902/1659/15 Про стягнення коштів за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки та за зустрічним позовом про визнання зазначеного договору недійсним - 20.09.2017 Прийняття

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія", в якому, з урахуванням заяви про збільшення вимог, просило стягнути з відповідача 425 000 грн. основного боргу, 169 021,92 грн. пені, 61 115 грн. інфляційних втрат, 13 798,99 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своєчасно не розрахувався за сільськогосподарську техніку - жниварку кукурудзяну ЖК-80НХ2 вартістю 525 000 грн. з ПДВ, поставлену Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" відповідно до договору № 319/3 від 13.10.2015.

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" звернулось до Господарського суду Вінницької області із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд розірвати договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 319/3 від 13.10.2015, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" 100 000 грн., сплачених у порядку виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 319/3 від 13.10.2015 та стягнути 105 000 грн. штрафу за порушення зобов'язання щодо якості товару.

Зустрічний позов вмотивований обставинами поставки неякісної сільськогосподарської техніки - жниварки кукурудзяної ЖК-80.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.01.2017 (головуючий суддя Колбасов Ф.Ф., судді: Банасько О.О., Матвійчук В.В.) первісний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" 425 000 грн. основного боргу, 91 506,42 грн. пені, 51 589,60 грн. інфляційних втрат та 13 798,99 грн. 3% річних; в решті первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (головуючий суддя Саврій В.А. судді: Мамченко Ю.А., Дужич С.П.), рішення місцевого господарського суду скасовано: прийнято нове рішення, яким у первісному позові відмовлено; зустрічний позов задоволено частково, розірвано договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 319/3 від 13.10.2015, укладений між сторонами; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" 100 000 грн., сплачених у порядку виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 319/3 від 13.10.2015; у решті вимог зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Бакуліна С.В., Сибіга О.М. (протокол від 05.09.2017).

У зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Сибіга О.М. (протокол від 15.09.2017).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" не скористалось своїм правом передбаченим статтею - 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надало. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" було укладено договір №319/3 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (далі за текстом - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Югтехагро", як продавець, взяло на себе зобов'язання поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія", як покупцю, сільськогосподарську техніку згідно з доданими специфікаціями та додатками, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору. Номенклатура товару, строки поставки, строки оплати кожної партії вказується в додатках, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2. договору). Перехід права власності на товар здійснюється після перерахування повного обсягу грошових коштів за отриману партію товару згідно специфікації (пункт 1.3. договору). Відповідно до пункту 2.1. договору загальна сума договору складає 525 000 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 4.1. договору оплата за товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця в обумовлені в специфікації № 1 (додаток № 1) строки. Специфікацією № 1 до договору передбачено поставку жниварки кукурудзяної марки ЖК-80 К в кількості 1 штука за ціною 525 000 грн. на умовах безготівкової оплати на розрахунковий рахунок продавця у розмірі: 50 000 грн. передплати безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця упродовж трьох банківських днів з моменту укладення даного договору; 50 000 грн. безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки продукції; 425 000 грн. безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця покупець перераховує в строк до 21.11.2015.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач за первісним позовом поставив відповідачу жниварку кукурудзяну ЖК-80 вартістю 525 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 27 від 19.10.2015 (т. 1 а.с. 33).

Платіжними дорученнями № 73 від 15.10.2015 і № 84 від 22.10.2015 відповідач частково сплатив вартість жниварки на суму 100 000 грн. (т. 1 а.с. 34, 35).

Зазначені обставини сторонами не заперечувались.

Спір у справі виник у зв'язку з неповною сплатою відповідачем вартості отриманого товару - жниварки кукурудзяної ЖК-80 у визначені договором строки.

Підставою зустрічного позову визначено поставку покупцю жниварки кукурудзяної марки ЖК-80 належної якості, з огляду на неодноразовий вихід жниварки з ладу та потреба у гарантійному ремонті.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України (435-15) ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України (436-15) ).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

В частині першій статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Задовольняючи зустрічний позов в частині розірвання договору та стягнення 100 000 грн. попередньої оплати, суд апеляційної інстанції, посилаючись на обставини виходу жниварки 4 рази з ладу та необхідність її гарантійного ремонту, дійшов висновку про недотримання продавцем вимог щодо якості товару. Зазначене стало також підставою для відмови у первісному позові.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1. договору продавець поставляє товар покупцю в кількості, зазначеній в специфікації згідно з діючими стандартами за кожним видом продукції. Згідно з пунктом 5.2. договору якість товару має відповідати діючим в Україні стандартам і технічним умовам, підтверджуватись відповідною документацією. Отримання продукції за кількістю та якістю здійснюється згідно з інструкціями П-6, П-7. Гарантійний строк виробу складає 12 місяців з дати поставки товару. Як передбачено пунктом 5.4. договору при виявленні недостачі, некомплектності, невідповідності якості продукції, яка поставляється, покупець повідомляє продавця протягом трьох днів з моменту отримання товару або виявлення неполадок. В спірних випадках виклик представника обов'язковий.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2015 комісією у складі працівників відповідача за первісним позовом складено акт про те, що 02.11.2015 під час збирання кукурудзи на полі с. Марково вийшли з ладу 4 зірки нижнього ланцюга та шестерні правого крайнього редуктора жниварки ЖК-80 заводський № 59231 2015 року та зірвано збір урожаю з 02.11.2015 по 05.11.2015.

