910/12257/13 Про спростування майнової дії по передачі об'єкту незавершеного будівництва у справі про визнання боржника банкрутом - 20.09.2017 Прийняття

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", 3. Дочірнього підприємства "Фінансова компанія "Інтербудінвест"

спростування майнових дій боржника

в судовому засіданні взяли участь представники:

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - ОСОБА_6 -

Служби безпеки України -

Семенець Г.В.,

ТОВ "Будівельний стандарт"-

Сапронова В.О.,

ОСОБА_14 (особисто)

Ухвалою господарського суду м.Києва від 15.07.2013 порушено провадження у справі № 910/12257/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" (далі - ТОВ "БІК "Інтербудінвест", Боржник) за заявою ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м.Києва від 16.04.2014 ТОВ "БІК "Інтербудінвест" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Лінкевича О.М., якого зобов`язано вчинити дії у ліквідаційній процедурі Боржника відповідно до норм Закону про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 року припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Лінкевича О.М. та призначено на відповідну посаду арбітражного керуючого Загороднього С.В.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 20.01.2016 (суддя - Яковенко А.В.) задоволено заяву ОСОБА_4 та зокрема:

- спростовано майнову дію по передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою: м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131, а саме: житлового будинку - секція № 1 - вартістю 33 699 600,00 грн., підземного паркінгу - вартістю 2 260 800, 00 грн., офісного центру (секція Г) - вартістю 2 438 400, 00 грн. від ТОВ "БІК "Інтербудінвест" до ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" на підставі Акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою - м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131 від 07.12.2012 року;

- повернуто ТОВ "БІК "Інтербудінвест" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" у первинний майновий стан, який існував до підписання Акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою - м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131 від 07.12.2012 та визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за будівельною адресою: м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131, а саме: житловий будинок - секція № 1 - вартістю 33 699 600,00 грн., підземний паркінг - вартістю 2 260 800, 00 грн., офісний центр (секція Г) - вартістю 2 438 400, 00 грн. за ТОВ "БІК "Інтербудінвест";

- зобов'язано ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" повернути ТОВ "БІК "Інтербудінвест" ТОВ "БІК "Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 1 передачі дозвільної документації на будівництво комплексу житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по проспекту Перемоги, 131 в Святошинському районі м.Києва від 27 березня 2013 року;

- зобов'язано ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" повернути ТОВ "БІК "Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 2 Передачі проектної документації на будівництво житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по проспекту Перемоги, 131 в Святошинському районі м.Києва від 27 березня 2013 року;

- зобов'язано ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" повернути ТОВ "БІК "Інтербудінвест" документи, які були передані за Актом № 3 передачі актів приймання виконаних робіт КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт КБ-3 на будівництві комплексу житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по проспекту Перемоги, 131 в Святошинському районі м.Києва від 27 березня 2013 року.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_11 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду м.Києва від 20.01.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Дідиченко М.А., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду м.Києва 20.01.2016 року у справі № 910/12257/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про спростування майнових дій боржника у межах справи № 910/12257/13 відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017, а ухвалу господарського суду м.Києва від 20.01.2016 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.20 Закону про банкрутство, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з'явились в засідання суду касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_4 про спростування майнових дій боржника, місцевий господарський суд, врахувавши факт визнання позову ліквідатором Боржника (ч. 5 ст. 78 ГПК України) виходив з обґрунтованості та доведеності вимог заявника, викладених ним в заяві про спростування майнової дії боржника по передачі об'єкту незавершеного будівництва. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що метою вчинення правочину з передачі Відповідачам майна було не отримання прибутку, а мало на меті виведення активів товариства, що спричинило збитків кредиторам Банкрута, та в свою чергу зумовило необхідність звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "БІК "Інтербудінвест".

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку, скасував ухвалу місцевого суду та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності обставин безоплатного відчуження майна боржника, з якими закон пов'язує можливість спростування майнових дій боржника у справах про банкрутство та зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо врахування факту визнання позову ліквідатором банкрута.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із вказаними висновками попередніх судових інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог законодавства.

