Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою приватного нотаріуса Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 справу за її позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - ОДПІ), фінансового управління Красноармійської міської ради про стягнення зайво сплаченого податку,

У лютому 2001 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що за період з 1996 року по 2001 рік ОДПІ неправомірно застосувала до неї ставку податку на прибуток, установлену пунктом 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет), оскільки вона як приватний нотаріус є самозайнятим громадянином, не має постійного місця роботи та сукупного (тобто з різних джерел) доходу, що виключає можливість застосування до неї вказаної норми Декрету.

Красноармійський міський суд Донецької області рішенням від 11 липня 2001 року, яке залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 1 жовтня 2001 року, позов задовольнив. Судові рішення мотивовані тим, що здійснення приватної нотаріальної діяльності не є основним видом професійної трудової діяльності, а дохід від такої діяльності та надання юридичних послуг не може вважатися отриманим за місцем основної роботи, оскільки відповідно до статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ "Про нотаріат" на нотаріуса покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, які мають юридичне значення, і вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, що виключає цивільно-правові відносини нотаріуса з особами, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

За касаційною скаргою ОДПІ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України рішенням від 5 червня 2002 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувала і в задоволенні позову відмовила. При цьому, касаційний суд виходив з того, що відповідно до Закону України "Про нотаріат" (3425-12) приватний нотаріус є громадянином України, який має постійне місце проживання в Україні, постійне та єдине робоче місце в межах нотаріального округу, де він здійснює свої повноваження; ці повноваження становлять основний зміст його діяльності; остання є постійною і систематичною протягом усього часу дії реєстраційного посвідчення (перерви в ній не повинні перевищувати певного часу, оскільки це може бути підставою для її припинення); плата за вчинення нотаріальних дій є його основним прибутком, оскільки він не вправі виконувати іншу оплачувану роботу, крім передбаченої абзацом 2 статті 4 цього Закону, а також викладацької та наукової у вільний від роботи час.

У скарзі про перегляд за винятковими обставинами рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 червня 2002 року ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права порушила питання про скасування цього рішення.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, який здійснює правосуддя та забезпечує однакове застосування законодавства всіма цими судами.

Згідно з ч. 1 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначеного порушення закону не виявила.

Частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу приватного нотаріуса Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 червня 2002 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.