910/722/17 Про визнання недійсним одностороннього правочину в частині визнання нікчемними договору застави майнових прав та визнання відсутнім права вчиняти дії - 02.11.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Апекс-Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2017 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Апекс-Банк" до ПАТ "Український професійний банк", треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України, про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання відсутнім права вчиняти дії та за зустрічним позовом ПАТ "Український професійний банк" до ПАТ "Апекс-Банк" про визнання нікчемного правочину недійсним,

У січні 2017 року ПАТ "Апекс-Банк" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Український професійний банк" (далі - відповідач) з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого повідомленням № 01-10/4983 від 24 вересня 2015 року банку та протоколом засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) відповідача № 44 від 26 серпня 2015 року, в частині визнання нікчемними договору застави майнових прав № 30042015/97/Z, що укладений між відповідачем та позивачем 30 квітня 2015 року, акту звірки від 26 травня 2015 року, акту приймання-передавання документів від 27 травня 2015 року, укладених між відповідачем та позивачем; визнання відсутнім права відповідача вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав № 30042015/97/Z, що укладений між відповідачем та позивачем 30 квітня 2015 року, акту звірки від 26 травня 2015 року, акту приймання-передавання документів від 26 травня 2015 року, акту приймання-передавання документів від 27 травня 2015 року, укладених між відповідачем та позивачем.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У березні 2017 року ПАТ "Український професійний банк" звернулось до ПАТ "Апекс-Банк" з зустрічним позовом про визнання недійсним нікчемного правочину, а саме, договору застави майнових прав № 30042015/97/Z, укладеного між відповідачем та позивачем 30 квітня 2015 року, з урахуванням усіх додаткових договорів та додатків.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказаний договір укладений сторонами у порушення ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 березня 2017 року у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним нікчемний правочин, а саме, договір застави майнових прав № 3004215/97/ Z з урахуванням усіх додаткових договорів та додатків, що укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "Апекс-Банк" 30 квітня 2015 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Апекс-Банк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28 березня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Апекс-Банк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 липня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 28 березня 2017 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суди виклали лише доводи та докази відповідача, сторони на користь якої прийнято рішення, що є порушенням ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає, що, у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано відповідної правової оцінки тому факту, що порушення відповідачем зобов'язань, забезпечених договором застави і, як наслідок, уступка права вимоги за кредитними договорами-1,2, відбулося до запровадження тимчасової адміністрації у відповідача.

Посилається на те, що укладення договору застави відповідає Закону України "Про заставу" (2654-12) , зокрема, ст. 12 та не суперечить Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Вказує, що умовами договору застави не передбачено безоплатне відчуження майна та не передбачено відчуження (передачу) майнових прав за цінами, нижчими від боргу відповідача.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначає, що невідповідність укладеного договору застави вимогам постанови Національного банку України не визначено як підставу нікчемності правочину згідно ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказує, що укладення договору застави та відступлення майнових прав за ним відбулось у відповідності до чинного законодавства, вчинено до введення тимчасової адміністрації у відповідача, а тому відсутні обставини, які б свідчили про порушення вимог п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, зазначає, що на час укладення договору застави Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) не містив положення ч. 8 щодо умов визначення пільг (переваг) одному кредитору перед іншим.

Стверджує, що визначене ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право уповноваженої особи Фонду визнати нікчемним правочин не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими наведена норма пов'язує нікчемність цього правочину, а договір застави не містить умов для визнання його нікчемним на підставі наведеної норми.

Вважає, що відповідачем неправомірно визнано нікчемним спірний договір за відсутності фактичних ознак нікчемності, передбачених п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Представники третьої особи - Національного банку України у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги третя особа - Національний банк України повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 квітня 2015 року між ПАТ "Український професійний банк" (заставодавець) та ПАТ "Апекс-Банк" (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав № 30042015/97/Z, відповідно до умов якого забезпечуються вимоги заставодержателя до заставодавця за Генеральною угодою № 13042010 від 13 квітня 2010 року, Угодою МБК від 30 квітня 2015 року та договором № 6835 - УКВ від 12 травня 2010 року про встановлення кредиторських відносин, укладеними між ПАТ "Український професійний банк" та ПАТ "Апекс-Банк".

Згідно із п. 2.3 договору положення застави являють собою повну укладену угоду між Сторонами, під відкладальною умовою, про переведення (уступку) Майнових прав на Заставодержателя, з метою звернення стягнення на Майнові права в позасудовому порядку. Такою умовою Договором застави визнається настання будь-якої з наступних обставин: невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором МБК-1 та/або Договором МБК-2, процедура реорганізації, ліквідації, призначення тимчасової адміністрації Банку, винесення ухвали про порушення справи про банкрутство щодо Банка та/або Позичальника-1 та Позичальника-2, у випадку настання терміну виконання зобов'язань за Договором МБК-1 та/або Договором МБК-2, у випадку дострокового розірвання/припинення Договору МБК-1 та/або Договору МБК-2, погіршення фінансового стану Банку.

У подальшому сторонами укладено 13 Додаткових угод до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 348 від 28 травня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український Професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 107 від 28 травня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, до 28 серпня 2015 року включно, та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" провідного професіонала з питань регулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Любов Олександрівну.

Наказом Тимчасової адміністрації № 26/ТА від 29 травня 2015 року встановлено здійснити в ПАТ "Український професійний банк" перевірку договорів (інших правочинів), укладених останнім протягом одного року з дня запровадження тимчасової адміністрації в банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 562 від 28 серпня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 158 від 28 серпня 2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" вирішено припинити діяльність тимчасової адміністрації, відкликати всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Український професійний банк" у провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіної Л.О. 28 серпня 2015 року. Розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 31 серпня 2015 року по 30 серпня 2016 року.

