910/20889/13 Про захист ділової репутації та комерційного найменування - 21.03.2017 Прийняття

- зобов'язання ТОВ "Центр промислових засобів індивідуального захисту" припинити використання в будь-який спосіб комерційного (фірмового) найменування позивача, яким є словосполучення: українською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1", російською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та абревіатури: "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6";

- зобов'язання учасників (засновників) ТОВ "Центр промислових засобів індивідуального захисту" протягом двох місяців з дати набрання чинності судовим рішенням шляхом внесення та державної реєстрації відповідних змін до статуту змінити найменування товариства таким чином, щоб уникнути змішування з діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту".

- зобов'язання ТОВ "Центр промислових засобів індивідуального захисту" протягом місяця з дати набрання чинності судовим рішенням за власний рахунок опублікувати в науково-виробничому журналі "Охорона праці", всеукраїнському виробничо-практичному журналі "Промислова безпека" та щомісячному практичному журналі "Охорона праці і Пожежна безпека" розміром шрифту не менше ніж три міліметра обсягом на цілу сторінку (170X240 мм) літерами червоного кольору повідомлення про порушення ним права інтелектуальної власності позивача та спростування поширеної недостовірної інформація наступного змісту: "Компанія ПРОМЗІЗ" захистила свою ділову репутацію та комерційне (фірмове) найменування у суді. Рішенням Господарського суду міста Києва визнано протиправним та таким, що порушує недоторканість ділової репутації ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" розповсюдження ТОВ "Центр промислових засобів індивідуального захисту" недостовірної інформації про юридичний зв'язок з ТОВ "ПРОМЗІЗ" та використання його комерційного (фірмового) найменування. Згідно вказаного рішення учасники (засновники) порушника зобов'язані змінити найменування товариства таким чином, щоб уникнути змішування з діяльністю ТОВ "ПРОМЗІЗ". Зі змістом рішення можна ознайомитись на сайтах: www.promsiz.ua та www.reyestr.court.gov.ua.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/20889/13 (судді Картавцева Ю.В. - головуючий, Отрош І.М., Полякова К.В.) позов задоволено частково: зобов'язано відповідача припинити використання в будь-який спосіб комерційного (фірмового) найменування товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", яким є словосполучення: українською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1", російською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та абревіатури: "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6"; в іншій частині позовних вимог відмовлено; з відповідача на користь позивача стягнуто 1147,00 грн. судового збору, 3985,20 грн. витрат на оплату експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 (судді Доманська М.Л. -головуючий, Шипко В.В., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Центр промислових засобів індивідуального захисту" задоволено частково; рішення місцевого господарського суду скасовано в частині зобов'язання відповідача припинити використання в будь-якій спосіб комерційного (фірмового) найменування товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", яким є абревіатура "ІНФОРМАЦІЯ_6". В цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові; змінено і доповнено резолютивну частину рішення місцевого господарського суду щодо розподілу судових витрат, а саме з відповідача на користь позивача стягнуто 1147,00 грн. судового збору, 15940,80 грн. витрат на оплату судових експертиз. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 зі справи № 910/20889/13 скасовано в частині вирішення спору щодо захисту прав ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" на комерційне (фірмове) найменування та розподілу судових витрат. Справу у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. У решті рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 зі справи № 910/20889/13 залишено без змін.

