922/4557/16 Про стягнення заборгованості за договором на викотовлення та продаж продукції - 07.11.2017 Прийняття

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2017 у справі № 922/4557/16 (суддя Калантай М.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 (головуючий суддя - Ільїн О.В., судді: Россолов В.В., Хачатрян В.С.), позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "НВПНП "Біола" на користь ФОП Токарських Н.В. 33760,00 грн основного боргу, 4259,56 грн пені, 406,00 грн 3% річних, 2244,15 грн інфляційних втрат; відмовлено в іншій частині позову.

В касаційній скарзі ТОВ "НВПНП "Біола" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 43, 79, 87 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

ФОП Токарських Н.В. звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "НВПНП "Біола" про стягнення з останнього на свою користь 50004,54 грн, з яких: 41800,00 грн основного боргу, 4980,74 грн пені, 480,00 грн 3% річних, 2743,80 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач відповідно до умов укладеного між сторонами договору виготовив і передав у власність відповідача продукцію в обумовленій кількості, асортименті, однак відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, за отриману продукцію вчасно та у повному обсязі не розрахувався.

Судами встановлено таке.

01.04.2016 між ФОП Токарських Н.В. (виконавець) та ТОВ "НВПНП "Біола" (замовник) було укладено договір № 3, за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити та передати у власність замовника продукцію, а замовник - прийняти та оплатити продукцію (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.1.1. договору замовник зобов'язався оплатити продукцію в розмірі і на умовах, передбачених в розділі 5 цього договору.

Пунктами 4.3., 4.4. договору сторони узгодили, що продукція вважається прийнятою, а виготовлення і поставка продукції виконаною в повному обсязі, своєчасно і належним чином з моменту отримання продукції замовником і ненаправлення замовником протягом 3 днів мотивованої відмови від приймання продукції. Претензії щодо кількості і якості продукції пред'являються замовником протягом 3 днів з моменту отримання продукції замовником.

Згідно з п.п.5.1., 5.2. договору вартість виготовленої продукції зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах. Оплата продукції замовником здійснюється в безготівковій формі шляхом відстрочення платежу 30 днів з дня відвантаження та підписання видаткових документів, у розмірі 100% від загальної вартості виготовленої продукції.

Пунктом 6.3. договору сторони обумовили, що за прострочення виконання зобов'язань за даним договором замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до п.9.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016.

На виконання умов вказаного договору, ФОП Токарських Н.В. було виготовлено і передано ТОВ "НВПНП "Біола" продукцію, що підтверджується підписаними сторонами накладними: № 25 від 15.04.2016 на суму 11400,00 грн, № 28 від 23.04.2016 на суму 4180,00 грн, № 30 від 29.04.2016 р на суму 8800,00 грн, № 35 від 23.05.2016 на суму 5590,00 грн, № 37 від 08.06.2016 на суму 8100,00грн, № 38 від 24.06.2016 на суму 1300,00 грн, № 39 від 24.06.2016 на суму 4300,00грн, № 42 від 25.07.2016 на суму 7020,00 грн, № 43 від 25.07.2016 на суму 2070,00 грн, № 44 від 29.07.2016 на суму 1300,00грн, № 53 від 09.09.2016 на суму 5100,00грн, № 54 від 19.09.2016 на суму 7600,00 грн, № 56 від 03.10.2016 на суму 4300,00 грн. Всього за вказаними накладними ТОВ "НВПНП "Біола" отримало продукції на суму 71060,00грн.

ТОВ "НВПНП "Біола" здійснило оплату отриманої продукції частково, а саме в сумі 37300,00грн. Інша частина вартості переданої у власність замовника продукції в розмірі 33760,00 грн ним сплачена не була.

У зв'язку з зазначеним, ФОП Токарських Н.В. звернулось до суду з позовом, в просило стягнути з ТОВ "НВПНП "Біола" на свою користь крім суми основного боргу також суми пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається зі змісту спірного договору, він є змішаним, оскільки містить елементи договорів підряду та поставки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Як встановлено господарськими судами, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором від 01.04.2016, виготовив та поставив замовнику обумовлену зазначеним договором продукцію на загальну суму 71060,00 грн. Однак, відповідач, прийнявши вказану продукцію без зауважень, взяті на себе зобов'язання за спірним договором належним чином не виконав, частково сплативши вартість отриманої продукції в сумі 37300,00 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з доводами місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з ТОВ "НВПНП "Біола" на користь ФОП Токарських Н.В. 33760,00 грн основного боргу. При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги видаткову накладну № 45 від 29.07.2016 на суму 8040,00 грн, яка була підписана лише позивачем.

Враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини про порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати виготовленої і поставленої йому продукції, а також недоведеність позивачем поставки відповідачу продукції на суму 8040,00 грн за видатковою накладною № 45 від 29.07.2016, місцевий та апеляційний господарські суди, здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення вказаних вимог в наступних розмірах: пеня - 4259,56 грн, 3% річних - 406,00 грн, інфляційні втрати - 2244,15грн.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Посилання в касаційній скарзі на те, що місцевий суд прийняв рішення, не заслухавши доводи відповідача, який був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні суду першої інстанції, не приймаються касаційним судом до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про порушення провадження у справі більш як за місяць до призначеного судового засідання, на якому було прийнято оскаржуване рішення.

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм ст. 79 ГПК України не зупинив провадження у справі, враховуючи, що дійсність спірного договору перевіряється Московським районним судом м. Харкова у справі № 643/5699/17 за позовом гр-на ОСОБА_5, також є безпідставними, оскільки, як обгрунтовано зазначив апеляційний суд відмовляючи у задоволенні відповідного клопотання відповідача, дослідження іншим судом дійсності вказаного договору не перешкоджає встановленню в даній справи обставин щодо виконання сторонами своїх зобов'язань за спірним договором, який був чинним на момент подання даного позову та винесення місцевим судом рішення по суті спору.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законних і обгрунтованих висновків попередніх інстанцій, зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.- 111-5, - 111-7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обстави постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-8, п.1 ч.1 ст.- 111-9, ст.- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство натуральних продуктів "Біола" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 у справі № 922/4557/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.