У відповідності до вимог ст. ст. 2, 6 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та іншими законами України. Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк, у межах своїх повноважень, сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Згідно із ст. 7-1 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України, за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема, операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.

Таким чином, така постанова Правління Національного банку України не є нормативно-правовим актом, однак, є обов'язковою для суб'єктів, щодо яких прийняті в межах повноважень, встановлених Законом, у даному випадку, постанова Правління Національного банку України № 348 від 28 травня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український Професійний банк" до категорії неплатоспроможних" є обов'язковою для виконання ПАТ "Український професійний банк", оскільки прийнята на виконання встановленої наведеною нормою функцію забезпечення стабільності банківської системи та підтримання платоспроможності банку.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у редакції (від 02.03.2015), що діяла на час укладення спірного договору застави та прийняття постанови про віднесення відповідача до категорії неплатоспроможних, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду, від імені Фонду, набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачені заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Відповідно до частини 1 наведеної норми уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Водночас, ч. ч. 2, 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у редакції, що діяла на час укладення спірного договору застави та прийняття постанови про віднесення відповідача до категорії неплатоспроможних, передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Судами встановлено, що наказом № 26/ТА від 29 травня 2015 року створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Український професійний банк", якою здійснено перевірку усіх правочинів (договорів), укладених банком з іншими контрагентами протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.

За наслідками вказаної перевірки виявлено, що договір застави майнових прав № 30042015/97/Z від 30 квітня 2015 року, з урахуванням усіх додаткових договорів до нього, є нікчемним, оскільки при укладені цього договору допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, обмежень, встановлених Національним банком України, до того ж, правочин має ознаки нікчемності, визначені ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Тобто, наведеною нормою передбачено обов'язок Фонду надсилати повідомлення про нікчемність договорів протягом ліквідації.

ПАТ "Апекс-Банк" отримало від ПАТ "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Пантіної Л.О. повідомлення № 01-10/4983 від 24 вересня 2015 року про нікчемність договору застави майнових прав № 30042015/97/Z від 30 квітня 2015 року, акт звірки від 26 травня 2015 року, акт приймання-передавання документів від 26 травня 2015 року, акт приймання-передавання документів від 27 травня 2015 року.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Водночас, п. 2.3 договору застави визначено право заставодержателя одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами також і у випадках, які не пов'язані з невиконання зобов'язання у встановлений строк, у тому числі у випадку прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації.

Водночас, за приписами п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України, укладений банком правочин (договір), у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, є нікчемним.

Таким чином, встановлено, що, уклавши договір застави № 30042015/97/Z від 30 квітня 2015 року, ПАТ "Український професійний банк" передало акціонерному товариству "Апекс-Банк" в заставу власні ліквідні активи, що в подальшому зумовило зміну черговості задоволення кредиторських вимог до неплатоспроможного банку.

Згідно із ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. У зв'язку з цим господарським судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Нікчемний правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ТІК України).

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Таким чином, враховуючи, що сам факт укладення договору застави майнових прав № 30042015/97/Z від 30 квітня 2015 року суперечить постанові Національного банку України № 293/БТ від 30 квітня 2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про наявність підстав для визнання укладеного між сторонами договору, усіх додаткових договорів та додатків до нього, як нікчемного правочину, недійсним, з урахуванням спору між сторонами щодо правомірності вчинення правочину без погодження з Національним банком України.

Крім того, встановлено, що такий правочин має ознаки нікчемності, визначені ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки направлений на позачергове задоволення вимог одного з кредиторів неплатоспроможного банку.

З огляду на викладені обставини, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову про визнання відсутнім права ПАТ "Український професійний банк" вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності договору застави майнових прав та додаткових договорів до нього.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину, який оформлений повідомленням про нікчемність та протоколом комісії № 44 від 26 серпня 2015 року.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, частиною 3 цієї статті визначено, що односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

У той же час, повідомлення про нікчемність та протокол засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) не створюють юридичних обов'язків для уповноваженої особи і не спрямовується на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Протокол засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) містить виклад обставин та відомості щодо наявності у договорі застави ознак нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а повідомлення про нікчемність взагалі має інформативний характер. Права та обов'язки сторін такого правочину в даному випадку, у тому числі щодо дій Уповноваженої особи, встановлюються виключно Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відтак, вказані повідомлення та протокол, як мотивовано встановлено судами, не є односторонніми правочинами в розумінні Закону.

Посилання позивача на п. 7 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мотивовано відхилено судами, оскільки зазначеною нормою передбачено право, а не обов'язок Уповноваженої особи Фонду залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку, на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших), у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Також встановлено, що результати роботи комісії оформлені протоколом № 44 від 26 серпня 2015 року; виявлені ознаки нікчемності правочину зафіксовані в наказах Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації № 250/ТА та 251/ТА від 28 серпня 2015 року.

Водночас, тимчасова адміністрація здійснювалась з 29 травня 2015 року до 28 серпня 2015 року (включно), отже, Уповноваженою особою Фонду здійснено дії щодо перевірки правочинів саме протягом тимчасової адміністрації.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично вірного висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог, а встановлені судами обставини свідчать про підставність заявлених зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним нікчемного правочину - договору застави майнових прав № 30042015/97/Z від 30 квітня 2015 року у зв'язку з порушенням ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів".

Враховуючи наведене, доводи заявника касаційної скарги про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.