902/121/17 Про визнання грошових вимог ПАТ "Банк" до ВАТ у справі про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства - 14.11.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві касаційну скаргу арбітражного керуючого Василика В.В. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 у справі №902/121/17 Господарського суду Вінницької області за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", -

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.04.2017 р. у справі № 902/121/17 (суддя Міліціанов Р.В.), серед іншого, заяву ПАТ "РВС Банк" від 27.02.2017 р. задоволено частково; визнано грошові вимоги ПАТ "РВС Банк" до ВАТ "Вінніфрут" у справі № 902/121/17 в розмірі:

- 168154817,26 грн., як такі, що забезпечені майном боржника;

- 2 928729,59 грн. (заборгованість зі сплати процентів) - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- 3200,00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Зобов'язано розпорядника майна внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно договору застави № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 р., договору застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 р., договору застави № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 р., договору застави № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 р., договору застави № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 р.

У задоволенні грошових вимог ПАТ "РВС Банк" в сумі 34826813,68 грн. відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П.) апеляційну скаргу ПАТ "РВС Банк" задоволено частково, ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.04.2017 року у справі №902/121/17 в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "РВС Банк" частково скасовано та прийнято в цій частині нову ухвалу.

"Заяву ПАТ "РВС Банк" від 27.02.2017р. (вх.№ 06-54/54/17 від 10.03.2017р.) задоволити частково.

Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (код 39849797) до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (22400, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівсьий р-н, Вінницька обл.; код 30807701) у справі № 902/121/17 у розмірі:

- 29 788 256,02 грн., як такі, що забезпечені майном боржника;

- 141 295 290,83 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- 3 200, 00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів."

В решті ухвалу в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "РВС Банк" залишити без змін.

Арбітражний керуючий Василик В.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить (з урахуванням уточнень в судовому засіданні) постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.06.2017 скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2017 в частині розгляду грошових вимог ПАТ "РВС Банк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 524, 523 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 14.11.2017.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 р. порушено провадження у справі за заявою ПАТ "Альфа-Банк" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів, до 03 червня 2017 року; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну, призначено попереднє засідання суду.

13.02.2017 року здійснено офіційне оприлюднення оголошення за № 40318 про порушення справи про банкрутство ВАТ Вінніфрут" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Згідно п. 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2017 року ПАТ "РВС Банк" звернулося до суду з заявою б/н від 27.02.2017р. про визнання грошових вимог до ВАТ Вінніфрут" в сумі 229 171 183,88 грн. (з урахуванням заяви про уточнення вимог від 28.03.2017 року), з яких просив визнати та включити окремо до реєстру вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника вимог в сумі 19 849 732,55 грн., вимоги в сумі 209 321 451,33 грн. - віднести до четвертої черги.

Розглянувши подану заяву ПАТ "РВС Банк" та дослідивши підстави виникнення грошових вимог кредитора, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені вимоги банку частково обґрунтовані, тому, задовольнивши заяву банку частково, визнав грошові вимоги ПАТ "РВС Банк" до ВАТ "Вінніфрут" у справі № 902/121/17 в розмірі:

- 168 154 817,26 грн., як такі, що забезпечені майном боржника;

- 2 928 729,59 грн. (заборгованість зі сплати процентів) - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- 3200,00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів.

Також суд зобов'язав розпорядника майна внести окремо до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно договору застави № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 р., договору застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 р., договору застави № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 р., договору застави № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 р., договору застави № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 р.

У задоволенні грошових вимог ПАТ "РВС Банк" в сумі 34 826 813,68 грн. суд першої інстанції відмовив у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Переглянувши справу в апеляційному порядку згідно ст.ст. 99, 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції частково скасував оскаржувану ухвалу та прийняв в цій частині нове рішення, яким заяву ПАТ "РВС Банк" від 27.02.2017р. (вх.№ 06-54/54/17 від 10.03.2017р.) задовольнив частково, визнав грошові вимоги ПАТ "РВС Банк" до ВАТ "Вінніфрут" у розмірі:

- 29 788 256,02 грн., як такі, що забезпечені майном боржника;

- 141 295 290,83 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

- 3 200, 00 грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів.

