Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року у справі Господарського суду № Б-50/112-09 Харківської області за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання банкрутом ліквідатор Онищенко К.С. за участю в судовому засіданні представника ТОВ "Кей-Колект" - Дутчак В.Ф. (довіреність № 8964 від 01.04.2017 року).

у провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № Б-50/112-09 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 28.07.2009 року за заявою боржника за спеціальною процедурою відповідно до статей 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Харківської області від 12.10.2009 року (залишена без змін касаційним судом), з врахуванням ухвали про виправлення описки від 19.08.2011 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бережного О.І.

Строк ліквідаційної процедури у справі та строк повноважень ліквідатора банкрута Бережного О.І. неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2013 року, залишеною без змін апеляційним судом, усунено арбітражного керуючого Бережного О.І. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Івлєву Н.А., повноваження якої припинено ухвалою суду від 22.04.2014 року з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Онищенка К.С.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 року (суддя Чистякова І.О.) заяву ліквідатора - арбітражного керуючого Івлєвої Н.А. за вх. № 28459 від 05.08.2013 року задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 13-1-:-13-3, загальною площею 55,3 кв.м. в літ. "А-4", розташованих за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13.12.2011 року між арбітражним керуючим Бережним О.І., який на дату укладення даного договору виконував обов'язки ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, та громадянкою ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 3491, відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора Івлєвої Н.А. про заборону громадянці ОСОБА_10 та іншим особам відчужувати у будь-який спосіб спірні нежитлові приміщення (том 7а, а.с. 50 - 56).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, громадянка ОСОБА_10, як покупець за оспорюваним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду як таку, що прийнята з порушенням положень законодавства про банкрутство та норм процесуального права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_10 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 року у даній справі - без змін (том 7а, а.с. 154 - 159).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 21.05.2014 року, громадянка ОСОБА_4 (далі - скаржниця), як фактичний власник спірного нерухомого майна, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Івлєвої Н.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.12.2011 року (том 7а, а.с. 165 - 181). Скаржниця доводить, що визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень банкрута від 13.12.2011 року, укладеного з ОСОБА_10 як переможцем аукціону, відповідно до оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 21.05.2014 року порушує її право власності на нерухоме майно, набуте у громадянки ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу від 15.04.2013 року, так як судом першої інстанції було розглянуто заяву ліквідатора Івлєвої Н.А. про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, без залучення до участі у справі ОСОБА_4 як фактичного власника спірних нежитлових приміщень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Крестьянінов О.О., судді: Фоміна В.О., Шевель О.В.) відмовлено ОСОБА_4 у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 року у даній справі з підстав її подання на рішення (ухвалу) місцевого господарського суду, яке вже було предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_10, як покупця за оспорюваним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, та залишено без змін судом апеляційної інстанції відповідно до постанови від 08.07.2014 року та судом касаційної інстанції згідно постанови від 02.09.2014 року (том 7а, а.с. 163 - 164).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою, скаржниця звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу апеляційного суду від 06.03.2017 року, а справу повернути до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, аргументуючи порушенням апеляційним судом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 8 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що полягало у позбавленні її права на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 21.05.2014 року, яку прийнято без залучення скаржниці до участі у справі та за умов неповноти дослідження обставин справи.

За твердженням скаржниці, висновки апеляційного суду про відмову у прийнятті поданої ОСОБА_4 апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду від 21.05.2014 року з підстав перегляду зазначеного судового рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_10 та залишення його без змін постановою суду апеляційної інстанції від 08.07.2014 року є помилковими, оскільки апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою іншого учасника провадження у справі відбувся без участі скаржниці як фактичного власника спірних нежитлових приміщень, а звернення ОСОБА_4 до апеляційного суду з апеляційною скаргою є реалізацією права на судовий захист її порушеного права власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.05.2017 року о 10 год. 05 хв., зобов'язано скаржницю до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги з додатками на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 року у даній справі.

У судове засідання суду касаційної інстанції від 10.05.2017 року ОСОБА_4 особисто чи її уповноважений представник не з'явилися та витребуваних ухвалою касаційного суду від 27.04.2017 року документів не надали.

З огляду на наявність в матеріалах справи копії витребуваної апеляційної скарги з додатками, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе розглянути по суті касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду від 06.03.2017 року у даній справі (том 7а, а.с. 165 - 181).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ТОВ "Кей-Колект" - Дутчак В.Ф., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено права суду апеляційної інстанції повторно переглядати судові рішення в порядку Розділу XII ГПК України (1798-12) за апеляційними скаргами інших учасників провадження у справі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року (v0007600-11) роз'яснено про те, що якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК України, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, громадянкою ОСОБА_4, яка стала другим набувачем та фактичним власником спірного нерухомого майна на момент завершення розгляду спору про визнання недійсним правочину з його первісного відчуження, подано апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду від 21.05.2014 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 13.12.2011 року (первісного відчуження), укладеного за результатами аукціону з продажу майна банкрута ліквідатором Бережним О.І. з громадянкою ОСОБА_10, яка в подальшому перепродала спірне майно на користь ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 15.04.2013 року.

Матеріалами справи підтверджується та апеляційним судом встановлено, що ухвала суду першої інстанції від 21.05.2014 року була предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою першого набувача спірного майна ОСОБА_10 та залишена без змін, про що судом апеляційної інстанції прийнято постанову від 08.07.2014 року (залишена без змін постановою суду касаційної інстанції від 02.09.2014 року) (том 7а, а.с. 154 - 159).

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про неможливість розгляду по суті апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу місцевого господарського суду від 21.05.2014 року, у зв'язку з чим відмовив у її прийнятті ухвалою від 06.03.2017 року, яка є предметом касаційного оскарження.

Доводи скаржниці за змістом касаційної скарги про те, що апеляційному суду належало прийняти до провадження та розглянути по суті подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 21.05.2014 року як таку, що стосується її прав та обов'язків, як фактичного власника спірного нерухомого майна, та була прийнята без залучення скаржниці до участі у справі, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції про неможливість повторного перегляду ухвали місцевого господарського суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна банкрута з аукціону в апеляційному порядку, оскільки апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цілому відповідно до статті 101 ГПК України. Також, колегія суддів касаційного суду зазначає про необґрунтованість доводів заявниці про те, що оспорюваним рішенням суду порушено її права власності на спірне майно, оскільки судом не вирішувалося питання про віндикацію майна.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно статей 111-5, 111-9 ГПК України, погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті поданої ОСОБА_4 апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 року відповідно до ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року у даній справі та не вбачає правових підстав для її скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року у справі № Б-50/112-09 залишити без змін.