Так, як встановлено місцевим та апеляційним судами, вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_4 про спростування майнових дій боржника згідно ст. 20 Закону про банкрутство обґрунтована тим, що ТОВ "БІК "Інтербудінвест" не отримало грошових коштів в рахунок оплати відчуженого на користь Відповідачів (ТОВ "БІК "Інтербудінвест", ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", Дочірнє підприємство "Фінансова компанія "Інтербудінвест") майна за актом приймання-передачі від 07.12.2012, тобто, за твердженням заявника, за 7 місяців до порушення справи про банкрутство ТОВ "БІК "Інтербудінвест" фактично було вчинено майнову дію по безоплатній передачі майна - об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою: пр-т Перемоги, 131 у Святошинському районі м. Києва.

Частиною 1 ст. 20 Закону про банкрутство передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з підстав здійснення боржником безоплатного відчуження майна.

Розглядаючи в межах справи про банкрутство спір про спростування майнових дій боржника, господарський суд повинен повно та всебічно дослідити всі матеріали справи, проаналізувати доводи та докази, надані заявником в обґрунтування поданої ним заяви.

Однак, суд першої інстанції, в порушення ст. 43 ГПК України, взагалі не досліджував умови оспорюваного акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва від 07.12.2012, а висновку про задоволення заяви ОСОБА_4 в повному обсязі дійшов виключно виходячи з факту визнання позову ліквідатором Боржника.

Дійсно, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).

Проте, п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) визначено, що суд, який вирішує спір, не зв'язаний, зокрема, заявою відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Суд першої інстанцій, виклавши зміст названих норм, не вжив жодних заходів для з'ясування обставин відповідності дій про визнання позову (заяви ОСОБА_4) законодавству, наявності чи відсутності порушень чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому, господарський суд не звернув увагу, що в даному спорі відповідачем визначено не лише ТОВ "БІК "Інтербудінвест" (в особі ліквідатора), а й ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та Дочірнє підприємство "Фінансова компанія "Інтербудінвест", факт визнання позову якими судом не встановлювався.

До того ж, вирішуючи питання про повернення ТОВ "БІК "Інтербудінвест" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" у первинний майновий стан, який існував до підписання акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва від 07.12.2012 та визнання права власності на спірний об'єкт за ТОВ "БІК "Інтербудінвест", місцевий суд не з'ясовував наявності у ТОВ "БІК "Інтербудінвест" права власності на названий об'єкт незвершеного будівництва станом на момент укладення сторонами оспорюваного акту та, відповідно, законної можливості повернути сторони у первісний стан шляхом визнання права власності за товариством, яке передало спірний об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Отже, висновок місцевого суду про обґрунтованість та доведеність вимог ОСОБА_4, викладених у заяві про спростування майнових дій боржника, з огляду лише на факт визнання позову ліквідатором банкрута, не можна визнати законним, обґрунтованим та таким, що зроблений на підставі всебічного дослідження та оцінки судом усіх доказів у справі.

Поряд з викладеним, дійшовши правильного висновку, що ухвала господарського суду міста Києва була прийнята при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, допустивши неповноту розгляду заяви ОСОБА_4 про спростування майнових дій боржника.

Так, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу місцевого суду за апеляційною скаргою ОСОБА_11, апеляційний суд, надаючи оцінку акту прийому-передачі від 07.17.2012 звернув увагу, що даний акт укладено на підставі Договору передоручення від 25.04.2012, Договору № 2-3/12 Управителя із Забудовником житлового комплексу на пр-ті Перемоги, 131 в м.Києві Фонду фінансування будівництва виду "А" від 25.04.2012, укладених між ДП "Фінансова компанія "Інтербудінвест" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" та Договору поруки від 20.09.2012, укладеного між ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", Боржником, Службою безпеки України та Службою зовнішньої розвідки України, за якими ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" виконує функції Забудовника проекту будівництва житлових будинків на пр-ті Перемоги,131 у Святошинському районі м. Києва.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предметом правочину між ДП "Фінансова компанія "Інтербудінвест", ТОВ "БІК "Інтербудінвест" та ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" було не передача майна (об'єкту незавершеного будівництва у власність ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (безоплатне відчуження), а передача новому забудовнику обов'язків завершити будівництво та передати побудоване житло довірителям (інвесторам будівництва).

