906/519/17 Про розірвання договору поставки, укладеного в усній формі - 20.11.2017 Прийняття

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.07.2017 р. у справі №906/519/17 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про розірвання укладеного в усній формі договору поставки від 29.11.2016 р. та стягнення 16 721 грн. 11 коп. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16 196 грн. 04 коп. основного боргу. В частині позовних вимог про розірвання договору поставки, стягненні 456 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 68 грн. 67 коп. 3% річних відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було здійснено попередню оплату за поставку товару, однак відповідач свої зобов'язання перед позивачем в частині поставки товару на суму 16 196 грн. 04 коп. не виконав, у зв'язку з чим у позивача на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право відмовитись від передачі йому оплаченого товару та вимагати повернення суми попередньої оплати.

В свою чергу, за висновками господарського суду першої інстанції грошове зобов'язання в частині повернення попередньої оплати виникне у відповідача лише після набрання рішенням суду законної сили, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Поряд з цим, місцевий господарський суд визнав, що з моменту отримання відповідачем вимоги про повернення попередньої оплати, його зобов'язання з поставки товару позивачу припинилося, а усний договір купівлі-продажу є розірваним в силу закону та не може бути визнаний таким в судовому порядку.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 р. рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2017 р. скасовано в частині стягнення 16 196 грн. 04 коп. основного боргу. В цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції обґрунтована висновком про те, що у даному випадку строк виконання відповідачем свого зобов'язання не настав, оскільки матеріали справи не містять вимоги позивача до відповідача про передачу проданого товару.

Не погодившись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 р. та залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 04.07.2017 р.

В своїй касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 530 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 р. касаційну скаргу позивача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 20.11.2017 р.

В судове засідання 20.11.2017 р. представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання це право, а не обов'язок сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями на підставі наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, рахунку-фактури №СФ-291116 від 29.11.2016 р., встановлено, що сторони справи досягли згоди про поставку товару поліетилену НТ Samsung в кількості 600 кг (ціна без ПДВ 26 грн. 00 коп., сума без ПДВ 15 600 грн. 00 коп.) та поліетилену НТ Samsung в кількості 400 кг (ціна без ПДВ 28 грн. 00 коп., сума без ПДВ 11 200 грн. 00 коп.), тобто всього на суму 26 800 грн. 00 коп.

При цьому, покупець сплатив продавцю 26 800 грн. 00 коп., що підтверджується копією банківської виписки ПАТ "Укрсоцбанк" Новосалтівського відділення з призначенням платежу "оплата за полімери згідно рахунку №291116 від 29.11.2016 р. без ПДВ".

Зважаючи на викладене та керуючись приписами ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що сторонами справи укладено договір купівлі-продажу в усній формі.

За твердженнями позивача, відповідач в повному обсязі не виконав свого обов'язку за договором, а саме: замість 1000 кг товару поставив лише 670 кг, з яких 275 кг було повернуто через неналежну якість товару.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №1/24-0 від 24.01.2017 р., якою повідомив останнього про відмову від договору поставки та вимагав негайно повернути грошові кошти у розмірі 16 196 грн. 04 коп. за оплачений, але непоставлений товар. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що з відповідача у судовому порядку підлягає стягненню 16 196 грн. 04 коп. оплати за непоставлений товар, а також нарахованих на неї 456 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 68 грн. 67 коп. 3% річних.

Крім того, позивач просить розірвати укладений між сторонами договір, посилаючись на ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відмовляючи в задоволенні заявлених у справі №906/519/17 позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом. Вказане передбачено ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, правовідносини, що виникають з договорів купівлі-продажу, регулюються ст.ст. 655- 697 Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Одночасно з цим, строк виконання обов'язку передати товар закріплено в ст. 663 Цивільного кодексу України.

Так, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Як вірно визначено апеляційним господарським судом, з огляду на те, що у даному випадку сторонами справи укладено договір в усній формі, що не дає змоги визначити строк передачі товару, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, нормами якої, зокрема, передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, за відсутності доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про здійснення передачі товару, правильним є висновок господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки факт порушення чи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, як і факт відмови останнього передати проданий товар, позивачем не доведено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з наведеним висновком апеляційного господарського суду та вважає прийняту ним постанову законною та обґрунтованою.

Доводи, якими обґрунтована касаційна скарга, не спростовують правомірності викладеної в оскаржуваній постанові позиції господарського суду апеляційної інстанції та ґрунтуються на безпідставному твердженні скаржника про те, що сторонами було погоджено здійснення поставки товару саме 01.12.2016 р., оскільки в цей день відповідач передав позивачу частину товару.

Матеріалами справи також спростовуються твердження скаржника щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. - 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачається підстав для її зміни чи скасування.