Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача),

Грека Б.М., Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року у справі № 910/15310/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум,

У серпні 2016 року до господарського суду міста Києва звернувся позивач з позовом про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 458,81 грн., пені у розмірі 7 028,57 грн., інфляційних втрат у сумі 1 055,53 грн. через неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 23.06.2015 року щодо своєчасного розрахунку за поставлений газ.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 року попередні судові рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення пені було скасовано, а справа передавалася на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2017 року (суддя Пінчук В.І.) позов в частині стягнення пені задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 614,79 грн. пені, а в решті позову про стягнення пені відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року про виправлення описки, (судді: Отрюх Б.В., Скрипка І.М., Тищенко А.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення в частині відмови у стягненні пені скасувати та позов в цій частині задовольнити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що рішення та постанова є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 15-743-РО на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором продавець, зобов'язується передати у власність відповідача, за договором покупця, у 2015 році природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно із пп. 3.3, 3.4 договору № 15-743-РО приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печаткою відповідача два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; позивач не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору № 15-473-РО оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

За п. 7.2 договору у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ІХ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також до договору № 15-743-РО були укладені додаткові угоди, а саме: №1 від 23.06.2015 року, № 2 від 23.06.2016 року та № 3 від 23.06.2016 року.

Факт передачі позивачем відповідачу газу на загальну суму 1 111 850,80 грн., згідно із умовами договору № 15-743-РО та одержання його відповідачем підтверджується підписаними представниками позивача та відповідача актами приймання-передачі газу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено оплату природного газу на суму у розмірі 1 111 850,80 грн. з порушенням встановлених у договорі № 15-743-РО строків.

Неналежне виконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних сум.

Предметом даного судового розгляду під час нового розгляду справи були вимоги продавця до покупця про сплату пені через неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу щодо строків оплати за поставлений газ.

Задовольняючи позовні вимог про стягнення 1614,79 грн. пені суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи виходили з того, що підстав для нарахування пені за весь час існування договірних відносин між сторонами немає, оскільки сторони, викладаючи у пункті 7.2 Договору умови нарахування пені, не погодили можливість такого нарахування..

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.2 договору № 15-473-РО у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, відповідач не здійснив повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, сторони узгодили, що нарахування пені здійснюватиметься лише у випадку, коли після закінчення строку дії договору покупець не здійснить повної оплати поставленого газу, тобто узгодили підставу для її нарахування - наявність заборгованості станом на дату закінчення строку дії договору, визначили суму, на яку нараховуватиметься пеня - сума боргу станом на дату закінчення строку дії договору.

Дане кореспондується з вимогами частиною 6 статті 22 ГК України, яка визначає початковий момент нарахування пені, що не може бути змінений за домовленістю сторін. Тобто початковий момент нарахування пені сторони не змінювали, а лише узгодили підставу для її нарахування та визначили суму, на яку нараховуватиметься пеня.

Статтею 11 договору визначено, що останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Нарахування позивачем відповідачу пені за зобов'язаннями липня - листопада 2015 року у вказаному розмірі за період з 20.08.2015 року по 20.12.2015 року суперечить умовам договору № 15-743-РО від 23.06.2015 року, оскільки як встановлено судом повну оплату поставленого природного газу за вказаний період відповідач здійснив до 31.12.2015 року.

Зважаючи на те, що за пунктом 7.2 договору № 15-743-РО від 23.06.2015 року покупець зобов'язався сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 договору), то пеня повинна бути нарахована, починаючи з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на заборгованість, яка існувала станом на дату закінчення строку дії договору, тобто на 31.12.2015 року, розмір якої становив 167 901,01 грн. Зазначена заборгованість складалася із боргу за грудень 2015 року, заборгованість за попередні поставки природного газу була погашена відповідачем до 31.12.2015 року.

Відтак суд касаційної інстанції погоджується з висновком та розрахунком суду першої інстанції, за якими пеня, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 20.01.2016 року по 27.01.2016 року становить 1 614,79 грн. (167 901,01 грн. х 0,120218579% х 8).

Таким чином, висновки судів обох інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення пені в розмірі 1 614,79 грн. ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 року - без змін.