910/31396/15 Про стягнення збитків, завданих протиправними діями міської митниці ДФС - 21.11.2017 Прийняття

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10 квітня 2017 року, поданої до господарського суду міста Києва під час нового розгляду справи, просив стягнути з Державного бюджету України збитки, завдані протиправними діями відповідача-1 у сумі 233 974,01 грн.

Зазначену заяву про зменшення розміру позовних вимог було прийнято місцевим господарським судом до розгляду і подальший розгляд справи здійснювався з її урахуванням.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірних дій Київської міської митниці ДФС, які полягають у прийнятті рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №100270001/2014/209432 від 27 травня 2014 року, неправомірність яких встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 826/15008/14, позивач поніс зазначені збитки, обов'язок по відшкодуванню яких, відповідно до 1173 ЦК України (435-15) покладається на державу.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року (суддя Чебикіна С.О.), прийнятим за результатами нового розгляду справи, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД" 233 974,01 грн. збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2017 року (склад колегії суддів:Тарасенко К.В. - головуючий, Гончаров С.А., Скрипка І.М.) рішення господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що неправомірна поведінка відповідача-1 щодо відмови позивачу в митному оформленні товару є встановленою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 826/15008/14 і внаслідок такої поведінки позивач своєчасно не закінчив митне оформлення вантажу, не мав права перемістити товар через митний кордон України та змушений був розмістити товар на складі тимчасового зберігання, у зв'язку з чим поніс збитки - витрати за надання послуг з декларування та зберігання товарів на митному складі тимчасового зберігання, факт понесення яких підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою, Київська міська митниця ДФС звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі контракту №091-2014 від 11 січня 2014 року, укладеного між позивачем та Компанією SHANTOU YUPENG CIDIAN INDUSTRY CO., LTD (Китай), позивачем було придбано товар: футляри з листів пластмаси для зберігання DVD-дисків.

Для здійснення митного оформлення придбаного товару позивач подав в Київську міську митницю ДФС вантажну митну декларацію №100270001/2014/209432 від 27 травня 2014 року, в якій визначив митну вартість товару відповідно до ст. 57 Митного кодексу України за першим методом тобто за ціною договору, яка згідно з п. 2.2. контракту становила 19 656 доларів США, що за курсом НБУ (1 долар США = 11,660821 грн.) становило 229 205,10 грн.

Виходячи з цієї суми, 26 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД" сплатило ввізне мито в розмірі 28 650,54 грн. з розрахунку 12,5% та суму податку на додану вартість у розмірі 51 571,15 грн. з розрахунку 20%, що підтверджується наявним в матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позивача.

Під час митного оформлення товару у працівників Київської міської митниці ДФС (відповідач-1) виникли сумніви щодо наданих документів, тому з метою контролю правильності визначення митної вартості товару у позивача було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідачем-1 з посиланням на те, що на момент митного оформлення позивачем не повністю надано додаткові документи, прийнято рішення №100270001/2014/300122/2 від 06 червня 2014 року про коригування митної вартості товарів, на виконання якого визначено митну вартість товару за шостим методом (резервним) у зв'язку з тим, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме порушено п.4.1.2. контракту №091-2014 від 11 січня 2014 року щодо передплати імпортованого товару.

Карткою Митниці №100270001/2014/00390 від 16 червня 2014 року відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товарів за поданою ним митною декларацією №100270001/2014/209432 від 27 травня 2014 року.

У зв'язку з наведеним позивач 03 листопада 2014 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБО Груп" договір №МС-03/11-2014 про надання послуг по декларуванню та зберіганню товарів на митному складі тимчасового зберігання, за наслідками виконання якого позивачем на підставі підписаних актів надання послуг було сплачено 93 327,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №183 від 25 вересня 2015 року, яке міститься в матеріалах справи.

Крім того, позивачем було сплачено 140 646,33 грн. за зберігання товару під митним контролем на підставі виданої Митницею уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КВ №480047 від 23 вересня 2015 року, що підтверджується повідомленням Митниці про прийняття від позивача 140 646,33 грн. плати за зберігання товарів на складі митного органу та платіжним дорученням №180 від 23 вересня 2015 року, які містяться в матеріалах справи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №826/15008/14 визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та щодо прийняття рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №100270001/2014/209432 від 27 травня 2014 року, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/300122/2 від 06 червня 2014 року, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2014/00390 від 16 червня 2014 року.

У зв'язку з визнанням протиправними дій Київської міської митниці ДФС щодо відмови у митному оформленні (випуску) товарів, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з Державного бюджету України збитків у сумі 233 974,01 грн. збитків, з яких: 140 646,33 грн. - вартість послуг за зберігання товару на складах митних органів під митним контролем, сплачених ним на підставі уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КВ №480047 від 23 вересня 2015 року та 93 327,68 грн. - вартість послуг з декларування та зберігання товарів на митному складі тимчасового зберігання за договором №МС-03/11-2014 від 03 листопада 2014 року, укладеним з ТОВ "ТБО Груп".