У новому розгляді справи позивач подав заяву про зміну предмета позову від 10.02.2016 № 10/02-3, відповідно до якої просить: зобов'язати відповідача припинити використання комерційного (фірмового) найменування позивача, яким є словосполучення українською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1", російською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та абревіатури: "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", шляхом виключення із найменувань товариства (відповідача) українською мовою словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1" і абревіатури "ІНФОРМАЦІЯ_4", та з найменувань товариства (відповідача) російською мовою словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1" і абревіатури "ІНФОРМАЦІЯ_5". У складі судових витрат позивач просив стягнути з відповідача витрати позивача на оплату судових експертиз та витрати на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2016 (суддя Бондарчук В.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (судді Пантелієнко В.О. -головуючий, Остапенко О.М., Верховець А.А.), розглянувши справу в частині, переданій на новий розгляд, з урахуванням заяви позивача від 10.02.2016 № 10/02-3 про зміну предмета позову, позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що повне та скорочене найменування відповідача є схожим із комерційним (фірмовим) найменуванням позивача, яким є словосполучення: українською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1", російською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та абревіатури: "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5" настільки, що їх можна сплутати, оскільки: використання відповідачем свого повного та скороченого найменування, схожого на комерційне (фірмове) найменування позивача, може вводити в оману споживачів щодо товарів, які ними виробляються та (або) реалізовуються (засоби індивідуального захисту), а також щодо осіб, які ці товари реалізовують; у своєму повному та скороченому найменуванні ТОВ "Центр промислових засобів індивідуального захисту" використовує спірні комерційні найменування позивача, як домінуючу частину свого найменування.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Центр промислових засобів індивідуального захисту" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

У письмових поясненнях товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі промислові засоби індивідуального захисту" просило касаційну скаргу задовольнити: судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

16.03.2017 до Вищого господарського суду надійшло клопотання від позивача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 21.03.2017 клопотання ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" судом задоволено.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі промислові засоби індивідуального захисту" 21.03.2017 надійшло клопотання про витребування у позивача: договорів, які підтверджують право використання дочірніми підприємствами позивача комерційного найменування позивача як об'єкта інтелектуальної власності та актів приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

З огляду на визначені приписами статті 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України у судовому засіданні 21.03.2017 відмовив у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцькі промислові засоби індивідуального захисту" про витребування доказів.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи - 4, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- позивач є юридичною особою - суб'єктом господарювання, який зареєстрований 06.04.1998;

- згідно зі статутом позивача його найменуванням є: українською мовою - товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту" (повне найменування); ТОВ "ПРОМЗІЗ" (скорочене найменування); російською мовою - общество с ограниченной ответственностью "Промышленные средства индивидуальной защиты" (повне найменування); ООО "ПРОМСИЗ" (скорочене найменування); англійською мовою - "Industrial Safety Products, Limited" (повне найменування); "PROMSIZ, Ltd" (скорочене найменування);

- скорочене найменування юридичної особи - позивача є абревіатурою, створеною шляхом скорочення словосполучення, яким є повне найменування позивача;

- основними видами діяльності юридичної особи - позивача є: 14.12 - Виробництво робочого одягу, 15.20 - Виробництво взуття, 85.59 - Інші види освіти, 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля, 22.29 - Виробництво інших виробів із пластмас, 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів;

- 18.10.2012 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових засобів індивідуального захисту";

- згідно зі статутом відповідача його найменуванням є: українською мовою - товариство з обмеженою відповідальністю "Центр промислових засобів індивідуального захисту" (повне найменування); ТОВ "Центр ПРОМЗІЗ" (скорочене найменування); російською мовою - общество с ограниченной ответственностью "Центр промышленных средств индивидуальной защиты" (повне найменування); ООО "Центр ПРОМСИЗ" (скорочене найменування); англійською мовою - "Center of Industrial Personal Protective Equipment" Limited (повне найменування); "Center of Industrial PPE" Ltd (скорочене найменування);

- основними видами діяльності юридичної особи - відповідача є: 14.12 - Виробництво робочого одягу, 14.19 - Виробництво іншого одягу й аксесуарів, 15.20 - Виробництво взуття, 22.29 - Виробництво інших виробів із пластмас, 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, 46.18 - Діяльність посередників, що спеціалізується в торгівлі іншими товарами, 46.41 - Оптова торгівля текстильними товарами, 46.42 - Оптова торгівля одягом і взуттям, 85.59 - Інші види освіти, 46.69 - Оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням, 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля, 47.71 - Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, 32.99 - Виробництво іншої продукції;