Однак, зазначений висновок був зроблений на підставі дослідження лише умов Договору передоручення від 25.04.2012 та Договору № 2-3/12 Управителя із Забудовником житлового комплексу на пр-ті Перемоги,131 в м.Києві Фонду фінансування будівництва виду "А" від 25.04.2012. Аналізу та оцінки Договору поруки від 20.09.2012, укладеного між ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", ТОВ "БІК "Інтербудінвест", Службою безпеки України та Службою зовнішньої розвідки України, судом апеляційної інстанції зроблено не було.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність обставин безоплатного відчуження майна боржника, з якими закон пов'язує можливість спростовання майнових дій боржника у справах про банкрутство, є таким, що зроблений з порушенням приписів ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За приписами ж ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято (чи взято) до уваги судом.

У порушення наведених норм процесуального законодавства, як і судом першої інстанції, апеляційним господарським судом при прийнятті постанови не було досліджено витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та положення Статуту ТОВ "БІК "Інтербудінвест", не надано оцінку доводам заявника - ОСОБА_4 про те, що оспорювану майнову дію по передачі об'єкта незавершеного будівництва на підставі акту від 07.12.2012 від імені ТОВ "БІК "Інтербудінвест" вчинено генеральним директором ОСОБА_18, а від імені ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - генеральним директором ОСОБА_19, який є учасником як ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", так і ТОВ "БІК "Інтербудінвест", а також колишнім керівником Боржника.

Ні місцевий суд в своїй ухвалі, ні апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, в порушення норм ст.ст. 4-7, 101 ГПК України (1798-12) не дослідили всі обставини та докази у справі, не надали їм належної правової оцінки, не зазначили, чи приймають суди ці обставини та докази до уваги, чи стосуються вони предмету спору та чи впливають на результат розгляду відповідного спору.

На думку касаційного суду, з'ясування вказаних вище обставин має значення при розгляді питання про спростування майнових дій боржника.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про передчасність здійснених судами висновків та неповноту розгляду заяви ОСОБА_4 про спростування майнових дій боржника.

Поряд з викладеним, касаційний суд вважає за необхідне зауважити, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволення заяви ОСОБА_4 в частині вимог щодо визнання за боржником права власності на об'єкт незавершеного будівництва, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми ст. 331 ЦК України, якою врегульовані особливості набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, та врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 19.09.2011 у справі № 18/314.

Так, згідно згаданого рішення Верховного Суду України, яке в силу приписів ст. - 111-28 ГПК України є обов'язковим, "виходячи із змісту частин 1, 2 статті 331 ЦК України, частини 1 статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України).

Абзацом 2 частини 3 статті 331 ЦК України встановлено право особи, що створила об'єкт нерухомого майна зі своїх матеріалів, або набуває на нього право власності на підставі договору або закону, укладати договори щодо об'єкта незавершеного будівництва (про відчуження або іпотечні).

При цьому для реєстрації права власності набувача на об'єкт незавершеного будівництва, "надаються документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисна документація, а також документи, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, статтею 331 ЦК України не передбачена можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку".

З урахуванням викладеного та виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 3 ст. - 111-9 ГПК України, ухвала місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до місцевого суду в іншому складі суду.

Суду ж першої інстанції при новому розгляді справи слід усунути недоліки, викладені в даній постанові, вжити заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу та, залежно від встановленого, ухвалити рішення відповідно до норм законодавства (ч. 1 ст. - 111-12 ГПК України). Так, зокрема, місцевому суду необхідно належним чином дослідити та надати юридичну оцінку оспорюваній майновій дії Боржника по передачі майна - об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за будівельною адресою: пр-т Перемоги, 131 у Святошинському районі м. Києва, а при розгляді вимог про визнання права власності на спірний об'єкт - врахувати правову позицію Верховного Суду України з зазначеного питання.

Дійшовши викладеного висновку, вимоги заявника касаційної скарги про залишення в силі ухвали місцевого господарського суду задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, керуючись нормами 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017, ухвалу господарського суду м. Києва від 20.01.2016 у справі № 910/12257/13 скасувати.

3. Справу № 910/12257/13 в частині розгляду заяви ОСОБА_4 про спростування майнових дій боржника передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.