В решті ухвалу в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "РВС Банк" суд апеляційної інстанції залишив без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги заяву кредитора - ПАТ "РВС Банк" від 05.04.2017 про уточнення грошових вимог, які є забезпеченими, в якій банк просив вважати грошові вимоги, які є забезпеченими в сумі 29 795 091,99 грн. Отже, суд апеляційної інстанції розцінив вказану заяву як відмову банку від решти забезпечених вимог та у зв'язку з цим визнав грошові вимоги ПАТ "РВС Банк" до ВАТ "Вінніфрут" у розмірі 29 788 256,02 грн., як такі, що забезпечені майном боржника та 141 295 290,83 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 17.01.2006 року між закритим акціонерним товариством "Тас-Інвестбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "РВС Банк", (банк/кредитор) та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (позичальник/боржник) укладено кредитний договір № 435, відповідно до якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору) сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 2 600 000,00 дол. США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору (п.1.2. договору).

У пункті 1.3. договору сторони домовились, що строк дії кредитної лінії: з 17.01.2006 року по 16.01.2011 року.

Кошти кредиту, одержані позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок обліку наданого кредиту (п.2.1.1 договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору). Позичальник може у будь-який термін протягом строку дії кредитної лінії повертати кошти кредиту до настання термінів погашення (зменшення заборгованості), передбачених додатком №1, за умови додержання пункту 9.1. договору в частині повідомлення банку. Відсутність заборгованості за кредитом у будь-який період часу протягом строку дії кредитної лінії є ознакою припинення дії договору. Якщо строк повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком повернення кредиту вважається наступний робочий (банківський) день (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2 договору, позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових договорів до кредитного договору, а саме, додатковий договір №1 від 18.04.2006 року, №2 від 13.06.2006 року, №3 від 19.09.2006 року, №4 від 05.02.2007 року, №5 від 05.09.2007 року, №6 від 29.04.2008 року, №7 від 16.06.2008 року, №8 від 01.10.2008 року, №9 від 18.11.2008 року, №10 від 19.12.2008 року, №11 від 05.01.2009 року та №12 від 24.02.2009 року, якими сторонами, зокрема, збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією та змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією, перенесено строк сплати комісії за надання кредиту (відкриття кредитної лінії) й управління кредитом (кредитною лінією), змінено графік погашення кредиту, змінено процентну ставку за договором, змінено у сторону збільшення процентну ставку за користування кредитом, перенесено термін сплати відсотків за користування коштами кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №435 від 17.01.2006 р. між ЗАТ "Тас-Інвестбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "РВСБанк", (заставодержатель/кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (заставодавець/боржник) укладено договори застави рухомого майна №435/3м-3 від 18.01.2006 року, застави товарів в обороті № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006р., застави рухомого майна № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006р. відповідно до яких заставодавець, як боржник, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділами 2 договорів застави, на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору №435 від 17.01.2006 року, а саме: зобов'язань позичальника із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту у межах загального ліміту заборгованості 2600000,00 доларів США, 2600000,00 доларів США, 3930000,00 доларів США у строки, передбачені графіками встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, з граничним строком повного повернення не пізніше 16.01.2011 року, та (або) в інші строки, визначені відповідно до кредитного договору.

Згідно з п.1.3 вказаних договорів застави заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) договором застави.

Відповідно до п.2.1 договору застави №435/3м-3 від 18.01.2006 року, предметом застави є станція випарна (комплекс обладнання з випарування соку концентрованого) "Единство 500", що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45 та який належить ВАТ "Вінніфрут" на праві власності. Балансова вартість предмету застави за даними бухгалтерського обліку заставодавця склала 2 233 333,38 грн. Вартість предмету застави за домовленістю сторін (договірна вартість предмету застави) склала 372 277,14 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 11.01.2006 року - 1 879 999,58 грн. (п.п. 2.2, 2.3 договору застави).

Відповідно до п.2.1 договору застави №435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, предметом застави є товари (вода газована, квас, нектари, соки, напої тощо), зазначені у Додатку 1 до Договору застави, які зберігаються на складі готової продукції с. Черепашинці (складські приміщення ВАТ "Вінніфрут" Калинівського району Вінницької області, які належать Відповідачу. Балансова вартість предмету застави за даними бухгалтерського обліку Заставодавця склала 10 332 831,43 грн. Ринкова вартість предмету застави за експертною оцінкою визначена п.2.1.2 в розмірі 14 259 307,37 грн.

Відповідно до п.2.1 договору застави №435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року, предметом застави є обладнання з розливу та пакування рідини у кількості 22 одиниці, яке знаходиться за адресою Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45. Балансова вартість предмету застави за даними бухгалтерського обліку Заставодавця склала 2 166 666,67 грн. Вартість предмету застави за домовленістю сторін (договірна вартість предмету застави) склала 734 734,74 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 11.01.2006 року - 3 710 425,60 грн. (п.п. 2.2., 2.3 договору застави).

