908/821/17 Про стягнення заборгованості за послуги з водовідведення - 14.11.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2017 та рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2017 у справі № 908/821/17

комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк"

про стягнення 20 936, 44 грн.,

за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Череповського В.П.,

У квітні 2017 року комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 20 936, 44 грн. заборгованості за послуги з водовідведення за період січня по травень 2017 року, розрахованої на підставі п. 2.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів (в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих вод за час відсутності договору).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2017, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2017, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Почерк" (абонентом) 01.06.2011 укладено договір № 224 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти абонента питною водою, яка відповідає державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) або дозволу Держспоживстандарту України, виданого на підставі висновку Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, згідно з Графіком водопостачання в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах. У випадках, визначених законодавством, виконавець надає вказані послуги з дотриманням тимчасових норм споживання, а також режиму надання, які затверджені уповноваженими органами.

Згідно з п. 1.2 договору, абонент бере на себе зобов'язання, зокрема, своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, виконувати усі приписи виконавця, направлені на поліпшення якості обліку наданих послуг.

Відповідно до п. 1.3 договору, споживання питної води із міської централізованої мережі і скидання стічних вод в міську централізовану мережу допускається лише на основі договору між виконавцем та абонентом.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що останній укладений строком до 31.12.2012 та вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляду. У разі перегляду цього договору він діє на цих умовах до підписання сторонами нового договору та узгодження розбіжностей.

Позивачем 28.10.2016 на адресу відповідача направлено лист № 4428 від 27.10.2016, яким позивач повідомив, що раніше укладений договір у діючий редакції продовжений не буде та зазначив, що на виконання приписів Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (z0402-02) , відповідач повинен оформити нові технічні умови для укладення нового договору та надати визначені в цьому листі документи.

На зазначений лист відповідачем направлені відповіді № 81 від 04.11.2016 та № 84 від 21.11.2016, якими останній повідомив, що укладення договору № 224 від 01.06.2011 передбачене вимогами законодавства, а тому заява сторони на підставі п. 7.1 договору можлива лише при наявності правопорушень умов договору з боку однієї зі сторін. Крім того, Правила № 37 набули чинності у 2002 році, тобто після отримання відповідачем технічних умов, що унеможливлює розповсюдження їх дії на правовідносини, що виникли раніше.

Листом від 21.11.2016 № 4666 позивач повідомив, що в разі не надання до 01.12.2016 документів, зазначених у листі № 4428 від 17.10.2016, надання послуг з водопостачання та водовідведення буде припинено з 01.01.2017.

Відповідачем листом № 86 від 28.11.2016 надано інформацію щодо заявленого обсягу з питного водопостачання на 2017 рік.

Позивачем 28.12.2016 на адресу відповідача направлено проект договору № 224 від 27.12.2016 для ознайомлення з текстом та для підписання.

Однак листом № 20 від 28.02.2017 відповідачем повернуто два екземпляри проекту договору № 224 від 27.12.2016, у зв'язку з невідповідністю його умов положенням Типового договору та існуванням між сторонами чинного договору № 224 від 01.06.2011.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3267/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк" до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради про припинення незаконних дій та внесення змін до договору № 224 від 01.06.2011, частково зміненим постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017, змінено п. 7.1 договору № 224 і викладено його в наступній редакції: "Цей договір укладений на строк до 31.12.2012 і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови абонента від користування послугами виконавця; переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи; невиконання умов договору сторонами договору".

Посилаючись на те, що договірні відносини між сторонами припинилися на підставі відмови позивача від договору, оформленої листами № 4428 від 27.10.2016 та № 4666 від 21.11.2016, позивач здійснив розрахунок наданих відповідачу послуг з водовідведення за період січня по травень 2017 року на підставі п. 2.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів (в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих вод за час відсутності договору), про стягнення яких звернувся з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що укладений між сторонами договір № 224 від 01.06.2011 про надання послуг з водопостачання та водовідведення є чинним, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин п. 2.1 Інструкції № 37 (z0402-02) , а саме розрахунку послуг водовідведення в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих стічних вод за час відсутності договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на таке.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої Наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37 (z0402-02) , підприємства, що здійснюють скид та не мають договору (або при закінченні строку його дії), сплачують Водоканалу в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод відповідно до місцевих Правил приймання.

Таким чином, умовою для застосування розрахунку наданих послуг за скид стічних вод, здійсненого на підставі п. 2.1 Інструкції № 37 (z0402-02) , є факт відсутності договірних відносин між сторонами впродовж відповідного періоду. В свою чергу, наявність договірних відносин унеможливлює застосування п'ятикратного розміру встановленого тарифу за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод.

Судами обох інстанцій встановлено, що п. 7.1 договору № 224 від 01.06.2011, після внесення змін до нього рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2017 у справі № 908/3267/16, не передбачено право постачальника послуг самостійно, в одноособовому порядку змінювати умови договору або припиняти його дію, а тому направлення листів № 4428 від 27.10.2016 та № 4666 від 21.11.2016 не можна вважати діями позивача, на підставі яких припиняється дія договору № 224 від 01.06.2011.

Згідно з ч. 2 ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що нарахування тарифу у чотирикратному розмірі (з урахуванням, що стягнення однократного розміру встановленого тарифу за весь обсяг скинутих стічних вод була включена позивачем в звичайні місячні рахунки та заявлена у справі № 908/820/17) не відповідає діючому законодавству, оскільки п. 2.1 Інструкції № 37 (z0402-02) передбачає підвищений тариф тільки за час відсутності договору, тоді як в даному випадку договір укладений між сторонами від 01.06.2011 був чинним впродовж спірного періоду з січня по травень 2017, внаслідок чого підстави для стягнення заявленої суми в розмірі 20 936, 44 грн. відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного та місцевого господарських судів.