909/1169/16 Про стягнення штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням відправником у залізничній накладній адреси вантажоодержувача - 12.09.2017 Прийняття

Залізниця в особі філії звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС" про стягнення 65 770,00 грн. штрафу, у зв'язку з неправильним зазначенням ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС" як відправником у залізничній накладній № 37220175 адреси вантажоодержувача.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2017 у справі № 909/1169/16 (суддя Цюх Г.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 (судді Хабіб М.І - головуючий, Дубник О.П., Зварич О.В.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 17.06.2016 згідно з залізничною накладною № 37220175 зі станції Калуш Львівської залізниці ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС" здійснило відправку вагона № 62253828 із вантажем (бій скляний очищений) на адресу вантажоодержувача - ТОВ "Вільногірське скло" (станція призначення - Вільногірськ Придніпровської залізниці). У накладній ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС" вказало код і адресу вантажоодержувача: код - 6870 (графа 5), адреса - м. Вільногірськ, Дніпропетровська область (графа 4). Правильність внесених у накладну відомостей підтверджена відправником - ОСОБА_7 (директор ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС") та засвідчена електронним цифровим підписом (графа 55 накладної);

- 21.06.2016 вагон прибув на станцію призначення - Вільногірськ Придніпровської залізниці;

- 21.06.2016 із станції Вільногірськ на станцію Калуш була надіслана телеграма про те, що в залізничній накладній № 37220175 не вказана поштова адреса одержувача - ТОВ "Вільногірське скло", у зв'язку з чим вагон затриманий, та прохання її (адресу) підтвердити;

- у відповідь на телеграму станцією відправлення Калуш надіслано факс від 21.06.2016 № 09, в якому вказано код одержувача - 6870 та його адресу: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, у зв'язку з чим у накладній № 37220175 зроблено виправлення адреси вантажоодержувача з невірної адреси: м. Вільногірськ, Дніпропетровська область на вірну: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31 (у графі 4 залізничної накладної № 37220175 від руки дописано: вул. Промислова, 31);

- факт неправильного зазначення відправником адреси вантажоодержувача засвідчено актом загальної форми від 21.06.2016 № 102, який складений представниками станції призначення - Вільногірськ Придніпровської залізниці за участю представника вантажоодержувача - ТОВ "Вільногірське скло";

- за неправильно зазначені дані у накладній позивач нарахував відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати, який склав 65 770, 00 грн. (13 154, 00 грн. - провізна плата х 5);

- у розгляді справи судом апеляційної інстанції ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС" заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу в 5 разів на підставі пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України, яке обґрунтоване тим, що позивачу, у зв'язку з неправильним зазначенням відомостей у накладній, не завдано збитків, негативних наслідків для нього не настало, а порушення було усунуто відповідачем негайно та вантажоодержувач отримав вантаж вчасно.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній адресу вантажоодержувача.

Стаття 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), яка кореспондується із приписами статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно з частиною першою статті 24 Статуту залізниць (457-98-п) вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до пункту 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (z0863-00) , у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Відповідно до додатку 3 даних Правил графа накладної № 4 "Одержувач" заповнюється у порядку, передбаченому для графи № 1 "Відправник". При цьому у графі № 1 "Відправник" зазначаються відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів.

Пунктом 5.5 вищевказаних Правил визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць (457-98-п) . Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України (457-98-п) за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що відповідачем як вантажовідправником допущено порушення, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній адреси одержувача вантажу, що підтверджується актом загальної форми, беручи до уваги, те, що відповідальність вантажовідправника за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній прямо передбачена приписами Статуту залізниць України (457-98-п) , - дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у відповідності до приписів статей 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) в розмірі 65 770,00 грн.

ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС" звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафу в п'ять разів на підставі приписів пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України, посилаючись на те, що позивачу, у зв'язку з неправильним зазначенням відомостей у накладній, не завдано збитків, негативних наслідків для нього не настало, а порушення було усунуто відповідачем негайно та вантажоодержувач отримав вантаж вчасно.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Частиною першою статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Виходячи із того що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим (пункт 14 листа Вищого господарського суд України від 02.02.2010 № 01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" (v_071600-10) ).

Нарахований позивачем на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано Залізниці у зв'язку з цим збитків.

Відповідно до приписів статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд, з урахуванням означених законодавчих приписів, надавши оцінку обставинам, викладеним ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС" у клопотанні про зменшення розміру штрафу, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу (як-от: майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу), - дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "ОПРОН-ПЛЮС" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті - 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції. Недоведення відповідачем певних обставин (наявність підстав для зменшення розміру штрафу) у судах попередніх інстанцій, не може бути компенсоване у суді касаційної інстанції, з огляду на приписи частини другої статті - 111-7 ГПК України.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9-- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 зі справи № 909/1169/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОПРОН-ПЛЮС" - без задоволення.