19.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "РВС Банк", (заставодержатель/кредитор) було укладено договір застави рухомого майна №435/ЗМ-4, згідно п.1.1 якого заставодавець, як майновий поручитель передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковими договорами до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно.

Відповідно до п.2.1 договору застави № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року, предметом застави є технологічне обладнання у кількості 79 одиниць, зазначені у додатку № 1 до договору застави, який є невід'ємною частиною договору застави. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24.

27.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (заставодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "РВС Банк", (заставодержатель/кредитор) було укладено договір застави рухомого майна № 435/ЗМ-5, згідно п.1.1 якого заставодавець, як майновий поручитель передає, а Заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковим договором № 1 від 18.04.2006 року до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно.

Відповідно до п.2.1 договору застави № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року, предметом застави є технологічне обладнання у кількості 5 одиниць, а саме: пастеризаційний модуль ТА Drink SAD 8.500, інв. № 101, гомогенізатор Tetra Alrox 25, інв. № 100, пастеризаційний модуль ТА Drink WA, інв.№ 102, модуль мийки Tetra ALCIP 10, інв. № 99, обладнання для розчинення цукру і пастеризації томатного соку, інв.№ 116. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, 24.

19.04.2006 року між ДП "Соки України" ВАТ "Вінніфрут" (Іпотекодавець) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "РВС Банк", (іпотекодержатель/кредитор) було укладено іпотечний договір № 435/ІП-1, згідно п.1.1 якого іпотекодавець, як майновий поручитель передає, а іпотекодержатель приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 Іпотечного договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року (із додатковими договорами до нього), який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (кредитодавець) та ВАТ "Вінніфрут" (позичальник) та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом (кредитними траншами) у доларах США (валюта кредиту), що надаються кредитодавцем для цілей придбання, будівництва та ремонту основних засобів поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 3 900 000,00 доларів США під проценти на строк до 16.01.2011 року включно.

Відповідно до п.2.1 іпотечного договору № 435/ІП-1 від 19.04.2006 року, предметом іпотеки є будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Україна, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Газопровідна, будинок 24, а саме: літ А-1 (адміністративна будівля загальною площею, 101,7 кв.м.); літ Б, В, Г (склад № 1, склад № 2, виробничий корпус загальною площею 1821,1 кв.м.); літ Д-1 (котельня загальною площею 421,6 кв.м.).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, банком належним чином виконано умови вищевказаного кредитного договору, в той час як, боржник взяті на себе зобов'язання не виконав, що було встановлено під час розгляду справ №11/78-10 та №14/92-10.

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 17 травня 2012 року у справі №11/78-10 позовні вимоги банку задоволені частково, стягнуто з ВАТ "Вінніфрут" 3 930 000,00 дол. США - заборгованість по основній сумі кредиту, 718 392,94 дол. США - заборгованість по процентам, 165 518,52 грн. - комісії за управління кредитною лінією, 1 478 566, 02 грн. - пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту, 459 173, 89 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів та 14 124,71 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією. На виконання даного рішення видано наказ.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.01.2012 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 р. у справі № 14/92-10 позов задоволено - звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором №435 від 17.01.2006 року у сумі 3 930 000,00 доларів США на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на майно належне Відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут", а саме:

- на предмет застави за договором застави № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 р., а саме: станцію випарну (комплекс обладнання з випарування соку концентрованого) "Единство 500", що знаходиться за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45;

- на предмет застави за договором застави № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 р., а саме: товари (вода газована, квас, нектари, соки, напої тощо), зазначені у Додатку 1 до Договору застави, які зберігаються на складі готової продукції с. Черепашинці (складські приміщення ВАТ "Вінніфрут" Калинівського району Вінницької області);

- на предмет застави за договором застави № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006 р., а саме: обладнання з розливу та пакування рідини у кількості 22 одиниці, яке знаходиться за адресою Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул.Фрунзе, 45, на загальну суму 3930000 доларів США.

Окрім того, вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто з ВАТ "Вінніфрут" на користь ПАТ "Сведбанк" 2 529,97 дол. США витрат з держмита та 185 грн. 60 коп. судових витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

21.02.2012 р. судом видано накази про примусове виконання рішення суду по даній справі.