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України (435-15) ) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України (436-15) ) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Таким чином спеціальною нормою (до ч.2 ст. 30 Митного кодексу України) також передбачено відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання здійснення ними своїх повноважень

Як правильно зазначено судами, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за умов існування трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, шкоди та її розміру, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою). У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Незаконність рішення органу державної влади під час здійснення ним своїх повноважень, повинна бути доведена, підтверджуватись зокрема відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Як встановлено судами попередніх інстанції у даній справі, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №826/15008/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2015 року, дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №100270001/2014/209432 від 27 травня 2014 року, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/300122/2 від 06 червня 2014 року, також визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2014/00390 від 16 червня 2014 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 35 ГПК України обставини, які встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №826/15008/14, яка набула законної сили, встановлено преюдийні факти протиправних дій відповідача-1 щодо коригування митної вартості та відмови у митному оформленні в червні 2014 року імпортованого позивачем товару.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони. Тобто звертаючись з позовними вимогами про стягнення шкоди, заподіяної незаконним рішенням органу митної служби, позивач має довести, що збитки, яких він зазнав, виникли саме внаслідок винесення цим органом незаконного рішення.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку з прийняттям відповідачем-1 рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2014/00390 від 16 червня 2014 року, яке оскаржувалось позивачем у судовому порядку та в подальшому визнано незаконним, митне оформлення товару в період такого оскарження не закінчилось, а тому декларант, позивач у справі, не мав права перемістити товар через митний кордон України. Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що зазначені обставини спричинили для позивача необхідність розміщення товару на складі тимчасового зберігання за єдиним уніфікованим документом та укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБО Груп" договору про надання послуг з декларування та зберігання товарів на митному складі тимчасового зберігання №МС-03/11-2014 від 03 листопада 2014 року.

Обставини надання послуг з декларування та зберігання товарів на митному складі тимчасового зберігання підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між позивачем та ТОВ "ТБО Груп" актами надання послуг на загальну суму 93 327,68 грн.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обставини оплати позивачем наданих йому Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБО Груп" послуг з декларування та зберігання товарів на митному складі у розмірі 93 327,68 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №183 від 25 вересня 2015 року.

Порядком відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №731 від 15 червня 2012 року, передбачено, що видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або уповноваженим особам здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

З огляду на зазначені положення законодавства, Київська міська митниця 23 вересня 2015 року оформила уніфіковану митну квитанцію за зберігання товару під митним контролем серії КВ№480047 від 23 вересня 2015 року на суму 140 646,33 грн., яка була оплачена позивачем відповідно до платіжного доручення №180 від 23 вересня 2015 року, що міститься в матеріалах справи. Крім того відповідачем-1 було оформлено повідомлення про прийняття від позивача 140 646,33 грн. плати за зберігання товарів на складі митного органу.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що грошові кошти, сплачені позивачем за зберігання товарів на митному складі та складі тимчасового зберігання в загальному розмірі 233 974,01 грн., розмір яких підтверджується наявними матеріалами справи доказами, в розумінні статей 22 ЦК України та ст. 225 ГК України є прямими збитками позивача, оскільки були сплачені ним саме у зв'язку із неправомірною відмовою митного органу в митному оформлені товару, що і спричинило несвоєчасність закінчення митних процедур з оформлення вантажу та необхідність передання його під відповідне зберігання і такі збитки підлягають відшкодуванню йому за рахунок держави відповідно до ст. 1173 ЦК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовільнили позовні вимоги у даній справі, стягнувши з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енсайн ЛТД" 233 974,01 грн. збитків.

В касаційній скарзі відповідач-1 посилається на те, що позивач міг уникнути понесення збитків та не довів вимушеного характеру понесення позивачем витрат, оскільки міг вжити передбачені митним законодавством, зокрема статтею 55 Митного кодексу України, способи випуску товару у вільний обіг при дотриманні певних умов.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача-1, з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 55 Митного кодексу України в редакції, чинній станом на дату коли відповідачем-1 були прийняті неправомірні рішення про коригування митної вартості товарів та про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №100270001/2014/209432 від 27 травня 2014 року встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Таким чином, норма ч.7 ст. 55 Митного кодексу України наділяє декларанта (позивача) правом на випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг за певної умови: сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

З огляду на викладене, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, вибір дій, а саме: залишення не розмитненого товару на зберіганні чи випуск товару у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України (4495-17) , відноситься до виключних повноважень декларанта, а вчинення будь-якої з вказаних дій призвело б до понесення позивачем додаткових втрат, які, враховуючи неправомірність дій митних органів за своєю суттю були б збитками позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин, вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.