ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
м.Київ
справа №161/4497/16-а
адміністративне провадження №К/9901/14233/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 та додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.)
у справі №161/4497/16-а
за позовом комунального підприємства "Волинська обласна стоматологічна поліклініка"
до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради
про визнання протиправною та скасування постанови, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У квітні 2016 року комунальне підприємство "Волинська обласна стоматологічна поліклініка" звернулося до Луцького міськрайонного суду з позовною заявою до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради, в якій просило суд скасувати постанову відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради від 21.03.2016 № 6 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
2. Постановою Луцького міськрайонного суду від 13.07.2016 у справі №161/4497/16-а у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 постанову Луцького міськрайонного суду від 13.07.2016 у справі №161/4497/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.03.2016 № 6.
4. Додатковою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 присуджено за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відділу Державного архітектурного-будівельного контролю Луцької міської ради на користь комунального підприємства "Волинська обласна стоматологічна поліклініка" 2893 грн 80 коп.
5. Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 і додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №161/4497/16-а, а постанову Луцького міськрайонного суду від 13.07.2016 у справі №161/4497/16-а залишити в силі.
ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що інспектором відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Літвицьким С.І. відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (553-2011-п)
(далі - Порядок № 553) на підставі наказу від 11.03.2016 № 30 та звернення гр. ОСОБА_1 від 23.02.2016 № 51/28-20 про перевірку законності проведення робіт з реконструкції підвального приміщення в двоповерховій будові по пр. Відродження, 51 в м. Луцьку, була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил комунального підприємства "Волинська обласна стоматологічна поліклініка" на об`єкті будівництва "Реконструкція підвального приміщення на пр. Відродження, 51 у м. Луцьку", за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.03.2016.
7. Актом встановлено, що у підвальному приміщенні на пр. Відродження, 51 комунальним підприємством "Волинська обласна стоматологічна поліклініка" проводиться реконструкція без декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
8. 21.03.2016 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зокрема, акта перевірки від 11.03.2016, протоколу від 11.03.2016, начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Маслюк Ю.О. прийнята постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 6, якою комунальне підприємство "Волинська обласна стоматологічна поліклініка" визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладений штраф в розмірі 124 020 гривень.
9. Незгода комунального підприємства "Волинська обласна стоматологічна поліклініка" з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності і стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що будівельні роботи з реконструкції підвального приміщення проводилися комунальним підприємством "Волинська обласна стоматологічна поліклініка" без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт, а отже притягнення до адміністративної відповідальності є правомірним.
11. Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого суду не погодився і виходив з недоведеності вчинення порушення позивачем з посиланням на те, що ні в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, ні в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, ні в постанові про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності не зазначено обставин, встановлених під час розгляду справи, зокрема, в чому полягала реконструкція підвального приміщення, які саме зміни (дії) відбулись під час реконструкції, тобто, не встановлено події і складу правопорушення, не зазначено часу вчинення такої реконструкції. Прийняті до уваги судом першої інстанції фотографії не є належними доказами у справі, оскільки ні в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, ні в протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не зазначено, що інспектором проводилась фотофіксація і що матеріали фотофіксації є додатком до акта чи протоколу. Показання свідків у цій справі не є належними доказами, оскільки такі свідки не брали участі у складанні акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, при винесенні постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок щодо недоведеності вчинення адміністративного порушення позивачем та у порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України не врахував обставин, встановлених судовими рішеннями у справі № 161/4197/16-а.
13. Відповідач не погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про те, що Закон України "Про відповідальність підприємств, їх об`єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" у новій редакції не може застосовуватися до позивача, оскільки встановлено, що реконструкція підвального приміщення поліклініки була здійснена до 19.01.2012, а саме протягом 2008-2010 років та зазначає, що судом не встановлювалося чи була реконструкція у 2008-2010 роках проведена у підвальному приміщенні, а також те, що роботи з реконструкції були завершені і більше не проводяться.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
15. Спірним питанням у цій справі є притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме за вчинення будівельних робіт з реконструкції підвального приміщення без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт.
16. Вказане порушення було виявлено в ході позапланової перевірки 11.03.2016.
17. За приписами ч. 1 ст. 36 "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до І-ІІІ категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт" реконструкцією житлового будинку є перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
18. Правомірність перевірки відповідача, проведеної 11.03.2016 вже була предметом судового розгляду.
Так судовими рішеннями у справі №161/4197/16-а за позовом Дворка Ігоря Любомировича (директора комунального підприємства "Волинська обласна стоматологічна поліклініка") до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було встановлено, що у 2016 році проводилася реконструкція підвального приміщення, що підтверджено передпроектною документацією, яка розроблена на замовлення комунального підприємства "Волинська обласна стоматологічна поліклініка", фотографіями з об`єкта будівництва, поясненнями Дворка Ігоря Любомировича, наданими під час проведення перевірки відділом державного архітектурно-будівельного контролю.
Крім того, судами у вказаній справі досліджено, що порушення, встановлене при проведені перевірки 18.12.2015, є аналогічним порушенню, встановленому 11.03.2016, проте не є тим же самим, оскільки не збігається за фактом його виявлення та часу й обставин його вчинення.
19. Частиною 1 ст. 72 КАС України в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції, передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
20. Верховний Суд зазначає, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.
21. Позивачем преюдиційні обставини спростовані не були.
22. Суд апеляційної інстанції помилково не з`ясував всіх обставин справи і виходив з недоведеності факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем, що і стало підставою для задоволення позовних вимог про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності комунального підприємства "Волинська обласна стоматологічна поліклініка".
Своєю чергою постанова суду першої інстанції про те, що спірна постанова прийнята з дотриманням вимог закону, під час її прийняття були з`ясовані та встановлені всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення є законною і обґрунтованою і була помилково скасована апеляційним адміністративним судом.
23. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
24. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права, але помилково була скасована апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
25. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції, яка стосується розподілу судових витрат за наслідком розгляду справи, є невід`ємною частиною судового рішення і підлягає скасуванню разом із постановою апеляційного суду прийнятою по суті спірних правовідносин.
Керуючись ст. 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради - задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 і додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №161/4497/16-а - скасувати.
Постанову Луцького міськрайонного суду від 13.07.2016 у справі №161/4497/16-а - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Л.В. Тацій