На підставі рішення господарського суду Вінницької області від 11 лютого 2015 року у справі № 7/179/2011/5003 відповідно до акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки ПАТ "Омега Банк" було отримано Свідоцтво про право власності на майно, що включає в себе будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Україна, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Газопровідна, будинок 24, яке складається з приміщень: літ А-1 (адміністративна будівля загальною площею, 101,7 кв.м.); літ Б, В, Г (склад № 1, склад № 2, виробничий корпус загальною площею 1821,1 кв.м.); літ Д-1 (котельня загальною площею 421,6 кв.м.), загальною вартістю 1 303 442,00 грн., що належало Дочірньому підприємству "Соки України" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Таким чином, судами попередніх інстанцій було встановлено, що шляхом звернення на предмет іпотеки, сума наявного боргу перед банком зменшена на 1 303 442,00 грн., за рахунок яких погашено наступну заборгованість: 165 518,52 грн. - комісії за управління кредитною лінією; 189 018,00 грн. - пені за несвоєчасну сплату основної суми кредиту; 58 663,39 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів; 14 124,71 грн. - пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією та 876 117,38 грн. - заборгованості по процентам. Іншого погашення заборгованості за вказаним кредитним договором боржником здійснено не було.

У зв'язку з цим, ПАТ "РВС Банк" звернулося до суду із грошовими вимогами до боржника та просило визнати та внести до реєстру грошові вимоги банку на суму 19 849 732, 55 грн., як кредитора, вимоги якого є забезпеченими, а також грошові вимоги конкурсного кредитора четвертої черги на суму 209 931 865, 01 грн., які складаються з: 106 031 400,00 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту та 103 900 465, 01 грн. - заборгованість по процентам.

05.04.2017 року ПАТ "РВС Банк" звернулося до суду першої інстанції з заявою про уточнення суми грошових вимог, які є забезпеченими, в якій просив суд вважати грошові вимоги, які є забезпеченими в сумі 29 795 091,99 грн., враховуючи наявність договорів застави рухомого майна № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року та № 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржником не заперечувалось прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного проведення розрахунку за кредитним договором, лише зауважено на пропуску строку позовної давності звернення до суду із даними грошовими вимогами.

Таким чином, врахувавши, що боржником ні в добровільному, ні в примусовому порядку вищезазначені рішення суду виконані не були, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення вимог ПАТ "РВС Банк" в частині сплати ВАТ "Вінніфрут" 3 930 000,00 доларів США заборгованості по сплаті кредитних коштів, 718 392,94 долара США заборгованості по процентам за користування кредитом, яка визначена в рішенні Господарського суду Вінницької області від 17.05.2012 року у справі №11/78-10 та залишилась непогашеною в результаті звернення стягнення на предмет застави згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 12.01.2012 року у справі №14/92-10.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Вінніфрут" звернулось до суду з заявою про застосування строку позовної давності до грошових вимог ПАТ "РВС Банк".

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі впливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" у порядку ст.ст. 1, 3- 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів цього боржника.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 за результатами підготовчого засідання продовжено строк процедури розпорядження майном, визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "Агро-Топ" до боржника в сумі 432 880, 28 грн. та інше. З метою виявлення всіх кредиторів боржника ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

23.06.2015 року за № 19397 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 скасовано ухвалу підготовчого засідання від 17.06.2015, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 ухвалу господарського суду Вінницької області від 17.06.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі №10/44/2011/5003 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду з підстав порушення судом положень ст. ст. 11, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо порядку здійснення публікації про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.11.2016 року за результатами проведення підготовчого засідання відмовлено у задоволені заяви боржника про припинення провадження у справі та у визнанні грошових вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Агро-Топ", визнано безспірні грошові вимоги ПАТ "Альфа-банк" в сумі 19 705 820 грн.

19.11.2016р. в газеті "Голос України" № 221 опубліковано оголошення про порушення господарським судом Вінницької області провадження у справі № 10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут".

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 р. задоволено касаційну скаргу ВАТ "Вінніфрут", ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.11.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. у справі №10/44/2011/5003 скасовано, прийнято нове рішення (ухвалу), резолютивну частину якого викладено в наступній редакції: "1. Відмовити публічному акціонерному товариству "Альфа-банк" в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут". 2. Припинити провадження у справі №10/44/2011/5003 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Таким чином, ухвала господарського суду Вінницької області від 31.10.2011 року у справі №10/44/2011/5003, якою введено мораторій на задоволення конкурсних вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут", що виникли до її винесення, була чинною до 11.01.2017 року.

Згідно абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 22.09.2011 р. - станом на дату введення мораторію), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію

Відповідно ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Отже, протягом періоду часу з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" за грошовими зобов'язаннями строк виконання яких настав до 30.10.2011 року включно.

