914/3200/15 Про відмову відновити строк на оскарження рішення господарського суду у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором - 10.08.2017 Прийняття

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі № 914/3200/15 (суддя - Мирутенко О.Л.) відмовлено ПАТ "Укрсоцбанк" у відновленні строку на оскарження рішення господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/3200/15.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати; справу направити на апеляційного господарського суду для відкриття апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Позивач та відповідач надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти її задоволення, просять прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

ПАТ "Укрсоцбанк" 22.03.2017 звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/3200/15, яким вирішено спір між ТОВ "Львівський завод РЕМА" та ПАТ "Іскра" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.10.2013 № 1052/840-ЮО.

Також, скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на оскарження вищезазначеного рішення суду першої інстанції, яке мотивоване тим, що ПАТ "Укрсоцбанк" вимушене просити суд про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що прийняте рішення від 15.03.2016, стосується прав апелянта; про наявність оскаржуваного рішення, ПАТ "Укрсоцбанк" стало відомо лише 09.03.2017 під час розгляду справи № 914/355/17 про банкрутство ПАТ "Іскра".

Статтею 91 ГПК України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Згідно ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст. 124 Конституції України).

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та в порядку, встановленому законами України (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що за змістом ст. 53 ГПК України поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Проте, зроблене судом тлумачення процесуальної норми не ґрунтується на її змісті, у зв'язку з чим при вирішенні питання про відмову у відновленні пропущеного процесуального строку допущено неправильне застосування норм процесуального права. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтуванні клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В даному випадку, у зв'язку із самоусуненням апеляційного суду від здійснення апеляційного перегляду справи, так і залишилися неперевіреними доводи скаржника про те, що прийняте рішення суду першої інстанції від 15.03.2016 у даній справі, стосується прав апелянта, а про наявність оскаржуваного рішення, ПАТ "Укрсоцбанк" стало відомо лише 09.03.2017 під час розгляду справи № 914/355/17 про банкрутство ПАТ "Іскра".

За таких обставин висновок апеляційного господарського суду про відмову у відновленні пропущеного строку на оскарження рішення суду першої інстанції від 15.03.2016 у даній справі є незаконним та необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа -передачі до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" на рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/3200/15.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9-- 111-11, - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі № 914/3200/15 скасувати.

Справу № 914/3200/15 передати до Львівського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/3200/15.