922/4457/16 Про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності - 26.09.2017 Прийняття

У грудні 2016 року Державна екологічна інспекція в Харківській області (далі за текстом - ДЕІ у Харківській області) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Полково-Микитівської сільської ради (далі за текстом - Сільська рада) про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 39337,50 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2017 у справі № 922/4457/16 (суддя Сальнікова Г.І.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.03.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді - Сіверін В.І., Тихий П.В.) позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області на користь держави шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 39337,50 грн. Судом також присуджено до стягнення з Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Полково-Микитівська сільська рада Богодухівського району Харківської області звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема - статті 1166 Цивільного кодексу України щодо складу деліктної відповідальності за спричинену шкоду, статей 224- 226 Господарського кодексу України щодо складу, розміру, умов та порядку відшкодування збитків, а також приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1045 "Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах" (1045-2006-п) (далі за текстом - Постанова № 1045), правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва та архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 (z0880-06) . Судами не надано належної правової оцінки доводам відповідача стосовно аварійності стану знесених дерев, а також створення цими деревами загрози життю та здоров'ю жителів села. Судами також залишено поза увагою доводи сільського голови стосовно помилкового посилання у Акті обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 01 від 17.06.2016 на пункти 2, 6, 7 постанови № 1045 (1045-2006-п) замість правильного посилання на пункт 8 цієї постанови.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 22.09.2017, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Сибіги О.М., для розгляду касаційної скарги Полково-Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у справі № 922/4457/16, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Данилова М.В., Ходаківська І.П.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Державної екологічної інспекції в Харківській області на касаційну скаргу Полково-Микитівської сільської ради, у яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 22.08.2016 по 05.09.2016 Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4, 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у межах розгляду звернення гр. Бірюкова Т.С. від 17.08.2016 та наказу Держекоінспекції від 22.08.2016 № 491/0104 було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині видалення зелених насаджень на території парку із с. Полково Микитівка Богодухівського району Харківської області (Полково-Микитівська сільська рада).

За результатами перевірки Держекоінспекцією складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України № 491/01-04/03-09 від 05.09.2016, який надісланий на адресу відповідача листом з повідомленням від 05.09.2016 р. № 4037/01-25/04-09 (повідомлення № 6213000123353).

Зі змісту перевірки вбачається, що під час натурного обстеження зелених насаджень на території парку (по вул. Тельмана) в с. Полкова Микитівка було виявлено незаконне знесення дерев у кількості 9 штук.

У подальшому позивачем було визначено розмір шкоди, заподіяної державі в сумі 39337,50 грн., яка розрахована згідно з додатком № 1 Постанови Кабінету міністрів України від 08.04.1999 р. № 559 (559-99-п) "Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.2012 № 111 (111-2012-п) ).

Позивачем у претензії № 152 (вих.№ 4253/01/25/02-11 від 22.09.2016) про відшкодування шкоди, заподіяної державі в розмірі 39337,50 грн. було запропоновано відповідачу на добровільних засадах відшкодувати шкоду, спричинену державі порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Спір у справі, що переглядається виник у зв'язку з відмовою відповідача сплатити розраховану позивачем шкоду, завдану його діями навколишньому природному середовищу.

Розглядаючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, керуючись приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 40 Закону України "Про рослинний світ", положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року № 1045 "Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах" (1045-2006-п) , дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на встановлені судом обставини незаконності проведеної відповідачем вирубки дерев та наявності розрахунку позивача завданої відповідачем шкоди.

Переглядаючи оскаржувані рішення та постанову у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 68 цього Закону передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Розглядаючи справу суди зосередилися виключно на доводах позивача стосовно порушення відповідачем Постанови № 1045 (1045-2006-п) , якою визначено порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах.

Згаданою постановою унормовано, що видалення зелених насаджень здійснюється у разі, зокрема знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів (пункт 2).

Видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера.

Видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку (пункт 7).

У процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта відповідно до пункту 4 цього Порядку (пункт 8).

Пунктом 4 Порядку, затвердженого постановою № 1045 (1045-2006-п) встановлено, що підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою (далі - заявник).

Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень.

Під час формування складу комісії компетентний орган протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до територіального органу Держекоінспекції, власника земельної ділянки (користувача), балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень, щодо можливості їх участі в роботі комісії.

Територіальний орган Держекоінспекції та заінтересовані організації у п'ятиденний строк після надходження запиту надсилають компетентному органу в письмовій формі повідомлення про включення свого представника до складу комісії.

Після надходження повідомлень компетентний орган протягом трьох днів затверджує склад комісії. У разі надходження повідомлень про відмову від участі представників територіального органу Держекоінспекції та заінтересованих організацій склад комісії затверджується без таких представників.

У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті.

Голова комісії готує в п'ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 03.06.2016 за вх.№ 98/5 на адресу Полково - Микитівської сільської ради надійшла вимога - звернення депутата Васильченко О. від 02.06.2016 р. та 06.06.2016 р. за вх. № 02-16/Д-10 заява-звернення мешканців села Полково-Микитівка від 06.06.2016 р. щодо незадовільного стану тополь на вул. Тельмана.

Відповідно до розпорядження № 2-аг від 17.06.2016 "Про створення комісії з обстеження зелених насаджень в с. Полкова-Микитівка по вул. Тельмана" створено комісію, до складу якої увійшли сільській голова, секретар сільської ради, представник філії "Пісочинське ДЕП дільниці № 2, представник Богодухівського РЕМ, представники вул. Тельмана. С. Полкова Микитівка.

Як встановлено судами, комісією було складено акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 17.06.2016 за № 01.

