917/368/17 Про визнання недійсним рішення сесії міської ради про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду та відмову в наданні в оренду земельної ділянки - 07.11.2017 Прийняття

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду про визнання недійсним підпункту 18.2.4 рішення VІІІ сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІІ скликання від 31.05.2016 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду та відмову в наданні в оренду земельної ділянки в м. Кременчуці", а саме щодо його приписів: "В місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки: нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 2751 кв. м за період з 04.08.2015 року - дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна до дня прийняття цього рішення; нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне користування земельної ділянки площею 2751 кв. м в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки". Позов мотивовано тим, що відповідач при прийнятті спірних пунктів рішення не дотрималася приписів норм чинного законодавства та діяв з перевищенням наданих йому повноважень, а орендна плата за землю є договірною величиною та має розраховуватись та сплачуватись саме на підставі договору, зобов'язання орендаря нараховувати та сплачувати орендну плату до укладання договору суперечить положенням Податкового кодексу України (2755-17) ; контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що спірними пунктами рішення рада не порушувала прав позивача та діяла в межах повноважень наданих їй за чинним законодавством, у тому числі пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, визначивши розмір та порядок сплати орендної плати за фактичне користування земельної ділянки, право на яку перейшло до відповідача за наслідками переходу права на нерухоме майно в порядку статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України (435-15) , що зобов'язує до оплати за її користування на попередніх умовах.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.05.2017 (суддя Бунякіна Г.І.) у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 (судді: Плахов О.В. - головуючий, Лакіза В.В., Шутенко І.А.) рішення Господарського суду Полтавської області від 16.05.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсним підпункт 18.2.4 пункту 18.2 рішення VІІІ сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІІ скликання від 31.05.2016 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду та відмову в наданні в оренду земельної ділянки в м. Кременчуці", а саме: "18.2.4. В місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки: нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 2 751 кв. м за період з 04.08.2015 - дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна до дня прийняття цього рішення; нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне користування земельної ділянки площею 2751 кв. м в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Кременчуцька міська рада Полтавської області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 116, 120, 206 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі". Заявник зазначає, що за змістом вказаних норм обов'язок здійснювати оплату за фактичне користування земельною ділянкою виникає у набувача права власності на об'єкт нерухомості саме з дня фактичного користування земельною ділянкою, водночас, за змістом статті 14 Податкового кодексу України, єдиною формою плати за землю для відповідача є орендна плата.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на касаційну скаргу не надав, про час та місце розгляду касаційної скарги повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 04.08.2015 Полтавська Обласна спілка споживчих товариств (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) уклали договір купівлі-продажу комплексу будівель, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець викупив наступне нерухоме майно (з усіма його приналежностями, в тому числі інженерними мережами і комунікаціями), іменоване надалі "об'єкт нерухомості", а саме: комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (один літера "А"), що в цілому складається із: будівлі скотозабійного пункту літ.А., А1, площею 249,4 кв.м, будівлі побутових-приміщень літ.Б, площею 39,1 кв.м, розташованих на земельній ділянці, комунальної власності загальною площею 4359 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_2. Об'єкт нерухомості зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером: 694940953104.

Відповідно до пункту 3.1. договору право власності на об'єкт нерухомості, зазначений в пункті 1 цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості у відповідності до вимог чинного законодавства України; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.08.2015 № 4169564 підтверджується проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості.

Рішенням ІІ сесії Кременчуцької міської ради VIІ скликання від 23.12.2015 надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 2751 кв.м., для експлуатації та обслуговування комплексу будівель за адресою АДРЕСА_2

Рішенням VІІ сесії Кременчуцької міської ради VIІ скликання від 31.06.2016 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду та відмову в наданні в оренду земельної ділянки в м. Кременчуці" затверджено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель по АДРЕСА_2); передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за умови виконання пункту 18.2 цього рішення, в оренду строком на п'ятнадцять років земельну ділянку площею 2751 кв.м (кадастровий № НОМЕР_3) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель (код КВЦПЗ ] 12.04) по АДРЕСА_2 встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно; зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4: виконувати обов'язки землекористувача відповідно до статті 96 Земельного кодексу України; в шестимісячний термін: замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою; зареєструвати право оренди земельної ділянки в установленому законом порядку. В п'ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору оренди землі з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та копію довідки до Кременчуцької міської ради Полтавської області (підпункти 18.2.1-18.2.3 Рішення).

Підпунктом 18.2.4. пункту 18.2 Рішення зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки:

- нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 2751 кв. м за період з 04.08.2015 р. - дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна до дня прийняття цього рішення;

- нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне користування земельної ділянки площею 2751 кв. м в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки" .

Не погоджуючись з пунктом 18.2.4. пункту 18.2 рішення, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним та скасування вказаного підпункту, оскільки, на думку позивача, спірним підпунктом безпідставно покладено на позивача обов'язок зі сплати грошових коштів у вигляді орендної плати за період до укладання договору оренди землі, що суперечить приписам чинного законодавства та є підставою для визнання зазначеного підпункту рішення недійсним у відповідності до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України та пункту "г" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначав, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, споруди, будівлі, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно, при цьому новий користувач земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно законодавства; не укладення самого договору оренди землі, оскільки процедура оформлення договірних відносин (щодо користування земельними ділянками в Україні) відтермінована в часі, не може слугувати доводом для звільнення користувачів земельних ділянок, на яких поширюється дія статті 120 Земельного кодексу України, від оплати за їх фактичне користування.

Переглядаючи справи за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції, натомість вказав, що договір оренди землі на даний час сторони не уклали, право оренди земельної ділянки не зареєстровано; враховуючи, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, підпункт 18.2.4. пункту 18.2 рішенням VІІ сесії Кременчуцької міської ради VIІ скликання "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду та відмову в наданні в оренду земельної ділянки в м. Кременчуці" від 31.06.2016 про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити орендну плату за період, неохоплений договором оренди землі, який буде укладено в майбутньому, суперечить чинному законодавству та підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (254к/96-ВР) .

За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Згідно з частиною першою статі 93 Земельного кодексу України (2768-14) та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України (435-15) .

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно частиною другою статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що кадастровий номер та розмір земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За частиною третьою статті 7 цього Закону до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду відповідно до договору, який містить всі необхідні за законом істотні умови, право попереднього власника або користувача припиняється; новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди.

Крім того, за змістом статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України (2755-17) . Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата.

Таким чином, як вірно вказав місцевий господарський суд, обов'язок набувача нерухомого майна нараховувати та сплачувати орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою з дати набуття права власності на нерухоме майно, що на ній розташоване, прямо випливає зі змісту положень статей 120, 206 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Додатково визначивши передбачений законодавчо обов'язок позивача у вигляді рішення, відповідач не порушив прав та інтересів позивача; доводів про невідповідність нарахованого розміру належного до сплати платежу позивач не навів.

Відтак, висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для скасування спірного пункту рішення ради про зобов'язання нараховувати та сплачувати орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на нерухоме майна є обґрунтованим.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, наведеного вище не враховував, доводів суду першої інстанції щодо законодавчо визначеного порядку переходу прав переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на нерухоме майно, що розміщене на ній, не спростував, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд в порядку статей 4-2, 4-3, 43, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановивши фактичні обставини справи, прийнявши законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.