Водночас, поточні кредитори (за грошовими зобов'язаннями котрі виникли після 30.10.2011 року) могли захистити своє порушене право шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16 дійшов висновку, що мораторій, введений в рамках провадження у справі про банкрутство, є підставою зупинення перебігу позовної давності.

Як було встановлено судами, справа №10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" перебувала у провадженні суду в період з 31.10.2011 року до 11.01.2017 року, після порушення провадження у справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів 31.10.2011 року провадження у справі №10/44/2011/5003 було зупинено починаючи з 28.11.2011 року (періодично поновлювалось та зупинялось ухвалами господарського суду Вінницької області від 15.04.2014 року та 20.11.2014 року) до 17.06.2015 року (ухвала господарського суду Вінницької області про поновлення провадження).

Особливістю захисту прав конкурсного кредитора у справі про банкрутство, порушеної за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції, чинній до 19.01.2013 року) є та обставина, що відлік строку на заявлення таких вимог розпочинається після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство (ч.1 ст.14 Закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, кредитором вжито передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) заходів направлених на прийняття судом до провадження та розгляд та визнання конкурсних грошових вимог.

Оскільки кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права, а наявність обставин, які утруднюють подачу позову (а не лише існування таких, що унеможливлюють його подачу) є самостійною правовою підставою для визнання судом поважними причин пропуску даного строку, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги доводи боржника щодо можливості пред'явлення позову за конкурсними вимогами і у період дії мораторію.

Таким чином, чинність мораторію на задоволення вимог кредиторів за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) поширювалася виключно на вимоги конкурсних кредиторів.

Оскільки заборгованість в сумі 3 930 000,00 доларів США по сплаті кредитних коштів, 718 392,94 долара США по процентам за користування кредитом (всього: 4 648 392,94 долара США), яка визначена в рішенні господарського суду Вінницької області від 17.05.2012 року у справі №11/78-10, виникла до 31.10.2011 року, що також підтверджено письмовими поясненнями кредитора від 04.04.2017 року, суди дійшли висновку, що на стягнення зазначених сум поширювався мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, дана заборгованість підтверджена судовим рішенням, що свідчить про використання заявником права на позов, тому відсутні підстави для застосування позовної давності до вказаної суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 31.10.2011 року по 07.02.2017 року банком нараховано відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3 003 811,77 доларів США, тобто після порушення провадження у справі №10/44/2011/5003 (31.10.2011 р.).

Однак, зазначені вимоги у справі №10/44/2011/5003 могли бути заявлені тільки як поточні і на дані вимоги мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширювався.

Враховуючи те, що чинність мораторію у справі №10/44/2011/5003 поширювалася виключно на конкурсні вимоги в сумі 4 648 392,94 долара США, банк мав право звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав, проте таким правом не скористався; причини, які унеможливлювали або утруднювали пред'явлення позову за вимогами, що виникли після 30.10.2011 року суду не повідомив, тому підстави для зупинення чи переривання строку позовної давності відсутні.

Оскільки ПАТ "РВС Банк" не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, суди дійшли висновку, що право вимоги щодо стягнення відсотків, яке розраховується по кожному платежу, з 31.10.2011 року по 06.02.2014 року в сумі 1 294 261,77 долар США, сплинуло починаючи з 31.10.2014 року по 06.02.2017 року.

При цьому, проценти нараховані за період з 07.02.2014 року по 07.02.2017 року в межах трирічного строку позовної давності в сумі 1 709 550,00 доларів США підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Встановивши вищевикладене, суди дійшли висновку, що визнанню підлягають заявлені ПАТ "РВС Банк" вимоги в сумі 6 357 942,94 долара США (3 930 000,00 доларів США - тіло кредиту, 2 427 942,94 долара США - проценти).

Відповідно до ч.2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Оскільки ПАТ "РВС Банк" звернулось до суду 10.03.2017 року, курс гривні до 1 долара США становив 26,908632 грн., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що визнанню підлягає сума вимог в розмірі: 171 083 546,85 грн., з яких 105 750 923,76 грн. - тіло кредиту, 65 332 623,09 грн. - проценти.

При цьому, судами відмовлено у визнанні та внесенні до реєстру вимог боржника грошових вимог ПАТ "РВС Банк" в сумі 34 826 813,68 грн., оскільки їх нараховано та пред'явлено безпідставно.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно ч.4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов'язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між банком та боржником було укладено:

- договір застави рухомого майна №435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 372 277,14 доларів США;

- договір застави рухомого майна №435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 3 172 710,36 доларів США;

- договір застави рухомого майна №435/ЗМ-6 від 19.04.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 1 326 044,66 доларів США;

- договір застави рухомого майна №435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 643 333,26 доларів США;

- договір застави рухомого майна №435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року, погоджено вартість предмету застави у розмірі 734 737,74 доларів США.

