ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2017 року
Справа № 907/179/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:
Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.
розглянувши касаційну скаргу
виконавчого комітету Хустської міської ради
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017
у справі № 907/179/17 Господарського суду Закарпатської області
за позовом
державного підприємства Державний інститут проектування міст "Містопроект"
до виконавчого комітету Хустської міської ради
про стягнення 38 276,40 грн
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Державним підприємством Державний інститут проектування міст "Містопроект" подано позов до виконавчого комітету Хустської міської ради про стягнення з останнього 38 276,40 грн боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в порушення умов укладеної між сторонами угоди № 575-2013 на виготовлення містобудівної-проектної документації від 2013 року відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо оплати виконаних робіт згідно зазначеної угоди.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 907/179/17, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 18 321,60 грн боргу та 765,87 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, виконавчий комітет Хустської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та рішення місцевого господарського суду від 10.05.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, в грудні 2013 року між Державним підприємством Державний інститут проектування міст "Містпроект" (виконавець, позивач) та Виконавчим комітетом Хустської міської ради (замовник, відповідач) укладено угоду № 575-2013 на виготовлення містобудівної проектної документації, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати містобудівну проектну документацію: "Оновлення вихідних даних і проектних рішень, виконання додаткових матеріалів для генерального плану м. Хуста Закарпатської області", у відповідності з вихідними даними для проектування, що надаються замовником (п.1.1.).
Сторони розділом 2 угоди встановили, що замовник зобов'язується оплатити її вартість в загальній сумі 52 688,40 грн; замовник проводить оплату поетапно, згідно актів виконаних робіт.
Загальна сума вартості виготовлення містобудівної проектної документації погоджена сторонами в Протоколі договірної ціни на виготовлення містобудівної проектної документації, який є невід'ємною частиною угоди і підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між замовником і виконавцем.
Також між сторонами погоджено календарний план на виконання містобудівної проектної документації, який є додатком до угоди, у відповідності до якого, позивач зобов'язався виконати роботи в 2 етапи: І етап: "Оновлення вихідних даних і проектних рішень, додаткові матеріали і заходи з інженерної підготовки території для генплану міста" на суму 32 733,60 грн.; та ІІ етап: "Розділи ІТЗ ЦЗ (ЦО)" на суму 19 954,80 грн.
Відповідно до п.3.1 Угоди виготовлену проектну документацію (етап) виконавець передає замовнику по накладній з оформленням акта.
У 2014 році між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до основної угоди № 575-13 від 2013 року, якою погодили п.2.1 Угоди викласти в наступній редакції: "За виготовлену проектну документацію замовник зобов'язується оплатити її вартість в загальній сумі 52 688,40 грн, в тому числі 2014 року - 52 688,40 грн".
Згідно календарного плану на виконання містобудівної проектної документації, погодженого сторонами разом з укладенням додаткової угоди № 1, позивач зобов'язався виконати роботи в 3 етапи: І етап: "Оновлення вихідних даних і проектних рішень" на суму 14 412 грн.; ІІ етап: "Додаткові графічні матеріали і заходи з інженерної підготовки території для генплану міста" на суму 18 321,60 грн.; ІІІ етап: "Розділи ІТЗ ЦЗ (ЦО)" на суму 19 954,80 грн. Разом 52 688,40 грн, в тому числі 2013 рік - 14 412 грн; 2014 рік - 38 276,40 грн.
Суди встановили, що згідно акту видачі-приймання комплексних проектно-вишукувальних робіт, передбачених угодою № 575-2013 від 2013 року № 441, який підписаний виконавцем (позивачем) і відповідачем (замовником) підтверджено факт виконання робіт "Оновлення вихідних даних і проектних рішень, виконання додаткових матеріалів для генерального плану", у т.ч. платіжний етап на суму 38 276,40 грн.
Станом на 13 грудня 2013 року позивач виконав 1 етап робіт згідно угоди на суму 14 412,00 грн, про що сторони склали акт № 368 видачі-приймання комплексних проектно-вишукувальних робіт. Відповідач, оплатив вказані роботи, що документально підтверджено банківською випискою від 04.07.2014 року, наданою позивачем.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що з підписанням акту № 441 видачі-приймання комплексних проектно-вишукувальних робіт, відповідач підтвердив факт виконання робіт на суму 38 276,40 грн, що і стало підставою звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з відповідача 38 276,40 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання та передачу відповідачу робіт у повному обсязі, згідно угоди, а саме щодо виконання 2 етапу - Розділ ІТЗ ЦЗ (ЦО), вартістю 19 954,80 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.193 ГК та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 887 ЦК України)
Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
У відповідно до ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Судами правомірно встановлено, що акт № 368 видачі-приймання комплексних проектно-вишукувальних робіт на суму 14 412 грн відповідачем повністю оплачено у липні 2014 року.
Колегія суддів з висновками судів попередніх інстанцій про те, що роботи по акту № 441 видачі-приймання комплексних проектно-вишукувальних робіт, а саме: "Оновлення вихідних даних і проектних рішень, виконання додаткових матеріалів для генерального плану" на суму 38 276,40 грн підтверджені частково на суму 18 321,60 грн, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання останнім робіт з інженерно-технічних заходів цивільного захисту, які у відповідності до календарного плану на виконання містобудівної проектної документації, становлять третій етап робіт: "Розділи ІТЗ ЦЗ (ЦО)" на суму 19 954,80 грн.
Крім того, колегія суддів визнає правильним висновок судів щодо того, що в актах (№ 368, № 441) видачі-приймання комплексних проектно-вишукувальних робіт зазначено один і той же вид проектних робіт, а саме: перший і другий етапи: "Оновлення вихідних даних і проектних рішень, виконання додаткових матеріалів для генерального плану".
Оскільки позовні вимоги доведені лише у частині несплати відповідачем суми 18 321,60 грн, виходячи з того, що із загальної суми договору 52 688,40 грн сума 14 412,00 грн сплачена, а обставини виконання та передачі відповідачу робіт на суму 19 954,80 грн не доведені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 18 321,60 грн.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу виконавчого комітету Хустської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі № 907/179/17 - без змін.
Головуючий
Судді:
Н.Нєсвєтова
В. Карабань
І. Кондратова