- комерційними (фірмовими) найменуваннями позивача є: "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_1" та скорочені, якими є абревіатури "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5";

- вперше комерційні (фірмові) найменування використані позивачем: у 2004 році - комерційне найменування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (посібник "Інструкція з охорони праці під час виконання робіт на висоті з використанням спеціальних страхувальних засобів" виданий у 2004 році); 25.02.2010 - комерційне найменування "ІНФОРМАЦІЯ_4" (договір поставки від 25.02.2010 № 302; у 2000 році - комерційне найменування "ІНФОРМАЦІЯ_1" (каталог продукції на 2000 рік, на обкладинці якого вказано повне комерційне найменування позивача російською мовою); 12-13.07.2002 - комерційне найменування "ІНФОРМАЦІЯ_5" (диплом учасника виставки-ярмарку "Инструмент, спецодежда и средства защиты - 2002" від 12-13.07.2002);

- комерційні найменування використовуються позивачем на різноманітних товаросупровідних документах, сертифікатах, дипломах, рекламних публікаціях, з метою продажу широкого асортименту спецодягу, спецвзуття, висотно-монтажного обладнання, засобів захисту від падіння з висоти, засобів індивідуального захисту голови, обличчя, очей, органів слуху, дихання, рук, інструментів, засобів безпеки робочого місця, вимірювальних приладів та ін., що свідчить про постійність такого використання;

- комерційні (фірмові) найменування позивача використовувалися задовго до реєстрації відповідача, тобто до 18.10.2012;

- згідно з висновком експерта від 30.07.2014 № 78/14, який наданий за результатом проведення експертного дослідження, призначеного ухвалою місцевого господарського суду:

· найменування товариства з обмеженою відповідальністю "Центр промислових засобів індивідуального захисту" є схожим із комерційним (фірмовим) найменуванням товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові засоби індивідуального захисту", яким є словосполучення: українською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1", російською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1" настільки, що їх можна сплутати;

· використання відповідачем найменування, схожого на комерційне (фірмове) найменування позивача може вводити в оману споживачів щодо товарів, які ними виробляються та (або) реалізовуються (засоби індивідуального захисту, до яких відносяться спецодяг; спецвзуття; діелектричні вироби; засоби захисту рук, голови, очей, обличчя; засоби захисту органів дихання; засоби, що запобігають падінню з висоти; висотно-монтажне обладнання);

· використання відповідачем найменування, схожого на комерційне (фірмове) найменування позивача може вводити в оману споживачів щодо осіб, які реалізовують товари;

- згідно з висновком експерта від 19.01.2015 № 144/14 за результатами проведення додаткової судової експертизи, яка призначена ухвалою місцевого господарського суду:

· скорочене найменування відповідача українською мовою ТОВ "Центр ПРОМЗІЗ", російською мовою ООО "Центр ПРОМСИЗ" є схожим зі скороченим комерційним (фірмовим) найменуванням позивача: "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6";

· використання відповідачем свого скороченого найменування українською мовою ТОВ "Центр ПРОМЗІЗ", російською мовою ООО "Центр ПРОМСИЗ", схожого на комерційне (фірмове) найменування позивача: "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6" може вводити в оману споживачів щодо товарів, які ними виробляються та реалізовуються та щодо осіб, які реалізовують товари;

- згідно з висновком експерта від 17.08.2016 № 149/6 за результатами проведення судової експертизи, призначеної згідно ухвали місцевого господарського суду у новому розгляді справи:

· словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_1" можуть самостійно використовуватися як комерційні найменування;

· словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_1" та абревіатури "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6" на які ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" посилається як на свої комерційні (фірмові) найменування, забезпечує індивідуалізацію при здійсненні ним комерційної діяльності, тобто вирізняє підприємство позивача з поміж інших осіб;

