480/1150/19 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - 11.02.2020 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (надалі також позивач, ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання") звернулося до суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі також - відповідач), в якому просило скасувати рішення від 29 січня 2019 року № 0000035010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 75468,86 грн, із них штраф у розмірі 64036,33 грн, та пеню у розмірі 11432,53 грн за період часу з 21 листопада 2018 року по 11 січня 2019 року, в частині нарахованої пені у розмірі 11432,53 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем безпідставно нараховано пеню у розмірі 11432,53 грн. з 21 листопада 2018 року по 11 січня 2019 року, без врахування того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) була оскаржена в адміністративному порядку.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 29 січня 2019 року №0000035010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені в розмірі 11018,19 грн.

Роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що висновки відповідача про те, що вимога від 11 грудня 2018 року сформована з сум самостійно визначених позивачем внесків за жовтень 2018 року та не могла бути оскаржена, а тому пеня має застосовуватися за весь період є необґрунтованими. Як зазначив суд першої інстанції, зі змісту такої вимоги слідує, що сума недоїмки є більшою за суму самостійно визначеного позивачем у звіті за жовтень 2018 року внеску, а позивач оскаржив не самостійно визначений ним розмір внеску, а вимогу про сплату боргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС задоволено, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2019 року скасовано з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Роблячи висновок про безпідставність позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки борг виник з підстав несплати позивачем самостійно визначених сум єдиного соціального внеску за жовтень 2018 року в сумі 320 181,62 грн, чинне законодавство не надає можливості оскаржити в адміністративному порядку таке рішення відповідача, а відтак відповідачем правомірно на підставі відповідного рішення визначено до сплати відповідний розмір пені.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, яким задоволено адміністративний позов ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 29 січня 2019 року №0000035010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені у розмірі 11 018,19грн.;

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначив, що за приписами частини тринадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі також Закон) нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Позивач вважає, що не має значення природа виникнення такої недоїмки, як то нарахування сум єдиного внеску самим платником або ж донарахування сум єдиного внеску контролюючим органом на підставі акту перевірки.

Оскільки адміністративне оскарження вимоги тривало з 21 грудня 2018 року по 23 січня 2019 року, то, на думку позивача, контролюючим органом протиправно нараховано пеню за цей період у загальному розмірі 11 018,19грн.

2.2.Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує про дотримання судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що:

-документом, який є підставою для нарахування спірної пені, є звіт позивача щодо нарахування єдиного внеску, а не вимога про сплату боргу (недоїмки);

-оскарження вимоги про сплату недоїмки зупиняє нарахування пені на суми, зазначені у вимозі, на строк оскарження вимоги, однак, не звільняє платника податків від сплати пені взагалі;

-вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11 грудня 2018 року № Ю-478-50 була оскаржена позивачем в адміністративному порядку лише в частині наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 61 149,41 грн., яка не ввійшла до складу суми, задекларованої позивачем у звіті за жовтень 2018 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 листопада 2018 року позивачем подано звіт про суми нарахованої суми заробітної плати (доходу, грошового забезпечення. допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким визначено розмір єдиного внеску за жовтень 2018 року у розмірі 320181,62 грн.

11 листопада 2018 року відповідачем сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-478-50 на суму 400867,17 грн.

Позивач вказував, що до цієї суми увійшло нарахування єдиного внеску за жовтень 208 року у розмірі 320181,62 грн. та частково за вересень у розмірі 80685, 55 грн.

21 грудня 2018 року позивачем оскаржено вимогу в адміністративному порядку, при цьому в скарзі вказано про те, що при винесені вимоги не враховані здійснені платежі у розмірі 61149,41 грн.

За наслідками розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 23 січня 2019 року, яким скаргу залишено без задоволення, а вимогу без змін. Вказане рішення отримано позивачем 28 січня 2019 року.

У зв`язку з несвоєчасним перерахуванням єдиного соціального внеску за жовтень 2018 року в сумі 320181,62 грн з терміном сплати до 20 листопада 2018 року (фактично сплачено з 20 грудня 2018 року по 11 січня 2019 року), відповідачем прийнято рішення №0000035010 від 29 січня 2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 64036,33 грн за період часу з 21 листопада 2018 року по 11 січня 2019 року та нараховано пеню у розмірі 11432,53 грн, всього у сумі 75468,86 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) .

Згідно з частиною другою статті 2 Закону виключно ним визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У силу вимог частини одинадцятої статті 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, виконати обовязок щодо сплати єдиного внеску позивач, як платник єдиного внеску, повинен був до 20 числа наступного місяця, я кому нарахований такий внесок.

В разі недотримання такого обовязку нарахована платником сума єдиного внеску, стає недоїмкою (сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону)).

Стаття 25 Закону передбачає заходи впливу та стягнення в разі недотримання платником обовязку щодо сплати єдиного внеску.

Згідно з частиною третьою цієї статті суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Отже, в разі несплати єдиного внеску у строки, встановлені чинним законодавством, відбувається нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Виходячи із положень частини четвертої статті 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

За правилами частини тринадцятої статті 25 Закону № 2464-УІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) є передумовою зупинення нарахування пені.

Разом з тим, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, фактичною підставою нарахування пені була саме несплата у встановлені законодавством строки визначених у звіті за жовтень 2018 року сум єдиного внеску у розмірі 320181,62 грн, а не, як вказує позивач, - несплата сум єдиного внеску, визначеного у вимозі про сплату боргу від 11 листопада 2018 року №Ю-478-50 на суму 400867,17 грн.

Оскаржуючи в адміністративному порядку вимогу від 11 листопада 2018 року №Ю-478-50, позивач фактично не погоджувався із визначеним у ній розміром недоїмки у розмірі 61149,41 грн., при цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили, що на цю суму єдиного внеску нараховувалась пеня. Як свідчить зміст скарги (а.с. 21-22), позивач, подавши скаргу в адміністративному порядку на вимогу, не ставив під сумнів правильність визначення недоїмки у іншій частині, в тому числі й тієї, що визначена ним самостійно у звіті за жовтень 2018 року у розмірі 320181,62 грн.

При цьому суд вважає за необхідне закцентувати увагу на тому, що згідно з розрахунком пені (а.с.12), пеня нараховувалась саме на недоїмку у розмірі 320181,62 грн. з 21 листопада 2018 року, тобто починаючи з наступного дня, що настав за граничним строком сплати суми єдиного внеску, що самостійно задекларовані позивачем; під час судового розгляду позивач не спростовував обставину наявності у нього боргу у розмірі 320181,62 грн відповідно до поданого ним звіту.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про необхідність нарахування пені внаслідок несвоєчасної сплати позивачем суми єдиного внеску за жовтень 2018 року, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року без змін.