1170/2а-881/12 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшені зобов'язання з податку на додану вартість, та зменшений розмір бюджетного відшкодування податку на додану вартість - 04.02.2020 Прийняття

У березні 2012 року Державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (далі - позивач, ДП "Дирекція Криворізького ГЗК окислених руд") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Долинська МДПІ Кіровоградської області ДПС), в якому просило суд - скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242310 від 11.10.2011, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 726 008,00 грн, у тому числі основного платежу -653 844,00 грн, штрафних (фінансових) санкцій -72 164,00 грн; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232310 від 11.10.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 639 900,00 грн; зобов`язати відповідача утриматись від використання в подальшій роботі даних (результатів) Акту податкової перевірки №722/2310/04853709 від 26.09.2011.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.10.2011 № 0000242310 та № 0000232310.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди дійшли помилкового висновку про залежність права на податковий кредит від джерел походження коштів, за який придбаваються товари (роботи, послуги). Жодною нормою податкового законодавства не встановлено, що кошти отримані платником податку у вигляді капітальних трансферів, не можуть вважатися коштами такого платника податків, а придбані за їх рахунок товари (послуги) чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником. Отримані позивачем кошти у вигляді капітальних трансферів є коштами платника податку та включаються до складу доходів. Рішення суду першої інстанції прийняті без врахування законодавчих змін, пов`язаних з прийняттям Податкового кодексу України (2755-17) . Судом апеляційної інстанції не враховано норми чинного законодавства щодо застосування штрафних санкцій в період дії мораторію.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Долинською МДПІ відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок майбутніх платежів по декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, результати якої оформлені актом від 26.09.2011 № 722/2310/04853709. Перевіркою встановлені порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач завищив суму бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011 на 1 639 900 грн. та занизив ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 653 844 грн.

На підставі висновків акт перевірки № 722/2310/04853709 від 26.09.2011 відповідачем 11.10.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 726 008,00 грн, у тому числі за основним платежем - 653 844,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 72 164,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 0000232310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 639 900,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що кошти, які отримано позивачем у вигляді капітальних трансфертів і використано за їх цільовим призначенням, не включаються до складу валових доходів. Оскільки трансферт це виплата, яка здійснена фактично державою, а не платником податку, то з урахуванням вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України податковий орган зробив обґрунтований висновок про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість та про зменшення суми бюджетного відшкодування.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на 2009-2011 рр. та на виконання бюджетних програм позивач протягом 2009-2011 рр. отримував бюджетне фінансування за КПВКВК 2601190 "Забезпечення життєдіяльності Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд". Паспорти бюджетних програм на 2010-2011 рр. затверджено спільними наказами Міністерства промислової політики України та Міністерства фінансів України від 11.06.10 №280/398 "Про затвердження паспорту бюджетної програми на 2010 рік"; від 09.09.10 №428/1003 "Про внесення змін до паспорта бюджетної програми на 2010 рік"; від 13.04.11 №06/505 "Про затвердження паспорту бюджетної програми на 2011 рік".

Бюджетні кошти, відповідно до кошторису та плану використання бюджетних коштів на 2010-2011 рр., направлено на: оплату праці працівників; нарахування на заробітну плату; енергоносії, в т.ч. електроенергія та паливно-мастильні матеріали; поточний ремонт та придбання основних засобів, в тому числі придбання матеріалів.

Згідно з поданими звітами про надходження та використання коштів (форма 2д), поданими позивачем до управління державного казначейства у Долинському районі ГУ ДКУ у Кіровоградській області, використання коштів проведено по класифікації КЕКВ 2410 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)".

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини до 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказує, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини в частині формування податкового кредиту з 01.01.2011, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами формування податкового кредиту є фактичне придбання платником товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати, що провадяться за рахунок капітальних трансфертів, фактично є витратами, що здійснені державою, а не платником податку, тому в останнього відсутнє право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого із суми бюджетних коштів за капітальним трансфертом.

Щодо доводів позивача про неможливість застосування штрафних санкцій в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. На думку позивача, товариство повинно виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію ( в тому числі зі сплати податків і зборів), але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання щодо сплати, не повинні нараховуватися.

Відповідно до статті першої Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов`язання.

З аналізу зазначених норм вбачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов`язаннями, похідними від основного зобов`язання, а тому оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Таким чином, що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Головуючий суддя		І.А. Васильєва
Судді:		С.С. Пасічник
		В.П. Юрченко