Як вбачається із наданих відповідачем за первісним позовом документів, він звертався із претензією до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велагро", яке здійснювало гарантійне обслуговування техніки упродовж гарантійного строку, (лист від 02.11.2015 № 165) про те, що під час експлуатації вийшли з ладу 4 зірки нижнього ланцюга та шестерні правого крайнього редуктора і просив здійснити їх заміну.

11.11.2015 комісією у складі працівників відповідача за первісним позовом складено акт про те, що 11.11.2015 під час збирання кукурудзи на полі с. Марково вийшов з ладу лівий крайній редуктор жниварки ЖК-80 заводський № 59231 2015 року та зірвано збір урожаю з 11.11.2015 по 15.11.2015.

Листом від 11.11.2015 № 168 відповідач за первісним позовом просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Велагро" вислати по гарантії редуктор, замість того, що вийшов з ладу.

30.11.2015 комісією у складі працівників відповідача за первісним позовом складено акт про те, що 30.11.2015 під час збирання кукурудзи на полі с. Марково вийшла з ладу запобіжна муфта жниварки ЖК-80 і зірвано збір урожаю з 30.11.2015 по 04.12.2015.

Листом від 30.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю"Компанія "Енергія" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велагро" про заміну несправної запобіжної муфти.

Листом від 02.12.2015 № 176 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом про те, що обладнання не може експлуатуватися у зв'язку із несправностями, та вимагав привести обладнання у справний стан або замінити на нове.

10.12.2015 комісією у складі працівників відповідача за первісним позовом складено акт про те, що 10.12.2015 під час збирання кукурудзи на полі с. Марково вийшли з ладу шестерні приводу лівого редуктора і підшипники 60204 і 60208 та зазначено про те, що зірвано зрив урожаю з 10.12.2015 по 12.12.2015.

Листом від 10.12.2015 № 193 відповідач за первісним позовом просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Велагро" здійснити по гарантії заміну приводу лівого редуктора і підшипників 60204 і 60208.

В подальшому листом № 5 від 20.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" із пропозицією про розірвання договору, посилаючись на те, що після отримання товару і початку його експлуатації виявилось, що товар є неякісним. Відповідач за первісним позовом вказував на те, що жниварка кукурудзяна почала виходити з ладу, усунення поломок вимагало значного часу, але недоліки з'явились знову після їх усунення, що призвело до несвоєчасного збору урожаю і завдало збитків.

Заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" зустрічні вимоги в частині розірвання договору, зокрема ґрунтуються на положеннях статті 678 ЦК України, яка визначає правові наслідки передання товару неналежної якості за договором купівлі-продажу.

Так, відповідно до частини 1 статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно з часиною 2 статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Водночас, в силу норми частини 4 статті ЦК України (435-15) положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до статті 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Таким чином частина 2 статті 712 ЦК України надає всім положенням статей 655 - 697 ЦК України (435-15) диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки. Тобто, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення статей 264 - 271 ГК України, а положення статей 655 - 697 ЦК України (435-15) підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки. Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються статтею 269 ГК України, згідно з частиною 1 якої строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Згідно з положеннями частин 5 - 8 статті 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених статтею 678 ЦК України, зокрема вимагати розірвання договору в односторонньому порядку, але має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок. Водночас в окремих випадках чинне законодавство України встановлює строки для задоволення вимог покупця про усунення недоліків товару.

Так, відповідно до статті 15 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" виробники, продавці, виконавці зобов'язані передавати покупцям машини, результати робіт, послуг, які за якістю відповідають вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів, а також інформації про них. Виявлені покупцями недоліки у машині протягом гарантійного строку експлуатації підлягають усуненню виробниками, продавцями, виконавцями відповідно до умов договору. При пред'явленні покупцем обґрунтованої вимоги про заміну машини виробник, продавець, підприємство, що виконує його функції, зобов'язані задовольнити цю вимогу. Пред'явлені покупцем вимоги про усунення недоліків машини повинні задовольнятися у такі строки: для машин у рослинництві й кормовиробництві - протягом трьох діб з часу надходження заяви покупця про відмову, якщо немає потреби у розбиранні основних вузлів; п'яти діб, якщо така потреба є; семи діб - коли необхідно розбирати й замінювати базисні деталі. Для машин сезонного використання, у міжсезонний період - не більше двадцяти діб.

Визначення істотного недоліку міститься також у статті 1 Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин", відповідно до якої істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання машини, роботи, послуги відповідно до їх цільового призначення. Крім того, з аналізу частини 4 статті 9 вказаного Закону випливає, що істотним недоліком є вихід з ладу базових деталей машини, експлуатація яких розрахована на весь строк амортизації.

