904/2744/16 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу - 11.07.2017 Прийняття

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення 86197,02 грн. - основного боргу, 116396,57 грн. - пені, 15205,35 грн. - 3 % річних та 345841,58 грн. - інфляційних втрат.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 у справі № 904/2744/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13980,45 грн. - пені, 345768,28 грн. - інфляційних втрат та 14483,73 грн. - 3 % річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 904/2744/16 вищезазначене судове рішення змінено та викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпро, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню 20 842 грн. 01 коп., інфляційні втрати 345 768 грн. 28 коп., 3% річних 14 483 грн. 73 коп., судовий збір в сумі 5 716 грн. 41 коп.". В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 95556,56 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", також з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 зазначені касаційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.07.2017 були присутні представники позивача та відповідача.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційних скарг, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОГАЗ" (покупець) укладений договір № 13-121-РО купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Положеннями п. 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014 року, січня - червня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 259 149,67грн., проте відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений природний газ виконав частково, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 86 197,02грн., яка була сплачена до пред'явлення позову (що підтверджується копію банківської виписки від 11.12.2015).

Також судами встановлено, що в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу за січень 2013 року - червень 2015 року підписані сторонами і скріплені печатками без заперечень і застережень, тобто факт постачання природного газу у певний час, певною кількістю та за певною ціною відповідачем не оспорюється, проте позивачем не надано доказів, що підтверджують факт своєчасного їх повернення відповідачу.

Господарські суди попередніх інстанцій, з'ясовуючи порядок розрахунків за спожитий газ, встановили, що пунктом 4.1 договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 6.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2014) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони узгодили в договорі, що відповідач здійснює оплату за газ виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, не пов'язуючи здійснення таких поточних платежів із складанням та підписанням актів у місяці поставки, що не суперечить приписам ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Вказуючи, що порядок взаєморозрахунків сторін слід визначати за правилами остаточного розрахунку за фактично переданий газ, який за змістом договору здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць, відповідач не надав доводів та доказів, що його неповна оплата за спожитий газ пов'язана з необхідністю здійснити остаточні розрахунки на підставі акта прийому-передачі природного газу, не навів фактичних даних, які засвідчували б невідповідність своїх показників комерційних вузлів обліку газу (відображені у актах прийому-передачі під час їх складання відповідачем) та відповідних даних позивача.

Господарські суди попередніх інстанцій достовірно встановили, а відповідачем не спростовано, що відповідач, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, мав усі дані для здійснення поточної оплати газу протягом місяця поставки, а несвоєчасне повернення позивачем підписаних актів не впливало на строк виконання відповідачем обов'язку, наведений в п. 6.1 договору.

За змістом ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд повно та достовірно встановив істотні обставини справи, вірно застосував положення чинного законодавства щодо підстав та порядку виконання зобов'язання.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційних скаргах інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржників, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 904/2744/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 у справі № 904/2744/16 - залишити без змін, а касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" - без задоволення.