Рішенням Полково - Микитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 17.06.2016 № 47-VІІ "Про надання дозволу на вирубку дерев у с. Полкова Микитівка по вул. Тельмана та робоча Богодухівського району Харківської області" вирішено з метою наведення порядку та організації благоустрою, приведення у належний санітарний стан території села Полкова Микитівка вул. Тельмана та по вул. Робочій Богодухівського району Харківської області, враховуючи, що частини дерев (тополя) знаходяться в захисній зоні ліній електропередач та повітряних ліній електрозв'язку і створюють небезпеку для їх експлуатації, а також проїзної дороги обласного значення Харків-Суми по вул. Тельмана та по вул. Робочій с. Полкова Микитівка надати дозвіл на вирубку 30 шт. дерев (тополя).

Таким чином, компетентний орган (сільська рада) створила комісію за зверненням фізичної особи - депутата сільської ради, комісія розглянула звернення, здійснила огляд дерев, за результатами огляду складено відповідний акт. У подальшому, прийнято рішення та видано ордер.

Обґрунтовуючи незаконність дій сільської ради в частині складення акту комісії від 17.06.2016 за № 01, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція виходив з недотримання сільською радою Порядку, затвердженого постановою № 1045 в частині залучення до участі у комісії територіального органу Держекоінспекції.

Так, судами зауважено, що докази надсилання запиту на адресу Держекоінспекції, який направлено за твердженнями відповідача 10.06.2016 за вих. № 02-21/183 в матеріалах справи - відсутні. Натомість неотримання згаданого запиту позивачем підтверджується службовою запискою начальника сектору організаційно-аналітичного, документального, матеріально-технічного забезпечення і взаємодії з громадськістю та ЗМІ Держекоінспекції від 25.01.2016.

Крім цього, акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 17.06.2016 за № 01 надіслано відповідачем на адресу Держекоінспекції лише 16.08.2016 листом за вих. № 02-21/277, який фактично надійшов 05.09.2016 (вх.№ 2368), про що свідчить Журнал реєстрації вхідних документів, що надходять від різних організацій з основних питань діяльності.

Переглядаючи справу, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що в підтвердження надсилання на адресу Держекоінспекції запиту від 10.06.2016 за № 02-21/183 та акту від 17.06.2016 за № 01 листом від 16.08.2016 листом за вих. № 02-21/277 відповідачем надано витяги з Журналів.

Перевіряючи отримання позивачем листа від 10.06.2016 за № 02-21/183 судом не витребувано для огляду оригінал Журналу реєстрації вхідних документів, що надходять від різних організацій з основних питань діяльності за червень місяць, з урахуванням відхилення судом наданих сільською радою витягів з Журналів надсилання кореспонденція, де зазначено, що два листи були зареєстровані у відповідному журналі відповідальною особою і мали бути нею надіслані. При цьому, лише один, за твердженням позивача потрапив до Держекоіспекції.

Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що дії відповідача щодо запізнілого направлення Держекоінспекції акту обстеження від 17.06.2016 № 01 спричинили шкоду державі у заявленій сумі.

Суди, розглядаючи позовні вимоги, не врахували доводи відповідача щодо аварійного стану знесених ним дерев. Ними не надано належної юридичної оцінки листам жителів села від 06.06.2016, від 17.05.2016 з викладеними проханнями про вжиття заходів щодо знесення аварійних дерев.

Суди також залишили поза увагою доводи відповідача стосовно наявних у матеріалах справи розбіжностей. Так, відповідно до акту Держекоіспекції від 22.08.2016-05.09.2016 перевірка проводилась у парку у селі Полкова Микитівка. За даними Полково-Микитівської сільської ради на балансі сільської ради будь-які парки, сквери та декоративні насадження відсутні (арк. 73). За даними акту комісії від 17.06.2016 № 01 сільрадою зносились тополі по вул. Тельмана, за поясненнями відповідача, дерева ростуть уздовж траси Харків-Суми.

Крім цього, за доводами відповідача, ним зносились 73-річні трухляві тополі у кількості 30 штук. Відповідно до акту комісії від 17.06.2016 №01, такі дерева мали діаметр стовбура близько 92 см.

За даними наданого Держекоінспекцією акту, встановлено знищення 9 дерев, 8 - сиророслі з діаметром стовбура до 87 см, та 1 сухостій діаметром 12 см.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зауважує, що судами достеменно не з'ясовано, якими були знесені визначені у акті Держекоіспекції дерева - це були аварійні дерева, що загрожували життю і здоров'ю жителів села, чи зелені насадження у парку. Судами не з'ясовувалось питання чи одні й ті ж дерева є предметом акту комісії від 17.06.2016 № 01 та акту Держекоінспекції, які саме дерева були знищені за актом комісії, на яких підставах. Чи були здійснені ці дії незаконно, з урахуванням обставин наявності акту комісії від 17.06.2016 та чинності рішення сільської ради про проведення вирубки аварійних дерев від 17.06.2016 і ордеру від 09.08.2016.

Таким чином, суди не встановили наявності усіх умов, з якими стаття 1166 Цивільного кодексу України, пов'язує можливість відшкодування завданої протиправними діями особи шкоди - факт заподіяння шкоди, ні причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненням шкоди, ні незаконність проведення таких дій. Встановлена судами невідповідність дій сільської ради в частині створення комісії без участі представника Держекоіспекції та запізнілого направлення нею акту комісії від 17.06.2016 № 01 позивачу не є достатньою правовою підставою для стягнення заявленої Держекоіспекцією шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками судів про наявність підстав для стягнення заявленої позивачем шкоди. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків.

В силу вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті - 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.