Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Ходаківської І.П.,

суддів

Сибіги О.М.,

Данилової М.В.,

розглянувши

касаційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" та Київської міської ради

на

постанову від 27.07.2017 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 910/5394/15-г господарського суду міста Києва

за позовом

Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" Товариство з обмеженою відповідальністю "М.Д. Групп"

про

розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

За участю представників сторін:

Від позивача - Якубець В.А. (дов. від 05.10.17)

Від відповідача - Касперчик З.В. (дов. від 01.06.17)

Від 3-ї особи - Козуб Б.Ю. (дов. від 01.11.17)

Від Генеральної прокуратури України - Збарих С.М.

Прокурор Печерського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич" про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 9,43 га на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва, укладеного 20.10.2005, та зобов'язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку площею 9,43 га (у тому числі площею 5,29 га під водною акваторією) на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:90:109:0009.

Рішенням від 12.05.2015 господарського суду м. Києва (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 20.10.2005, зобов'язано відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 9,43га, кадастровий номер 8000000000:90:109:0009, яка розташована на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва. Рішення суду мотивовано наявністю заборгованості відповідача та несплатою орендної плати понад 10 місяців, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору, що згідно його умов є підставою для розірвання договору оренди.

Постановою від 14.07.2016 колегії суддів у складі: головуючого Дикунської С.Я., суддів Жук Г.А., Мальченко А.О. рішення господарського суду м. Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2017 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.04.2017 (суддя Сівакова В.В.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що прокуратурою належними та допустимими доказами не доведено факту порушення орендарем умов договору, які в розумінні положень Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) можуть бути підставою для розірвання спірного договору та відповідно повернення земельної ділянки.

Постановою від 27.07.2017 колегії суддів у складі: головуючого Станіка С.Р., Кукова В.В., Гончарова С.А. рішення господарського суду м. Києва залишено без змін.

Київська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України (2768-14) та Цивільного кодексу України (435-15) .

ТОВ "Славутич" у відзиві на касаційну скаргу Київської міської ради просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін.

ТОВ "Славутич" також звернулось із касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частині постанови апеляційної інстанції. Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

В подальшому ТОВ "Славутич" відмовилось від своєї касаційної скарги.

Оскільки відмова ТОВ "Славутич" від касаційної скарги не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову від касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 18.11.2004 № 809/2219 (ra0809023-04) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Славутич" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва" затверджено проект відведення земельної ділянки відповідачу для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва; передано відповідачу за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку площею 9,43га (у тому числі площею 5,29 га під водною акваторією) для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку з громадським центром у складі культурно-видовищних установ, фізкультурно-оздоровчих, спортивних та інших підприємств обслуговування на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва за рахунок земель, відведених відповідно до п. 10 рішення Київської міської ради від 03.06.99 N 267-2/368 (ra_7-2023-99) "Про надання та вилучення земельних ділянок", право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 30.12.99 N 90-6-00001.

Рішенням Київради від 17.03.2005 168/2744 (ra0168023-05) "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 18.11.2004 № 809/2219" внесено зміни до п. 3.7 рішення Київської міської ради від 18.11.2004 № 809/2219 (ra0809023-04) та викладено його в такій редакції: "Земельну ділянку в межах прибережних захисних смуг використовувати з обмеженнями відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України".

На підставі зазначених рішень між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 20.10.2005 загальною площею 9,4315 га (кадастровий номер 8000000000:90:109:0009) на 49 років, що був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 20.10.2005 № 82-6-00322.

Відповідно до п.4.2. договору оренди річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 2,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з п.п. 11.4, 11.5 договору оренди договір може бути розірваний односторонньому порядку за ініціативою позивача, із звільненням позивача від відповідальності згідно з Господарським кодексом України (436-15) , в разі, коли відповідач систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку). Договір може бути достроково розірваний у разі неналежного виконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

Посилаючись на несвоєчасність внесення відповідачем орендної плати та наявність заборгованості по орендній платі, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( ст. 13 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Позов заступника прокурора Печерського району міста Києва мотивований наявністю заборгованості відповідача та несплатою орендної плати понад 10 місяців.

Проте, судами встановлено, що відповідачем надано копію платіжного доручення № 1 від 15.03.2017, відповідно до якого він сплатив 2547 815,01 грн. орендної плати за землю згідно договору оренди від 20.10.2005 за № 82-6-00322 із змінами та доповненнями, тобто погасив існуючу заборгованість до ухвалення господарським судом міста Києва рішення (27.04.2017) у даній справі.

Судами також встановлено, що відсутність у ТОВ "Славутич" заборгованості саме зі сплати орендної плати підтверджується листом ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 3878/10/26-50-08-10 від 25.04.2017. Зазначена в листі ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві № 1206/9/26-55-12-04 від 20.04.2017 сума 991 245,84 грн. є нарахованою пенею, а не заборгованістю зі сплати орендної плати за землю, і правова природа вказаної суми 991 245,84 грн. є штрафною санкцією за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відсутність у ТОВ "Славутич" заборгованості саме зі сплати орендної плати підтверджується листом ДПІ у Печерському районі м.Києва ГУ ДФС у м.Києві від 25.07. 2017 № 1602/9/26-55-12-01, наданий прокурором під час апеляційного провадження і який, як зазначив апеляційний суд підтверджує додатково обставини, які існували і на час прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову щодо розірвання договору з підстав заборгованості з орендної плати, оскільки за наслідками розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було погашено заборгованість з орендної плати по договору до винесення рішення у даній справі (правова позиція визначена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13).

Оскільки вимога про зобов'язання ТОВ "Славутич" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 9,33 га (у тому числі площею 5,29 га під водною акваторією) на Набережно-Печерській дорозі, 2 у Печерському районі м. Києва, є похідною від вимоги про розірвання договору, вона також обгрунтовано не задоволена судами попередніх інстанцій.

Відповідно до приписів статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-6, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" від касаційної скарги.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" припинити.

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову від 27.07.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/5394/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.