Загальна вартість погодженого сторонами майна складає: 6 249 103,16 доларів США.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).

Оскільки, ПАТ "РВС Банк" звернулось до суду 10.03.2017 року, курс гривні до долара США становив 26,908632 грн., то розмір вимог кредитора, які забезпечені майном боржника, складає 168 154 817,26 грн.

Встановивши вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність включення до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Вінніфрут" конкурсні вимоги ПАТ "РВС Банк" в сумі 168 154 817,26 грн., як таких, що забезпечені майном боржника та вимоги в сумі 2 928 729,59 грн. включити до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (проценти).

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги заяву кредитора від 05.04.2017 про уточнення суми грошових вимог, які є забезпеченими, в якій банк просив суд вважати грошові вимоги, які є забезпеченими в сумі 29 795 091,99 грн. та розцінив подану заяву як процесуальне клопотання стосовно врахування судом при визначенні розміру забезпечених вимог також інших договорів застави, які не було долучено до первісної заяви ПАТ "РВС Банк" про визнання кредитором.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, переглядаючи справу в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "РВС Банк" в порядку ст. ст. 99, 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що 05.04.2017 року кредитор - ПАТ "РВС Банк" звернувся до суду першої інстанції з заявою про уточнення суми грошових вимог, які є забезпеченими, в якій просив суд вважати грошові вимоги, які є забезпеченими в сумі 29 795 091,99 грн., враховуючи наявність договорів застави рухомого майна № 435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року та,№ 435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року (т.9, а.с.38).

У відповідності до ч.2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду 10.03.2017 (з урахуванням заяви про уточнення вимог від 28.03.2017 року) із заявою про грошові вимоги до боржника в сумі 229 171 183,88 грн., ПАТ "РВС Банк" просило визнати та включити окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги в сумі 19 849 732,55 грн., як забезпечені заставою майна боржника, а вимоги в сумі 209 321 451,33 грн. - віднести до четвертої черги.

Звертаючись до суду 05.04.2017 року із заявою про уточнення грошових вимог, які є забезпеченими, кредитор - ПАТ "РВС Банк" просив вважати грошові вимоги, які є забезпеченими в сумі 29 795 091,99 грн.

Дослідивши подану заяву та надавши їй відповідну правову оцінку, суд апеляційної інстанції встановив, що ПАТ "РВС Банк" в своїй заяві від 05.04.2017 про уточнення вимог визначив суму забезпечених вимог - 29 795 091,99 грн. і тим самим відмовився від забезпечення решти грошових вимог до боржника.

Оскільки ПАТ "РВС Банк" заявлено про відмову від забезпечення, а саме переданого в заставу рухомого майна за договором застави рухомого майна №435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року, договором застави рухомого майна №435/ЗМ-4 від 19.04.2006 року та договором застави рухомого майна №435/ЗМ-5 від 27.04.2006 року, вартість якого оцінено сторонами в розмірі 3172710,36 дол. США, 1326044,66 дол. США та 643333,26 дол. США відповідно, суд апеляційної інстанції встановив, що забезпеченими залишилися вимоги в розмірі 1 107014.88 доларів США згідно договору застави рухомого майна №435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року та договору застави рухомого майна №435/ЗМ-6 від 14.06.2006 року.

При цьому, ПАТ "РВС Банк" звернулось до суду 10.03.2017 року, курс гривні до 1 долара США становив 26,908632 грн., отже розмір вимог, які забезпечені майном боржника, становить 29 788 256,02 грн.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм відповідну правову оцінку, врахувавши факт порушення позичальником умов кредитного договору, законне право кредитора на задоволення своїх вимог за кредитним договором в повному обсязі, умови договорів застави рухомого майна, зважаючи на наявність заяви кредитора про часткову відмову від забезпечення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ПАТ "РВС Банк" та відповідно визнання грошових вимог банку до ВАТ "Вінніфрут" на загальну суму 171 083 546,85 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: у розмірі 29 788 256,02 грн. - як такі, що забезпечені майном боржника; 141 295 290,83 грн. - до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (проценти); 3200, 00 грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів (судовий збір).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги арбітражного керуючого Василика В.В., оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи та їм надано належну правову оцінку.