909/410/17 Про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу - 21.11.2017 Прийняття

Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду охорони навколишнього природного середовища Перегінської селищної ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" про відшкодування шкоди в сумі 132 066, 32 грн, завданої навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2017 (суддя Шіляк М.А.): позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" 132 066,32 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом її перерахування до фонду охорони навколишнього природного середовища Перегніської селищної ради; стягнуто з Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" в доход Державного бюджету України 1980,99 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 (у складі головуючого судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Данко Л.С.): рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" без задоволення; розподілено кошти, які підлягають стягненню з відповідача таким чином: до спеціального фонду Державного бюджету України - 39 619,90 грн, до спеціального фонду обласного бюджету Івано-Франківської області - 26 413,25 грн, до спеціального фонду місцевого бюджету Перегінської селищної ради - 66 033,16 грн із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Івано-Франківській області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами".

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Державне підприємство "Осмолодське лісове господарство" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 86, 90 Лісового кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати повністю рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі №909/410/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, всі судові витрати, на користь відповідача, стягнути з Калуської місцевої прокуратури.

У відзиві на касаційну скаргу Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду охорони навколишнього природного середовища Перегінської селищної ради заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість судових актів попередніх інстанцій, і просить оскаржувані рішення і постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведена позапланова перевірка щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Перегінського лісництва Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство".

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів на території Перегінського лісництва, що є складовою загальної площі лісового фонду, що знаходиться у підпорядкуванні Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" від 14.11.2016 зафіксовано факт правопорушення, а саме - виявлено незаконну рубку 19 дерев різних порід, різних діаметрів, загальним об'ємом 28,03 куб.м у кварталі № 10, виділ 7 та розраховано розмір шкоди.

Згідно з розрахунком, який проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" (665-2008-п) , розмір шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев становить 132 066,35 грн.

Наказом Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" від 03.08.2007 № 125/к ОСОБА_5 - лісника Перегінського лісництва за його згодою переведено майстром лісу обходу № 1 Перегінського лісництва.

Відповідно до посадової інструкції майстра лісу Перегінського лісництва, затвердженої директором Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" ОСОБА_5, зокрема, здійснює охорону лісів, проводить державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, що перебуває у користуванні лісгоспу, затримує у встановленому порядку осіб, винних у лісопорушеннях, складає протоколи при виявленні порушень лісового законодавства. Майстер лісу несе повну матеріальну відповідальність за збереження лісопродукції та інших матеріальних цінностей.

З метою забезпечення схоронності матеріальних цінностей, що належать Державному підприємству "Осмолодське лісове господарство" 04.01.2010 з майстром лісу ОСОБА_5 укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №96.

Вироком Рожнятівського районного суду від 10.03.2017, який набрав законної сили, встановлено, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків майстром лісу Перегінського лісництва ОСОБА_5 щодо здійснення ним охорони лісу від незаконних рубок на території ввіреного йому під охорону обходу № 1 Перегінського лісництва Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство" невстановленими під час досудового розслідування особами в порушення ст. 105 Лісового кодексу України в період часу з весни 2016 року по 11.11.2016 у кварталі №10 виділ 7 безперешкодно вчинено незаконну рубку 19 дерев різних порід, загальним об'ємом 28,03 куб.м, чим спричинено істотну шкоду навколишньому природному середовищу в сумі 132 066,32 грн. ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн із позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в органах державної лісової охорони строком два роки.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ст. 16 та ч.1 ст. 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

В силу п.5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

У відповідності до приписів ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно із ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджуються факти незаконної вирубки 19 дерев різних порід і різних діаметрів у кварталі № 10, виділ 7 Перегінського лісництва ДП "Осмолодське лісове господарство", що відображено в акті перевірки дотримання, вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів на території Перегінського лісництва, що знаходиться у підпорядкуванні Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство", який підписаний перевіряючим та посадовими особами відповідача без пояснень, зауважень або заперечень.

Крім цього, факт незаконних вирубок встановлений у вироку Рожнятівського районного суду від 10.03.2017, згідно якого майстра лісу ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України.

Згаданими документами встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача, що полягає в незабезпеченні охорони і захисту лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду.

Посадовими особами позивача розраховано шкоду, заподіяну лісу, внаслідок незаконної вирубки дерев у сумі 132066,35 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" (665-2008-п) .

Відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Наведеним підтверджується, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, було заподіяно шкоди лісовим ресурсам, вбачається причинний зв'язок між вчиненим посадовою особою відповідача порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач (лісокористувач) не здійснив належної охорони лісів від незаконної вирубки, що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу та є підставою для стягнення з відповідача заподіяної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позову.

В силу п.7 ч.3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч.1 ст. - 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відтак відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки в дохід спеціальних фондів Державного бюджету України, Івано-Франківської обласної ради, Перегінської селищної ради, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 у справі № 909/410/17.