Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу

Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"

на постанову

від 14.06.2017 Київського апеляційного господарського суду

у справі № 911/3706/16 господарського суду Київської області

за позовом

публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України, м. Київ

до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"

про стягнення 636 049, 24 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідача

Старчик А.А., довір.; Пироженко А.О., довір.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 28 506,24 грн. 3% річних, 224 492,66 грн. інфляційних втрат та 383 050,34 грн. пені за неналежне виконання умов договору від 27.11.2014 № 2079/15-КП-17.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.04.2017 у справі № 911/3706/16 (суддя Чорногова С.І.) в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача підлягає списанню в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 (судді: Смірнова Л.Г. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) вказане рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача 383 050,34 грн. пені, 28 506,24 грн. 3% річних, 224 492,66 грн. інфляційних втрат та судові витрати. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) не розповсюджуються на заборгованість відповідача з підстав не включення останнього до відповідного реєстру у порядку, встановленому цим Законом.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права, зокрема ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 27.11.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір № 2079/15-КП-17 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач обов'язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, а покупець - прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 5.5 договору загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

На виконання п. 2.1 договору позивач поставив протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 076 513,65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Станом на 23.03.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий природний у 2015 році газ, що не заперечується сторонами.

Проте у вказаний період відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням встановлених договором строків, що і стало підставою для звернення з даним позовом .

Отже, керуючись ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, суд встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 28 506,24 грн. 3% річних, 224 492,66 грн. інфляційних втрат та 383 050,34 грн. пені, у зв'язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими.

При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016, далі - Закон), якою передбачено списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних за спожиті енергоносії, нарахованих теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям та підприємствам централізованого водопостачання і водовідведення (до яких відноситься відповідач) з дня набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, спірна заборгованість виникла у відповідача в період до набрання чинності зазначеним Законом, а для участі у процедурі врегулювання заборгованості відповідач повинен бути включений до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр) (ст. 3 Закону).

Проте станом на момент розгляду даного спору відповідач до відповідного реєстру у порядку, встановленому Законом, не включений. Вказана обставина виключає можливість застосування до спірної заборгованості положень Закону щодо її списання.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного обчислення сум штрафних санкцій також не можуть бути враховані колегією суддів з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст.ст. - 111-5, - 1111-7 ГПК).

За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі № 911/3706/16 залишити без змін.