи розпочато всупереч генеральному плану забудови села Слобода, у зв'язку з чим, таке будівництво є самочинним та підлягає знесенню.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив залишити судові рішення у справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно генерального плану забудови с. Слобода Новоселицького району Чернівецької області відведено земельні ділянки:

№2 за адресою с. Слобода, вул. О. Кобилянської, 6 - для будівництва торгового центру (надалі ділянка-2);

№6 за адресою с. Слобода. вул. О. Кобилянської, 2 - для будівництва приміщення школи на 320 місць.

Рішенням №83/1 від 16.12.2016 (а.с.12) 8-ї сесії 7-го скликання Слобідської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області було створено тимчасову комісію з питань земельних спорів.

Вказаною комісією було проведено обстеження ділянки-2 та за результатами обстеження складено акт №1 від 20.12.2016 (а.с.13), за висновками якого на ділянці-2 відведеній для будівництва торгового центру відповідачем розпочато будівництво школи, а саме збудовано: фундамент школи площею 2100 кв. м. та котельню площею 280 кв. м.

З урахуванням зазначеного, комісія дійшла висновку, що вказаний об'єкт є об'єктом самочинного будівництва, оскільки будівництво школи розпочато на ділянці, яка згідно містобудівної документації (генерального плану забудови села Слобода від 1976 року), відведена для будівництва торгового центру, чим відповідач порушив генеральний план забудови села Слобода та чинне законодавство.

Рішенням №96 від 23.12.2016 (а.с.16) 9-ї сесії 7-го скликання Слобідської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області затверджено акт №1 від 20.12.2016 та постановлено забезпечити знесення самочинно зведених на ділянці-2 споруд (будівель).

Отже, предметом позову є вимога Слобідської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області до Регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області про знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою с. Слобода, вул. О. Кобилянської, 6, на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Будівництво об'єктів нерухомості є взаємопов'язаною діяльністю різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Цивільним (435-15) , Господарським (436-15) і Земельним кодексами України (2768-14) , законами України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , "Про Генеральну схему планування території України" (3059-14) , "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про архітектурну діяльність" (687-14) , "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" (525-16) , "Про землеустрій" (858-15) , іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Поняття "будівництво" включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (частина третя статті 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", стаття 4 Закону України "Про архітектурну діяльність").

Для визнання будівництва самочинним воно має бути пов'язане з об'єктом нерухомості й порушувати одне з положень статті 376 Цивільного кодексу України.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 Цивільного кодексу України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 Цивільного кодексу України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що цільовим призначенням земельної ділянки є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Цільове використання (використання за цільовим призначенням) земельної ділянки вважається одним із принципів земельно-правового регулювання згідно зі ст.ст. 19, 96 ЗК.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Також визначено, що документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до п. 40 ч. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15 (15-2015-п) Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань забезпечує створення, формування і ведення Державного фонду документації із землеустрою.

З довідки № 97-28-99.3-1558/2-16 від 10.08.2016 (а.с.75) форми 6-зем, яка видана відділом Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецькій області, вбачається, що земельна ділянка за адресою: с. Слобода, вул. О. Кобилянської, 6, площею 0,2131 га, державної форми власності, цільове призначення - землі громадської забудови для будівництва і обслуговування будівель закладів освіти.

Таким чином, відомості, які викладені в довідці №97-28-99.3-1558/2-16 від 10.08.2016 належать до документації із землеустрою та визначають цільове призначення земельної ділянки, як землі громадської забудови, що спростовує відповідні доводи скаржника.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

В п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" № 6 від 30.03.2012 (v0006740-12) роз'яснено, що під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (z1011-10) ), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України (2768-14) , цим Законом, Законами України "Про Генеральну схему планування території України" (3059-14) , "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про архітектурну діяльність" (687-14) , "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" (525-16) , "Про землеустрій" (858-15) , іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", визначено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що земельна ділянка площею 1,5 га розташована на території сільського парку, виділена під будівництво школи в центрі села Слобода у відповідності до генерального плану за актом від 09.08.1988, затвердженим головою виконкому районної ради народних депутатів. Виконавчим комітетом Чернівецької обласної ради народних депутатів листом від 08.09.1988 погоджено проектування школи на відведеній ділянці. Цільове призначення земельної ділянки по вул. О.Кобилянської, 6: будівництво та обслуговування будівель закладів освіти.

Земельна ділянка для будівництва школи відведена у відповідності до чинної на час виділення землі ст. 16 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 24 грудня 1987 року N 5095-XI (5095-11) ), відтак доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо набуття у власність самочинно збудованого об'єкта та земельної ділянки, на якій розташована школа, спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки та частини незавершеної будівництвом школи, складеного комісією за дорученням Новоселицької районної державної адміністрації від 05.04.2017 №Д-06, згідно генерального плану забудови села Слобода від 1976 року дана земельна ділянка призначена для будівництва торгового центру. Земельна ділянка з розташуванням на ній незавершеним будівництвом школи, знаходиться в центральній частині села Слобода на території сільського парку. Зліва знаходиться стадіон, справа - будинок культури. На відстані 45 метрів від об'єктів розміщена незавершена будівництвом будівля котельні школи. Згідно матеріалів генерального плану на цьому місці передбачено розміщення торгового центру, а школа на 320 місць має бути розміщена на земельній ділянці, яка розташована на 150 метрів західніше (в районі пам'ятника односельчанам, що загинули в роки Другої світової війни). Комісія дійшла висновку, що розміщення об'єктів незавершеного будівництва - школи та котельні не відповідає генеральному плану забудови села Слобода Новоселицького району Чернівецької області.

Проте, комісія при виділенні земельної ділянки під будівництво школи в акті від 09.08.1988 констатувала, що площадка розташована в центрі села, яка забудовується у відповідності з генеральним планом, розробленим в 1975 р. "Укрземпроектом". Ділянка, площею 1,5 га розташована на території сільського парку. Існуючий стадіон прилягає до ділянки і може використовуватися в подальшому для навчально-спортивної роботи з учнями.

Згідно висновку Новоселицького СЕС від 31.08.1988 земельна ділянка по санітарно-гігієнічним умовам придатна для будівництва середньої школи.

Як вбачається з довідки ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Чернівціагропроект" від 03.04.2017 №12, Проектна документація на будівництво середньо-освітньої школи на 11 класів в с. Слобода на замовлення колгоспу "Радянська Армія" розроблялася Чернівецьким державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом "Чернівціагропроект" і виданий замовнику в 90-му році; згідно наказу по підприємству №44 від 01.09.2016 та "Акту про знищення проектної документації термін зберігання якої минув" - була утилізована документація з 1980 по 2000 роки; граничний термін зберігання проектної документації складає 10 років.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що об'єкт (незавершене будівництво школи), який знаходиться на земельній ділянці за адресою с. Слобода, вул. О. Кобилянської, 6 збудований на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку для цієї мети, оскільки цільове призначення вказаної земельної ділянки як землі громадської забудови відповідає меті використання - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що визначена в ч. 1 ст. 38 Земельного кодексу України.

Судами також не встановлено, що об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту чи з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для застосування приписів ст. 376 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про те, що докази на підставі яких попередніми судовими інстанціями встановлено зазначене вище, є неналежними та недопустимими на підтвердження спірних обставин, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст.- 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, враховуючи, що суди попередніх інстанції надали оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, та дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішень попередніх інстанцій, оскільки встановлення інших обставин може мати місце лише внаслідок переоцінки наявних у справі доказів та обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 у справі № 926/557/17 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Слобідської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області - без задоволення.