· абревіатура "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6", на які ТОВ "Промислові засоби індивідуального захисту" посилається як на свої комерційні (фірмові) найменування не є загальновживаними для певної товарної групи, оскільки не існує класу "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ІНФОРМАЦІЯ_3 - рос. мовою).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для спонукання відповідача припинити використання комерційного (фірмового) найменування позивача, яким є словосполучення українською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1", російською мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та абревіатури: "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_5", шляхом виключення із найменувань товариства (відповідача) українською мовою словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1" і абревіатури "ІНФОРМАЦІЯ_4", та з найменувань товариства (відповідача) російською мовою словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1" і абревіатури "ІНФОРМАЦІЯ_5".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що повне зареєстроване найменування відповідача українською та російською мовами, а також його скорочене найменування схожі на комерційні (фірмові) найменування позивача (на яке позивач має пріоритет) настільки, що їх можна сплутати і це вводить в оману споживачів товарів. Включення відповідачем у свої найменування в якості їх домінуючих частин комерційних (фірмових) найменувань позивача, останній вважає неправомірним та таким, що здійснюється відповідачем з метою використання у власній господарській діяльності ділової репутації позивача.

Згідно з приписами статті 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) встановлено, що:

- юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму; юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування;

- юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування;

- найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Преамбулою Закону України від 15.05.2003 № 755-IV (755-15) "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон № 755) визначено, що він регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 755 підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є, зокрема, наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися.

Статтею 8 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року встановлено, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Згідно з частинами першою і другою та четвертою статті 489 ЦК України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності; право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки; особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

За приписами частин першої, третьої та п'ятої статті 159 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ):

- суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування;

- правовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменування суб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу;

- особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.

Отже, поняття найменування юридичної особи та її комерційного (фірмового) найменування мають різне правове наповнення, які відрізняються одна від одної за колом суб'єктів прав на них, підставами виникнення, припинення тощо.

У відповідності до пункту 78 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12) комерційне (фірмове) найменування необхідно відрізняти від найменування юридичної особи (частина перша статті 90 ЦК України); друге із згаданих найменувань не є об'єктом права інтелектуальної власності, оскільки пов'язані з його використанням правовідносини регулюються переважно нормами корпоративного законодавства.

Найменуванням юридичної особи є назва, яка індивідуалізує юридичну особу в сукупності його прав і обов'язків як самостійного суб'єкта права. Таке найменування є для юридичної особи тим самим, що для фізичної особи її ім'я. Його виникнення слід пов'язувати з датою державної реєстрації юридичної особи.

Фірмовим (комерційним) найменуванням є назва, якою юридична особа або громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, позначають себе на ринку і яка використовується для їх ідентифікації в господарських (комерційних) відносинах.

Чинне законодавство України не містить ні вимог щодо тотожності комерційного найменування найменуванню юридичної особи (стаття 90 ЦК України), ані вимог щодо певного змісту комерційного найменування (зокрема, щодо зазначення організаційно-правової форми підприємства).

Комерційному (фірмовому) найменуванню властиві принципи істинності, постійності та виключності. Тобто використання комерційного (фірмового) найменування не повинно носити одноразового характеру і, оскільки позов спрямований на відновлення порушеного права, використання позивачем комерційних (фірмових) найменувань, на захист яких спрямований позов, повинно мати місце, у тому числі, і станом на час звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Скеровуючи справу № 910/20889/13 на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий господарський суд України у постанові від 22.12.2015, зазначив зокрема про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався саме на приписи статей 489 ЦК України та 159 Господарського кодексу України (436-15) . У зв'язку з чим, для правильного вирішення спору, беручи до уваги призначення комерційного найменування як засобу індивідуалізації у комерційних відносинах, у той час як найменування (назва) знаходить своє відображення у публічно-правових відносинах, а також те, що поняття найменування юридичної особи та її комерційного (фірмового) найменування мають різне правове наповнення, і найменування (назва) не є об'єктом права інтелектуальної власності судам, на підставі поданих сторонами та досліджених доказів, належить:

