910/23792/16 Про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури - 15.11.2017 Прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2016, що винесена у справі № 910/23792/16, прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Олії" (далі - ТОВ "Світ Олії", Боржник) про порушення справи про банкрутство останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Світ Олії", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

Постановою господарського суду міста Києва від 24.01.2017 (суддя Пасько М.В.) ТОВ "Світ олії" визнано банкрутом, відносно останнього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - Давидюка Романа Миколайовича.

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Юнекс банк" (далі-ПАТ "Юнекс банк") звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду міста Києва від 24.01.2017, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "Світ Олії" припинити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - С.В. Сотніков, судді: О.М. Остапенко, О.М. Гаврилюк) апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду міста Києва від 24.01.2017 скасовано, а провадження у справі № 910/23792/16 припинено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Олії" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, а постанову господарського суду міста Києва від 24.01.2017 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 2, 11 Закону про банкрутство, ст. 42 Закону України "Про заставу", ст.ст. 105, 111 Цивільного кодексу України, ст. 19 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Юнекс Банк", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що досудова процедура ліквідації Боржника дотримана, коштів або майна останнього для задоволення вимог кредиторів ТОВ "Світ Олії" недостатньо, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність всіх підстав для визнання Боржника банкрутом за особливостями, передбаченими нормами ст. 95 Закону про банкрутство. В частині призначення ліквідатором суд зазначив, що за недостатністю коштів у Боржника та з метою уникнення зайвих витрат ліквідатором слід призначити власника останнього, якого раніше було обрано головою ліквідаційної комісії.

Скасовуючи вказане рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в ході здійснення апеляційного провадження відхилив клопотання про заміну одного із кредиторів правонаступником, оскільки правонаступник із відповідним клопотанням ні до ліквідатора, ні до суду першої інстанції не звертався, відповідні вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції з огляду на особливості набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство. Стосовно підстав для визнання ТОВ "Світ Олії" банкрутом в порядку норм означеної статті, апеляційний суд вказав на те, що в здійсненій публікації щодо припинення юридичної особи Боржника встановлений інший строк для заявлення кредиторами вимог в позасудовій процедурі ліквідації, ніж у відповідному рішенні власників, чим були порушені відповідні норми законодавства; не були надані докази повідомлення податкового органу про припинення ТОВ "Світ Олії" та остання звітність щодо здійснення підприємницької діяльності. На підставі цього суд зробив висновок, що відомості в проміжному ліквідаційному балансі не відповідають відомостям, зазначеним в заяві про порушення справи про банкрутство Боржника, а тому не підтверджені підстави для порушення справи про банкрутство за особливостями згідно ст. 95 Закону про банкрутство. До викладеного апеляційний суд додав, що не були надані докази звернення із заявами до дебіторів Боржника та з повідомленням про ліквідацію ТОВ "Світ Олії", не надані відомості щодо місця перебування майна Боржника, що передано у заставу, відомості про закриття рахунків Боржника в установах банків, а також встановлений факт недостатності майна для покриття витрат у процедурі банкрутства Боржника, як цього вимагають норми Закону про банкрутство. На підставі викладеного апеляційний суд вирішив припинити провадження у даній справі.

Заперечуючи наведені висновки апеляційного суду скаржник вказує на те, що визначені в публікації про припинення Боржника строки відповідають нормам законодавства, а за наявності доказів про відсутність заборгованості з уплати податків та зборів надання документів для проведення податкової перевірки та подання звітності за останній звітний період не є обов'язковим. Стосовно предмету застави скаржник зазначив, що в заставу були передані товари в обороті, які були реалізовані, а тому було втрачено право власності на таке майно. Дебітори ж були виявлені у досудовій процедурі ліквідації Боржника та за поданими головою ліквідаційної комісії Боржника заявами до цих дебіторів останні визнали всі суми заборгованості перед ТОВ "Світ Олії". Стосовно ж активів Боржника скаржник зазначає, що дебіторська заборгованість близько 7 млн. грн. також відноситься до активів ТОВ "Світ Олії" та виходячи з її суми є достатньою для покриття витрат у процедурі банкрутства Боржника.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями скаржника, оскільки вони викладені всупереч норм законодавства.

Так, відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку досудової ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення згідно з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідно до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Так, як вбачається з матеріалів справи, скаржником були порушені норми ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, оскільки встановлені апеляційним судом факти неповідомлення податкового органу про припинення в позасудовій процедурі ліквідації та неподання Боржником звітності за останній звітний період заявником касаційної скарги не спростовані. Наявність довідки про відсутність заборгованість по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, про що наголошує скаржник (т. 1 а.с. 216), не відповідає нормам ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, оскільки необхідність подання відповідних документів в добровільній процедурі ліквідації прямо передбачена законодавством та має безумовний характер.

Враховуючи ж встановлення апеляційним судом і інших порушень у досудовій процедурі ліквідації (стосовно ненадання відомостей щодо місця знаходження (місця вибуття) переданого у заставу майна Боржника, ненадання відомостей щодо закриття банківських рахунків тощо), слід погодитись із висновком апеляційного суду щодо порушення норм частин 3, 4, 7, 8 ст. 111 Цивільного кодексу України та невідповідності відомостей, зазначених в проміжному ліквідаційному балансі ТОВ "Світ Олії" (т. 1 а.с. 32-33) обставинам, що визначені в заяві про порушення справи про банкрутство стосовно активу та пасиву Боржника.

Що ж до посилання скаржника на достатність активів Боржника для покриття судових витрат у процедурі банкрутства останнього (як цього вимагають норми ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство) у вигляді визнаної дебіторами заборгованості перед Боржником в розмірі 7 686 125 грн. 64 коп., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, заявник в касаційній скарзі посилається на норми ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, які визначають, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права (до яких відноситься і дебіторська заборгованість) та обов'язки.

Між тим, касаційний суд, виходячи з приписів ст. - 111-28 ГПК України, керується висновком, наведеним в постанові Верховного Суду України від 06.12.2006 № 6-21704кс05, відповідно до якого загальна вартість майна товариства, враховуючи закріплене у ст. 190 Цивільного кодексу України визначення поняття майна, визначається на рівні активів товариства за вирахуванням його зобов'язань.

Як вбачається із заяви ТОВ "Світ Олії" про порушення справи про банкрутство, та було встановлено судами і першої, і апеляційної інстанцій, вимоги кредиторів складають 424 045 263 грн. 34 коп., а майно - 2300 грн. 00 коп., дебіторська заборгованість - 7 686 125 грн. 64 коп. Тобто зобов'язання Боржника значно перевищують його активи.

Отже, у даному випадку апеляційним судом правомірно зроблений висновок про недотримання Боржником при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство останнього в порядку ст. 95 Закону про банкрутство положень ч. 4 ст. 11 цього ж закону - через недостатність майна ТОВ "Світ Олії" для покриття судових витрат у процедурі банкрутства.

Поряд з викладеним касаційний суд погоджується із іншими висновками апеляційного суду про відсутність підстав та недотримання Боржником передумов для визнання останнього банкрутом та продовження провадження у даній справі про банкрутство за особливостями, передбаченими нормами ст. 95 Закону про банкрутство. У зв'язку із цим слід погодитись із правомірним застосуванням апеляційним судом норм законодавства, у тому числі норм ч. 1 ст. 80 ГПК України, та обґрунтованим рішенням про припинення провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Світ Олії".