907/311/16 Про стягнення заборгованості за Договором на купівлю-продаж природного газу - 15.11.2017 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 1 267 609,21 грн, з яких: 599 184,15 грн - пені, 61 765,68 грн - 3% річних та 606 659,38 грн - інфляційних втрат за договором на купівлю-продаж природного газу №13-234-В від 04.01.2013.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 у справі № 907/311/16 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 у справі № 907/311/16 та прийнято нове, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі №907/311/16 - в частині задоволення позовних вимог про стягнення 599 184,15 грн пені; в цій частині справу №907/311/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 907/311/16, позов було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 280 099,03 грн. в решті позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 280 099,02 грн пені відмовлено повністю; клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/311/16 від 31.05.2017 задоволено частково та вирішено розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2017 у справі №907/311/16 рівними частинами по 46 683,17 грн щомісячно до 01.11.2017 включно; в решті клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/311/16 від 31.05.2017 відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2017 скасувати в частині зменшення пені на 50 % та надання розстрочки виконання рішення, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 13-234-В, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Судами встановлено, що у період з 10.07.2013 по 10.07.2015 сторони уклали шістнадцять додаткових угод до договору №13-234-В, якими змінювали ціну газу, строки дії договору, порядок розрахунків.

Договірними умовами передбачено, що продавець передає покупцю імпортний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК Нафтогаз України") у пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях (ГРС) ДК "Укртансгаз". Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі (п.3.1).

Відповідно до п. 3.3 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Додатковими угодами до договору сторони продовжували строк дії договору, встановлений п.11 договору:

- додатковою угодою №3 від 31.12.2013 сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення;

- додатковою угодою №10 від 22.12.2014 сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 грудня 2015 року.

Крім того, додатковою угодою №11 від 05.02.2015 сторони виклали п.2.1 договору у наступній редакції: Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 751, 927 тис куб. м, у тому числі: у 2013 році - 279, 123 тис. куб. м, у 2014 році - 241, 804 тис. куб. м, у 2015 році - до 231, 000 тис. куб. м.

Відповідно до п. 6.1 договору (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №3) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Згідно з п. 6.2 оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання (п.11 договору).

Умовами договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п. 7.1, 7.2.).

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року - вересня 2015 року природний газ у обсязі 670,938 тис. м3 на загальну суму 3 672 620,09 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за вказаний період, які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Також судами встановлено, що відповідач сплатив за відпущений природній газ за спірний період станом на момент звернення до суду, однак, як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов п. 6.1 договору, відповідач не здійснював 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а також не проводив остаточного розрахунку за фактично переданий газ, вказаний в актах приймання-передачі газу, до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, що стало причиною звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи розмір пені до 50%, виходили з того, що відповідачем було виконано основне грошове зобов'язання в цілому та незначний період прострочення, що обумовлений наявністю обставин, які утруднювали своєчасність здійснення оплати за поставлений газ, що пов'язано з оформлення актів прийому-передачі газу сторонами; наявність значної, порівняно з сумою договору на купівлю - продаж природного газу, заборгованості споживачів газу перед відповідачем за спожитий газ; значення та важливість продовження здійснення відповідачем господарської діяльності відповідача, як суб'єкта, який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. На підставі викладених обставин суди дійшли висновку про можливість на підставі поданого клопотання зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є питання щодо необґрунтованості зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору передбачено, що у разі, невиконання покупцем умов пунктів 6.1. договору покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинним на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи із змісту положень вищевказаного закону боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання не нараховується, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (Постанова Верховного Суду України від 12.03.2013 у справі №29/5005/16170/2011).

Судами встановлено, 02.01.2013 порушено провадження у справі та прийнято до розгляду заяву Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" про визнання банкрутом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, в період з 02.01.2013 (порушення провадження у справі про банкрутство № 907/5/13) по 20.02.2014 (припинення провадження у справі про банкрутство № 907/5/13) діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів введений у справі №907/5/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз".

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що у зазначений період (з 02.01.2013 по 20.02.2014) нарахування штрафних санкцій не допускається, відтак судами здійснено перерахунок, з яким погоджується колегія суддів, нарахованої позивачем сум пені, з врахуванням положень ч.5 ст. 254 ЦК України та . 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якого перерахована сума пені становить 560 198,05 грн.

Разом з тим, відповідач звернувся з клопотанням про зменшення розміру пені, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, посилаючись на важке фінансове становище, погашенням та відсутністю заборгованості по сплаті основної суми заборгованості, наявністю великої суми кредиторської заборгованості, що на даний час перевищує дебіторську заборгованість, враховуючи те, що прострочення грошового зобов'язання не завдало збитків позивачу, а також те, що за прострочення виконання зобов'язання позивачем також заявлено стягнення суми 61 765,68 грн - 3% річних та 60 6659,38 грн - інфляційних нарахувань, рішення про стягнення яких набрало законної сили.

Стаття 233 ГК України передбачає у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності зменшення розміру пені, які підлягають до стягнення з відповідача на 50% від суми пені 560198,05 грн, оскільки відповідачем було виконано основне грошове зобов'язання в цілому та незначний період прострочення, що обумовлений наявністю обставин, які утруднювали своєчасність здійснення оплати за поставлений газ, що пов'язано з оформлення актів прийому-передачі газу сторонами; наявність значної, порівняно з сумою договору на купівлю-продаж природного газу, заборгованості споживачів газу перед відповідачем за спожитий газ; значення та важливість продовження здійснення відповідачем господарської діяльності відповідача, як суб'єкта, який має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог стосовно стягнення пені.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі 31.05.2017 у справі №907/311/16, а саме на 6 місяців рівними частинами по 46 683,17 грн щомісячно до 01.11.2017 року включно, оскільки надані відповідачем докази свідчать про існування реальних обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють виконання судового рішення в майбутньому, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суспільне значення підприємств та їх господарської діяльності, а також те, що надання відстрочки надасть можливість відповідачу повністю виконати рішення суду у майбутньому.

Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі №907/311/16 без змін.