910/22129/16 Про стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення - 08.11.2017 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-4" (далі - відповідач) про стягнення 166 580,94 грн. заборгованості, 2 658,08 грн. пені, 8 329,04 грн. штрафу, 7 494,66 грн. 3% річних та 39 057,38 грн. інфляційних втрат за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 13.02.2004 № 03718/4-04.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2017 у справі № 910/22129/16 (суддя Якименко М.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів у підтвердження своїх вимог, а саме доказів виконання умов договору щодо виставлення рахунків на оплату послуг до банківської установи відповідача. У зв'язку з чим строк виконання відповідачем зобов'язань за договором ще не настав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 (судді: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Власов Ю.Л.) вказане рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 164 671,36 грн. основного боргу, 2 658,08 грн. пені, 8 233,57 грн. штрафу, 7 366,27 грн. 3% річних, 37 629,70 грн. інфляційних втрат та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено. Апеляційний господарський суд встановив факт споживання відповідачем відповідних послуг, а тому останній зобов'язаний був їх своєчасно оплачувати.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 193 Господарського суду України (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. ст. 33, 34, 43, 80, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник посилається на відсутність належних доказів виконання позивачем умов договору щодо надсилання відповідачу платіжних документів для оплати послуг, що, на думку відповідача, свідчить про не виникнення у нього обов'язку з оплати наданих послуг.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 13.02.2004 між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладений договір № 03718/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач - розраховуватися за вказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в міста та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) (Правила).

Згідно з підпунктами а), д) пункту 2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством; при зміні банківських та казначейських реквізитів абонент повідомляє про це постачальника у семиденний термін.

Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг визначено договором у розділі 3, та, зокрема, в пункті 3.1 договору, в якому зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил.

Підпунктом 3.4 договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Відповідно до п. 7.1. договору він є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Посилаючись на положення ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 (z0936-08) , суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про законодавчо встановлений обов'язок відповідача своєчасно сплачувати житлово-комунальні послуги, які фактично ним спожиті.

Так, у період з 01.07.2014 по 31.10.2016 позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, про що свідчать у тому числі і підписані відповідачем акти про зняття показань з приладу обліку (водолічильник), розшифровками з рахунків відповідача.

Отже, судом встановлено та відповідачем не спростовано факти споживання останнім наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення, часткової оплати відповідачем цих послуг та наявність залишку заборгованості в сумі 166 580,94 грн. При цьому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у стягненні 1 909,58 грн. нарахованих позивачем послуг постачання холодної води на теплові пункти для підігріву за вказаний період з підстав відсутності у володінні відповідача відповідних пристроїв та можливостей для підігріву води.

Однак у порушення вищезазначених норм спеціального законодавства в сфері житлово-комунальних послуг, а також приписів ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України та умов договору свої зобов'язання щодо оплати спожитих послуг відповідач не виконав.

Отже, судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 164 671,36 грн., у зв'язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Враховуючи встановлення факту невиконання відповідачем зобов'язань за договором, керуючись ст. 611, 625 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України та умовами п.п. 4.1, 4.2 договору, суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, дійшов правомірних висновків про стягнення з відповідача 2 658,08 грн. пені, 8 233,57 грн. штрафу, 7 366,27 грн. 3% річних та 37 629,70 грн. інфляційних втрат.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на відсутність у нього обов'язку зі сплати спожитих послуг у зв'язку з неотриманням платіжних вимог позивача до уваги не приймаються. Як свідчать встановлені судом апеляційної інстанції обставини, обсяг водопостачання, тарифи та строки оплати за отримані послуги були відомі відповідачу, а тому відсутність самих лише платіжних документів у будь-якому випадку не звільняє відповідача від встановленого законодавчо та передбаченого умовами договору обов'язку своєчасної сплати фактично спожитих ним послуг. Більше того, відповідачем протягом спірного періоду було змінено банківські реквізити, проте не повідомлено про це позивача у встановленому порядку, що позбавило останнього можливості надсилання платіжних документів до банківської установи відповідача.

Доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки наданих доказів у справі, неповного їх дослідження тощо також не можуть бути враховані колегією суддів з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст.ст. - 111-5, - 1111-7 ГПК).

За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд