904/3188/14 Про стягнення суми вартості втраченого вантажу під час виконання зобов'язань за Договором перевезення - 23.03.2017 Прийняття

Головуючий суддя Яценко О.В. судді Бакуліна С.В., Корсак В.А. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс Груп" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 904/3188/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сот плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс Груп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Укртрансспед" про стягнення 363 273,45 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явились, - відповідача :Жмарьова О.М. дов. від 21.03.2017- 3-я особа: не з'явились,

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОТ ПЛЮС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс Груп" про стягнення 363273,45 грн. Посилаючись на втрату відповідачем вантажу під час виконання ним зобов'язань за Договором перевезення № 220114 про транспортне-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 р. (судді: Ніколенко М.О., Мартинюк С.В., Соловйова А.Є.) позов про стягнення з відповідача 363 273, 45 грн. боргу, що становить вартість втраченого вантажу задоволено.

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст. 525, 526, 530, 908 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність", господарський суд дійшов висновку, що відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання за договором № 002543 від 09 червня 2012 року на транспортно -експедиторське обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, станом на день розгляду справи, вантаж так і не був доставлений відповідачем позивачу

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 (судді: Джихур О.В., Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 р. залишено без зміни.

Постанова мотивована приписами ст. 14 Закону України "Про транспортно -експедиторську діяльність", ст.ст. 3, 13, 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р., п.п.3.9, 3.11, 6.2 договору № 220114 на транспортно - експедиторське обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 22.01.2014 року, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані позивачу втратою вантажу в розмірі вартості втраченого, тобто не зданого вантажоодержувачу вантажу, який становить 31 861,62 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України долара США до національної одиниці України, складає 363273,45 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятими постановою та рішенням, звернувся з касаційною скаргою у якій просить судові акти скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, направити справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Скаржник доводить, що місцевим та апеляційним судами неправильно застосовані положення Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) , Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, статей 638, 654, 909 Цивільного кодексу, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, порушено принцип рівності та змагальності сторін.

Зокрема, заявник доводить обставини зміни маршруту перевезення без його відома, на що перевізник не мав права погоджуватися від його імені, чому суд оцінки не надав, тому доводить, що його вина у порушені зобов'язання відсутня, також вважає, що усі ризики несе постачальник, оскільки право власності на вантаж повинно переходити до позивача лише у м. Запоріжжя. Згідно доказів у справі відповідач доводить, що не причетний до зникнення вантажу, оскільки винною особою є водій автомобіля.

Ухвалою від 13.03.2017 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Бакуліна С.В., Поляк О.І. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордекс Груп" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 23.03.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату палати Вищого господарського суду України від 20.03.2017 року № 08.03-04/1053 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/3188/14, у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку з чим в подальшому сформовано колегію суддів у складі: головуючий (доповідач)- Яценко О.В., судді Бакуліна С.В., Корсак В.А.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Позивачем (замовник) та Відповідачем (перевізник) укладений договір № 002543 від 09.06.12 на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні ( договір).

Згідно предмету цього договору, позивач замовляє, а відповідач за плату і за рахунок Позивача виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських та транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Пунктом 1.2 Договору встановлено, що відповідач надає експедиторські послуги (організація та планування перевезень, отримання необхідних документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням та одержанням вантажів, проведення взаєморозрахунків тощо) та забезпечує перевезення вантажів власним транспортом або залучаючи до цього транспорт третіх осіб. Перевізник-експедитор виступає від свого імені, діє за дорученням Замовника та має право укладати договори з третіми особами і оплачувати їх послуги грошовими коштами, що надійшли від Замовника. Детальні умови кожного перевезення (а саме напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункт перетинання кордону України, відомості про вантаж, вантажовідправники, вантажоодержувачі, розмір оплати, строк доставки вантажу та інші умови) зазначаються у окремих заявках на перевезення вантажу( п. 2.2 договору).

Відповідно до умов договору, перевізник, окрім іншого, зобов'язується представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах з перевізниками та іншими організаціями під час транспортно-експедиційного обслуговування Замовника, укладати договори та проводити розрахунки з транспортними та іншими організаціями, залученими для виконання своїх обов'язків по цьому договору, забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення до видачі вантажоодержувачу у термін, обумовлений із Замовником, доставити вантаж або організувати його доставку для виконання митного оформлення згідно до заявки на експедирування вантажу яка є невід'ємною частиною цього договору, і здати вантаж вантажоодержувачу.

