Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів,

на рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017

зі справи № 914/3367/16

за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі - Підприємство), м. Львів,

про стягнення пені,

за участю представників сторін:

позивача - Потапова М.А.,

відповідача - Урбанської Т.В.,

Відділення звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Підприємства 5 050 грн. пені внаслідок прострочення сплати штрафу на підставі рішення адміністративної колегії позивача від 30.06.2015 № 52 р/к (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.03.2017 (суддя Манюк П.Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (колегія суддів у складі: Малех І.Б. - головуючий суддя, судді Давид Л.Л., Михалюк О.В.), позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства в дохід Державного бюджету України 1 500 грн. пені; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 56, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано, зокрема, наявністю підстав для стягнення пені, період нарахування якої Відділенням визначено невірно.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати в частині відмови в задоволенні позову внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що:

- Рішення АМК одержано Підприємством 06.07.2015 та оскаржено ним у судовому порядку у встановлений законом строк;

- ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2015 зі справи № 914/3038/15 позов Підприємства про визнання недійсним та скасування Рішення АМК прийнято до розгляду;

- рішенням місцевого суду від 11.11.2015 зі справи № 914/3038/15 у задоволенні позову Підприємства відмовлено;

- ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 зі справи № 914/3038/15 прийнято до провадження апеляційну скаргу Підприємства;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2015 зі справи № 914/3038/15 скасовано частково та позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсними пункти 2, 3, 4 Рішення АМК (щодо наявного порушення, його припинення та накладення штрафу); в іншій частині рішення суду залишено без змін;

- ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2016 зі справи № 914/3038/15 прийнято до провадження касаційну скаргу Відділення;

- постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 зі справи № 914/3038/15 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 Рішення АМК скасовано. Рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2015 зі справи № 914/3038/15 у цій частині залишено в силі. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 зі справи № 914/3038/15 залишено без змін;

- нарахування пені за прострочення сплати штрафу зупинялось з 02.09.2015 по 11.11.2015 - період розгляду справи № 914/3038/15 господарським судом Львівської області та з 17.12.2015 по 25.02.2016 - період розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом;

- з врахуванням часового проміжку зупинення нарахування пені, пов'язаного з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, правомірним є нарахування пені за несплату згаданого штрафу в період з 12.11.2015 по 16.12.2015;

- у період чинності названої постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у Підприємства не було обов'язку виконувати Рішення АМК;

- Рішення АМК за результатами перегляду в судовому порядку визнане законним і підлягало обов'язковому виконанню з моменту проголошення постанови Вищого господарського суду України зі справи № 914/3038/16;

- Підприємство накладений Рішенням АМК штраф сплатило 26.05.2016;

- 27.09.2016 Підприємством сплачено 4 950 грн. пені за період з 12.11.2015 по 06.12.2015 та з 18.05.2016 по 25.05.2016;

- з врахуванням відсутності у Підприємства обов'язку зі сплати штрафу в період дії постанови апеляційного суду до її скасування Вищим господарським судом України, а також обставин сплати Підприємством відповідного штрафу - правомірним є нарахування пені за несплату штрафу, накладеного Рішенням АМК, за період з 18.05.2016 по 25.05.2016 (Підприємством сплачено);

- стягненню підлягають лише 1 500 грн. пені за період з 07.12.2015 по 16.12.2015.

Частиною третьою статті 56 Закону № 2210 передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

За приписами частини четвертої статті 60 Закону № 2210 порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

У рішенні від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Водночас попередні судові інстанції не дали належної оцінки встановленим ними фактичним обставинам та помилково залишили поза увагою відсутність у відповідача обов'язку зі сплати штрафу (а відповідно - і безпідставність нарахування пені) в період з 12.11.2015 по 16.12.2015 через набрання 25.02.2016 законної сили постановою Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 914/3038/15 та втрату (хоча й тимчасову) чинності Рішенням АМК (внаслідок визнання його недійсним за результатами оскарження до суду у встановленому законом порядку).

Таку ж правову позицію викладено і в постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2015 зі справи № 917/171/15, тоді як постанова Вищого господарського суду України від 08.12.2015 зі справи № 917/379/15 не має преюдиціального значення для вирішення даного судового спору.

Отже, з огляду на наведене та з урахуванням визначених позивачем підстав даного позову (зокрема, стосовно періодів нарахування пені) місцевий та апеляційний господарські суди помилково задовольнили позовні вимоги Відділення щодо стягнення з Підприємства 1 500 грн. пені за період з 07.12.2015 по 16.12.2015, тоді як у частині відмови в задоволенні позову прийняті ними судові рішення є законними та обґрунтованими.

Відповідному перерозподілу підлягають і судові витрати (суми судового збору) зі справи.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи згідно з частиною першою статті - 111-10 ГПК України підлягають частковому скасуванню внаслідок їх прийняття із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись статтями 49, - 111-7 - 111-11, 122 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 зі справи № 914/3367/16 скасувати в частині стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" 1 500 грн. пені та 409,30 грн. судового збору за подання позову.

У задоволенні позову в цій частині (1 500 грн.) відмовити.

2. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 зі справи № 914/3367/16 залишити без змін.

3. Здійснити поворот виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2017 зі справи № 914/3367/116 у частині стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал":

- у доход державного бюджету України 1 500 грн. пені;

- на користь Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - 409,30 грн. судового збору з позовної заяви -

у разі подання названим підприємством відповідних заяв і довідок про списання зазначених сум.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Львівської області.

5. Касаційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.