Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Швеця В.О.,

суддів

Сибіги О.М., Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017

у справі

№ 922/2179/16 Господарського суду Харківської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

про стягнення коштів

за участю представників сторін від:

позивача: Некрасов Д.А. (дов. від 10.01.2017),

відповідача: Волощук П.Ю. (дов. від 30.12.2016)

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення 20 902 173,61 грн. з яких: 16 219 501,93 грн. - сума основного боргу, 2 133 659,55 грн. - пені, 2 226 851,43 грн. - 7% штрафу, 156 066,52 грн. - 3 % річних та 166 094,17 грн. - інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000181/Н039 від 01.07.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за послуги з транспортування природного газу. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 612, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2017, ухваленим суддею Жельне С.Ч., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з обставин укладення між сторонами у справі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання. Суд дійшов висновку про те, що внаслідок укладення вказаних спільних протокольних рішень, сторонами було змінено порядок і строк проведення розрахунків за надані позивачем послуги за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Водночас судом враховано, що частину вартості наданих послуг з транспортування газу, яка не охоплюється укладеними спільними протокольними рішеннями, відповідач, як гарантований постачальник, оплачував відповідно до Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 (792-2015-п) . При цьому суд керувався приписами статті 614 Цивільного кодексу України, статей 218, 231 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Терещенко О.І. - головуючий, Сіверін В.І., Слободін М.М., постановою від 04.04.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняють відповідача за неналежне невиконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а свідчать лише про погодження відповідачу бюджетного фінансування оплати протранспортованого природного газу. Скаржник зазначає про те, що до фактичного виконання відповідачем вказаного договору, ці спільні протокольні рішення не могли впливати на порядок розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 526, 530, 536, 550, 604, 611, 612, 625, 631, 653, 654 Цивільного кодексу України, статей 188, 193, 198, 231- 233 Господарського кодексу України, статей 4-2, 4-7, 33, 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Ухвалою від 04.07.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Сибіги О.М., Яценко О.В. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000181/Н039. Відповідно до пункту 1.1. цього договору сторони погодили, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Згідно з пунктом 5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" 16 219 501,93 грн. основного боргу, 2 133 659,55 грн. пені, 2 226 851,43 грн. 7% штрафу, 156 066,52 грн. 3 % річних та 166 094,17 грн. інфляційних втрат. Підставою позову визначено порушення відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000181/Н039 від 01.07.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за послуги з транспортування природного газу. Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Нормою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сума боргу, яка виникла за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000181/Н039 від 01.07.2015, була погашена на державному рівні, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету, копії яких наявні у матеріалах справи. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій. Взаємовідносини між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , також визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/68 (z1007-15) та Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009 (z0342-09) , який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями. В пунктах 2, 3 спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків. Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000181/Н039 від 01.07.2015. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, уклавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за договором. Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.3. договору та статтею 231 Господарського кодексу України, а також наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Водночас судами установлено, що згідно з пунктом 5.6. договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.". Відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) визначено, що кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на: 1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільчої системи; 4) поточні рахунки газопостачальних підприємств. Пунктом 6 Порядку № 792 (792-2015-п) вказано, що установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств. Як установлено судами попередніх інстанцій, розрахунок за надані послуги з транспортування природного газу за договором був здійснений відповідачем наступним чином. Частину наданих послуг за договором на суму 66 467 968,35 грн. відповідачем було оплачено коштами, отриманими саме на поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до нормативів перерахування коштів, затверджених Постановами НКРЕКП. Іншу частину наданих послуг на суму 30 257 919,63 грн. - за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) на підставі спільних протокольних рішень № 207/у від 21.01.2016 на суму 747 697 грн., № 208/у від 21.01.2016 на суму 752 300 грн., № 766/у від 23.02.2016 на суму 861 880 грн., № 767/у від 23.02.2016 на суму 4 670 398 грн., № 1067/у від 24.03.2016 на суму 250 000 грн., № 1614/у від 23.05.2016 на суму 6 714 000 грн., № 2260/у від 08.09.2016 на суму 7 000 000 грн., № 2646/у від 26.10.2016 на суму 8 000 000 грн., № 3010/у від 25.11.2016 на суму 250 000 грн. № 3012/у від 25.11.2016 на суму 90 000 грн., № 3563/у від 22.12.2016 на суму 921 644,63 грн. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 922/2179/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.