Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Заступника прокурора міста Києва

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017

у справі

№ 910/3766/17 Господарського суду міста Києва

за позовом

Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м.Києві

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда-IVF"

про

стягнення 119 642,15 грн,

за участю представників сторін:

від прокуратури:

Попенко О.С.,

від позивача:

Дацько Я.О.,

від відповідача:

Черевко Л.М.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 910/3766/17, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заступник прокурора міста Києва з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.10.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 07.11.2017 прокурор та представник позивача підтримали вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією у м.Києві проведено планову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісіда-IVF" за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 65, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 05/523а

Під час проведення перевірки Інспекцією встановлено, що до перевірки представлено титульну сторінку дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 8038900000-095, термін дії 5 років, з 12.03.2009 по 12.03.2014; станом на момент перевірки діючий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній; перевіркою встановлено, що ТОВ "Ісіда-IVF" за адресою: м. Київ, бул. Івана Лепсе, 65 з 13.03.2014 здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади стаціонарними джерелами, що є наднормативними викидами; на балансі ТОВ "Ісіда-IVF" перебуває 2 одиниці автотранспорту; підприємством не здійснюється інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел; підприємством не здійснюється контроль за якістю стічних дощових (снігових) вод; не зроблено план організації роботи у сфері поводження з відходами; первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються чи утилізуються за формою № 1-Вт, у відповідності до Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-Вт "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" на підприємстві не ведеться; підприємством не визначено та не погоджено склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища; підприємством не подається статистична звітність щодо поводження з відходами; в процесі господарської діяльності ТОВ "Ісіда-IVF" утворюються відходи, в саме: відпрацьовані люмінесцентні лампи, фракція білково-жирова (з жировловлювача), відпрацьована оргтехніка (що віднесені до розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1120 від 13.07.2000 (1120-2000-п) ), макулатура, клінічні та подібні їм відходи, тверді побутові відходи та інші однак підприємством не проведено інвентаризацію відходів, не здійснено розрахунок показника загального утворення відходів; відповідно до представлених актів прийому-передачі відходів Пзув складає менше 1000 умовних одиниць, підприємством не подано декларацію про відходи по 4 об'єктам утворення відходів що розташовані за адресами: бул. Івана Лепсе, 65, просп. Героїв Сталінграда, 22, вул. Р.Окіпної, 8-б, вул. Круглоуніверситетська, 13-а.

Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Порядок визначення розміру відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб), встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі за текстом - Методика), затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (z0048-09) .

Згідно з п. п. 2.1.2, 2.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Згідно з п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач розраховував масу наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів забруднюючих речовин за 2 формулою, визначеною пунктом 3.1 Методики, але оскільки у відповідача в період з 01.04.2014 по 30.06.2016 здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, то маса наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря має розраховуватися на підставі пунктів 3.6 та 3.7 Методики.

Відповідно до п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини (п. 3.7 Методики).

Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення п. 3.7 Методики розрахунок суми збитків здійснений позивачем без проведення інструментально-лабораторних вимірювань, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір збитків, завданих відповідачем державі в результаті викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 910/3766/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 910/3766/17 - залишити без змін, а касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - без задоволення.