В свою чергу Замовник зобов'язується надавати перевізнику заявки на перевезення вантажу відповідно до п.2.2 договору, не пізніше, ніж за 48 годин до початку перевезення, забезпечити оформлення та передачу перевізнику товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної (ТТН, СМR); інвойсу; сертифікату походження, а також інших документів установленої форми у необхідній кількості, які стосуються вантажу та необхідні для його транспортування і перетину кордонів на шляху слідкування, забезпечити завантаження/розвантаження та митне оформлення транспортних засобів на території України, країн Західної Європи та країн СНД у строк 48 годин.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах (п.9.7 договору).

20 березня 2014 року згідно умов договору сторонами узгоджено заявку № 3.

Відповідно до заявки № 3 відповідач, який виступив як перевізник, взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення автомобілем вантажу (ферохром) із м. Чиєрна - над - Тісоу (Словаччина) в м. Запоріжжя (Україна). Датою загрузки автомобіля визначено 24 березня 2014 року. Термін доставки вантажу встановлено 3 дні.

Згідно матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордекс Груп" залучив до здійснення перевезення вантажу Приватне підприємство "Укртранспед" (м. Львів), що підтверджується заявкою № 23 від 20 березня 2014 року.

На виконання укладених умов договору, 24 березня 2014 року вантаж було передано ПП "Укратрансспед" у Словаччині для перевезення та завантажено на автомобіль марки DAF д.н. ВС2381ХР/ВС3460ЕС.

Вартість вантажу становить 31861,62 доларів США, що підтверджується супровідними документами.

Судом встановлено, що не заперечується сторонами спору, що вантаж у місце призначення не прибув.

Постачання товару, який було втрачено відповідачем, здійснювалося на підставі додатку № 2 від 24.03.2014 року до контракту № DLM/200314 від 20.03.2014 року.

Згідно цього додатку постачання зниклої партії товару здійснювалося саме на умовах FCA м. Чиєрна-над-Тісоу, Словакія (у відповідності до Інкотермс 2010).

Вказане підтверджується комерційним інвойсом № DLM24/03-2014 від 24 березня 2014 року (т.1, а.с.100) покувальним листом від 24 березня 2014 року (т.1, а.с.101), сертифікатом якості і ваги продавця (т.1, а.с.102), листом "Delmar Trade Group Inc." від 25 червня 2014 року (т.1, а.с.103-104).

Оплата товару, який підлягав поставці, здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Сот Плюс" "Delmar Irade Group Inc." в сумі 31861,62 доларів США, що підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 117 від 27 червня 2014 року.

Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A № 374984 підтверджується передача вантажу Delmar Trade Group Inc перевізнику Приватному підприємству "Укртранспед" про що мається відповідна відмітка в графі "23" накладної, проте в графі "23" відсутня відмітка про отримання вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Сот Плюс".

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог з таких мотивів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України (435-15) , іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 р. (995_234) (далі - Конвенція) відповідно до ст. 1 застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно норм ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Приймаючи до уваги, що місце завантаження товару до перевезення та місце доставки цього вантажу знаходяться на території різних країн таке перевезення слід кваліфікувати як міжнародне, у зв'язку з чим та враховуючи умови вищевказаного договору до спірних правовідносин підлягає застосуванню вказана Конвенція (995_234) .

З врахуванням викладених обставин касаційна інстанція визнає правомірними висновки судів про покладення відповідальності на відповідача у спірному випадку.

При цьому, слід вказати, що обставини, які можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, зокрема вказані з норми ч.2 ст.17 Конвенції ним не доведені.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги слід відхилити, як такі, що зводяться до намагання встановити інші обставини, що пов'язано із твердженням про зміну маршруту та діями водія, заперечити правові висновки суду апеляційної та першої інстанцій на підставі інших обставин та вимоги оцінки доказів на їх підтвердження, що виходить за межі касаційного перегляду справи, визначені нормами процесуального закону.

Касаційна інстанція зазначає, що наведені заявником обставини не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності у спірному випадку, оскільки відсутні підстави вважати, що обставини зникнення вантажу залежали від обставин, зокрема зміни маршруту.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.