921/444/17-г/7 Про стягнення заборгованості з компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги - 12.05.2018 Прийняття

1. У червні 2017 року ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації про стягнення 13 347,12 грн заборгованості з компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги за грудень 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було відшкодовано позивачу суми витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, що і стало підставою для подачі ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії позову до Господарського суду Тернопільської області про стягнення 13 347,12 грн заборгованості.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2017 у справі

№ 921/444/17-г/7 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії 13 347,12 грн витрат за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за грудень 2016 року та 1 600,00 грн судового збору.

4. Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

4.1. Судом встановлено, що ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії у грудні 2016 року надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам Козівського району Тернопільської області на суму 13 347,12 грн., які мають пільги з їх оплати згідно Законів України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус" (203/98-ВР) , "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) .

4.2. Факт надання послуг та їх фактичне використання споживачами, які користуються такими пільгами, підтверджується Розрахунком видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (Форма №2-пільга) споживачам Козівського району Тернопільської області за грудень 2016 року на суму 13 347,12 грн.

4.3. Позивачем було надіслано відповідачу відповідний звіт за грудень 2016 року для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, що підтверджується супровідним листом від 05.01.2017 № 06/2-11-9 (опис вкладення та фіскальний чек від 10.01.2017), одержання якого відповідачем не заперечується.

4.4. В свою чергу відповідачем не було відшкодовано позивачу суми витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, що і стало підставою звернення з позову до Господарського суду Тернопільської області про стягнення 13 347,12 грн заборгованості.

4.5. Суд дійшов висновку про обгрунтованість позову та його задоволення, враховуючи приписи статей 11, 509, 525, 526, 625 ЦК України, статті 193 ГК України, статті 48 БК України, статті 63 Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (295-2012-п) , Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (256-2002-п) та відхилив доводи відповідача про відсутність коштів.

5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії залишити без задоволення.

6. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2017 у справі № 921/444/17-г/7 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

7. Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

7.1. Судами встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

7.2. Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

7.3. Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (295-2012-п) , встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

7.4. Пунктом 19 ч. 1 ст.12, п.10 ч. 1ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", п.18 ч. 1 ст. 6-1, п. 10 ч.1 ст. 6-2, п.17 ч. 1 ст. 6-3, п.19 ч. 1 ст. 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", п.п. 11, 28 ч. 1 ст. 20, п. 5 ч.1 ст. 21, п. 8 ч.1 ст. 30 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", п. 14 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" встановлені пільги щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів, зокрема позачергове користування всіма послугами зв'язку, позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів, сплата абонентної плати за користування телефоном у розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

7.5. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), згідно з п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

7.6. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів) (п. 3 Порядку).

7.7. Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

7.8. Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості по видатках на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в Козівському районі Тернопільської області, впродовж грудня 2016 року позивач надавав пільговій категорії населення телекомунікаційні послуги, заборгованість за які на кінець року становить 13 347,12 грн, що підтверджується матеріалами справи, а також листами відповідача щодо виділення коштів. Проте відповідач не провів розрахунків з позивачем за надані послуги у визначеному нормами чинного законодавства порядку.

7.9. Крім того, встановлено, що в порушення вимог п.5 Порядку щодо складання щомісячних актів звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг відповідач таких актів не складав, а надіслані позивачем акти не підписував.

7.10. Враховуючи вимоги ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 26.12.2011 у справі 9/400 та від 15.05.2012 у справі №11/446, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та відхилив як необґрунтовані доводи скаржника про те, що він не отримав субвенцій з державного бюджету на відшкодування витрат на надання пільг, оскільки неотримання субвенцій не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку, визначеного законом, провести розрахунки за надані позивачем послуги пільговим категоріям населення.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 28.11.2017 Управлінням праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації до Вищого господарського суду України через Львівський апеляційний господарський суд подано касаційну скаргу від 27.11.2017

№ 01-07/4277 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2017 у справі № 921/444/17-г/7, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. 05.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 921/444/17-г/7 Господарського суду Тернопільської області разом з вказаною касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи

№ 921/444/17-г/7 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 28.02.2018.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі Господарського суду Тернопільської області за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації від 27.11.2017 № 01-07/4277 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

12. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції Управлінням праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у справі № 921/444/17-г/7 про відшкодування суми витрат.

13. Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки судів не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії, посилаючись на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, просить залишити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не буле встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Відповідно до змісту статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

19. Згідно з частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (295-2012-п) , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

20. Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) , "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , "Про охорону дитинства" (2402-14) .

21. Норми зазначених законів, зокрема, спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.

22. За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

23. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема щодо надання пільг з послуг зв'язку (передбачений на час виникнення спірних правовідносин), за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (256-2002-п) . Відповідно до пункту 3 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

24. Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, на час виникнення спірних правовідносин розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Козівського району Тернопільської області є Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації, тому, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян повинен здійснюватися відповідачем за рахунок державних субвенцій.

25. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

26. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

27. Згідно частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

28. Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

29. Як правильно зазначено судами, частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

30. Законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

31. При цьому, ні Законом України "Про телекомунікації" (1280-15) , ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

32. Крім того, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету, зокрема, у рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

33. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

34. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

35. Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, відтак, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - у силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

36. Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

37. Наведене вище спростовує доводи скаржника стосовно безпідставності задоволення позову через відсутність договору з позивачем, непідписання актів виконаних робіт за надання телекомунікаційних послуг, та посилання на статтю 48 Бюджетного Кодексу України з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на оплату наданих послуг.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17 (№12-46гс18).

39. Згідно приписів статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

41. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

42. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

43. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

44. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, а Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації було звільнено від сплати судового збору при поданні касаційної скарги відповідно до пункту 19 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з вимогами статті 129 ГПК України судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Козівської районної державної адміністрації на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.10.2017 у справі № 921/444/17-г/7 залишити без задоволення.