З матеріалів справи вбачається, що з пропозицією про розірвання договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" 20.01.2016, тобто вже після звернення позивача 23.12.2015 із позовом до суду про стягнення спірної заборгованості за поставлену жниварку кукурудзяну.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наданих відповідачем актів, поломки жниварки мали місце в період експлуатації - збору урожаю кукурудзи з листопада по грудень 2015 року.

Суд також встановив, що в порушення умов пункту 5.4. укладеного між сторонами договору, вищевказані акти про поломку техніки складались покупцем без виклику представника продавця, а в актах заздалегідь вказувався час простою (зриву урожаю).

Водночас судом встановлено, що упродовж гарантійного строку Товариство з обмеженою відповідальністю "Велагро" у кожному випадку надсилало запчастини для жниварки кукурудзяної марки ЖК-80, які вимагало Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" для заміни несправних деталей, що не заперечувалось відповідачем за первісним позовом.

При цьому у матеріалах відсутні витребувані ухвалою суду першої інстанції від 09.02.2016 акти виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Велагро" робіт з заміни несправних деталей жниварки.

Натомість, як вбачається з відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія" на позовну заяву, заміна несправних запчастин здійснювалась самостійно покупцем (т.1 а.с.146-149).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 22.03.2016 у даній справі було призначено судово-товарознавчу експертизу спірної жниварки кукурудзяної.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, огляд об'єкта дослідження проходив 27.10.2016 за адресою: вул. Леніна, с. Монастирське (с. Марксово), Немировський район, Вінницька область, у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехагро" та головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергія". При цьому експертом також було встановлено, що досліджувана жниварка зберігається у ангарному критому приміщенні та знаходиться частково у розукомплектованому стані (т. 2 а.с. 128-131).

Відтак, з урахуванням висновків проведеної у справі судово-товарознавчої експертизи, а також з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин того, що після заміни деталей в період гарантійного строку відповідач за первісним позовом продовжував експлуатацію жниварки та збір урожаю, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що замінені деталі не були базовими, а поломки техніки могли бути викликані як несправностями окремих запчастин (які замінювались в період гарантійного строку), так і внаслідок неправильної чи понаднормової експлуатації під час збирання урожаю. Подальша експлуатація техніки була можливою після проведення ремонтних, налагоджувальних робіт, випробування та дотримання умов експлуатації.

Згідно з приписами частини 2 статті 16 "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" гарантійний строк експлуатації машин відраховується від дня введення їх в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців від дня продажу для машин, що працюють протягом усього року, і не пізніше 12 місяців для машин із сезонним характером робіт.

Поломки деталей спірної жниварки були виявлені після введення в експлуатацію та в межах гарантійного строку.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано те, що відповідач за первісним позовом звертався з вимогами саме про заміну несправних деталей, що стались в межах гарантійного строку, продовжуючи при цьому подальшу експлуатацію жниварки. Такі вимоги відповідають правам покупця, передбаченим частиною 6 статті 269 ГК України та частиною 2 статті 679 ЦК України.

В силу приписів частини 6 статті 269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації виробу. При цьому таке право покупця було забезпечено продавцем, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Велагро" здійснювало заміну несправних деталей на вимогу покупця в порядку реалізації продавцем гарантійних зобов'язань перед покупцем.

Враховуючи те, що судом при розгляді даної справи не встановлено порушення договірних зобов'язань з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтехагро", висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 319/3 від 13.10.2015 та стягнення 105 000 грн. штрафу за порушення зобов'язання щодо якості товару визнається колегією суддів правомірним.

Оскільки підстави для розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 319/3 від 13.10.2015 відсутні, відповідно не виникло підстав для застосування визначених статтею 653 ЦК України наслідків у випадку розірвання договору, зокрема права відповідача за первісним позовом вимагати повернення коштів в сумі 100 000 грн., сплачених за поставлений товар.

Водночас, як встановлено місцевим господарським судом, відповідач за первісним позовом не виконав своє зобов'язання в частині оплати третього платежу за придбаний товар у строк до 21.11.2015 в сумі 425 000 грн., як це погоджено у специфікації № 1 до договору, докази оплати станом на час прийняття рішення відсутні.

За таких встановлених обставин, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 425 000 грн. основного боргу обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Що стосується позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних, слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором.

Підставою для часткового задоволення позову в цій частині стали висновки місцевого господарського суду про порушення відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати отриманого останнім товару.

За перевіреним судом розрахунками позивача за первісним позовом, у останнього виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 51 589,60 грн. інфляційних втрат та 13 798,99 грн. 3% річних.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до пункту 8.3. договору за порушення покупцем строків оплати, передбачених цим договором, останній сплачує продавцю компенсацію у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, згідно пунктом 4.1. договору.

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарська санкція, передбачена пунктом 8.3. договору, фактично є пенею, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом в розмірі, який обчислюється з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.11.2015 по 21.05.2016 включно в сумі 91 506,42 грн.

Апеляційний господарський суд викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі.

Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, усім обставинам справи дана належна правова оцінка і вважає, що судом вірно застосовані до спірних відносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті - 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Пунктом 6 частини першої статті - 111-9 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.