Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Тітова Ю.Г.,

при секретарі судового засідання Любченко С.М.,

за участю представника відповідача – Большакової К.А., –

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо Україна" (далі – ТОВ "Ельдорадо Україна") до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення,

У лютому 2005 року ТОВ "Ельдорадо Україна" звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 17 лютого 2005 року № 771730/0 та № 3/23-6/0. У доповненні до позовної заяви позивач просив визнати недійсним лише останнє із цих рішень, яким йому визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) – 17040830 грн основного боргу та 8520415 грн штрафних (фінансових) санкцій. У заяві про уточнення позовних вимог ТОВ "Ельдорадо Україна" порушило питання про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Господарський суд м. Києва постановою від 17 листопада 2006 року позов задовольнив. Зазначене рішення залишили без змін Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 13 березня 2007 року та Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 січня 2008 року.

У скарзі про перегляд ухвалених у справі судових рішень за винятковими обставинами ДПІ, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України ці рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування скарги зроблено посилання на ухвали Вищого адміністративного суду України у справах за аналогічними позовами, у яких, на думку скаржника, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить таких висновків.

Метою порушення у справі провадження за винятковими обставинами була необхідність усунути неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, зокрема підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

У доданих до скарги судових рішеннях, зокрема, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня та 14 листопада 2007 року, якими було скасовано рішення судів попередніх інстанцій і направлено справи на новий розгляд, викладений висновок про те, що для правильного вирішення спору по суті необхідно з’ясувати та встановити, чи мали операції з реалізації товару реальний характер.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України визнав необґрунтованими доводи відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, придбаних за договорами у контрагентів, які за юридичною адресою не знаходяться і до податкових органів не звітують, причому державну реєстрацію деяких із них скасовано на підставі судових рішень.

Обставини цієї справи відрізняються від фактичних обставин справ, на рішення в яких послалася ДПІ, тому твердження останньої про неоднакове застосування одних і тих самих норм права є безпідставним. ДПІ не стверджувала та не доводила в судах тих інстанцій, які наділені повноваженнями встановлювати фактичні обставини, безтоварний характер господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх із протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного одержання відшкодування ПДВ тощо. Судам не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

З урахуванням наведеного скарга ДПІ підлягає відхиленню, а ухвала касаційного суду – залишенню без змін.

Керуючись статтями 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs3147630) від 24 січня 2008 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.