- встановити, чи мають позивач та відповідач комерційні (фірмові) найменування, тобто найменування, які використовуються підприємствами для власної індивідуалізації під час здійснення господарської (комерційної) діяльності; які саме комерційні (фірмові) найменування індивідуалізують підприємницьку діяльність як позивача, так і відповідача (з урахуванням того, що зазначене питання є правовим і повинно вирішуватися судом, а не експертом), та з якого часу сторони у справі здійснюють підприємницьку діяльність під цими комерційними найменуваннями (з посиланням на конкретні докази використання сторонами таких комерційних найменувань у підприємницькій діяльності);

- з'ясувати, яким видом діяльності займаються позивач та відповідач, чи функціонують вони на одному ринку товарів або послуг, щодо яких саме товарів, робіт чи послуг ними використовуються відповідні комерційні найменування та чи можуть споживачі змішувати товари, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуги, які ними надаються;

- дослідити, чи є комерційні (фірмові) найменування позивача та відповідача схожими настільки, що їх можна сплутати і чи вводить це в оману споживачів щодо товарів, які виробляються (у тому числі, шляхом призначення судової експертизи, з урахуванням викладеного в постановах пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) та від 23.03.2012 № 5 (v0005600-12) "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності");

- перевірити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеному праву (з урахуванням того, що позивач просить заборонити відповідачу використовувати у будь-який спосіб комерційні (фірмові) найменування позивача, тобто саме ці найменування, а не схожі з ним, які використовувалися відповідачем {якщо останнє мало місце} та не визначає, які саме).

У відповідності до приписів частини першої статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, вказівки, які містилися у постанові Вищого господарського суду України зі справи № 910/20889/13 у повному обсязі не виконані, внаслідок чого висновки судів обох інстанцій про задоволення позову є передчасними, необґрунтованими і зробленими в порушення статті 43 ГПК України без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, та без правильного застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, з огляду на те, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався саме на приписи статей 489 ЦК України та 159 Господарського кодексу України (436-15) (в обґрунтуванні підстав позову позивач не зазначав про вчинення відповідачем акту недобросовісної конкуренції та не посилався на відповідні норми матеріального права, яким врегульовано питання захисту від недобросовісної конкуренції), судам у новому розгляді справи, насамперед, належало встановити, чи мають позивач та відповідач комерційні (фірмові) найменування, тобто найменування, які використовуються підприємствами для власної індивідуалізації під час здійснення господарської (комерційної) діяльності; які саме комерційні (фірмові) найменування індивідуалізують підприємницьку діяльність як позивача, так і відповідача, та з якого часу сторони у справі здійснюють підприємницьку діяльність під цими комерційними найменуваннями (з посиланням на конкретні докази використання сторонами таких комерційних найменувань у підприємницькій діяльності); щодо яких саме товарів, робіт чи послуг сторонами (тобто, як позивачем, так і відповідачем) використовуються відповідні комерційні найменування та чи можуть споживачі змішувати товари, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуги, які ними надаються; дослідити, чи є комерційні (фірмові) найменування позивача та відповідача схожими настільки, що їх можна сплутати і чи вводить це в оману споживачів щодо товарів, які виробляються.

Натомість суди попередніх інстанцій, помилково ототожнивши комерційне (фірмове) найменування з найменуванням юридичної особи всупереч приписам статті 43 ГПК України залишили без належного дослідження та вирішення питання щодо використання сторонами комерційних (фірмових) найменувань, з огляду на приписи статей 489, 490 ЦК України та 159 Господарського кодексу України (436-15) , які передбачають дослідження наведених обставин, з метою встановлення, чи відбулося порушення права позивача на його комерційне (фірмове) найменування.

Також, суди попередніх інстанцій у вирішенні спору виходили з того, що окремої групи товарів "ІНФОРМАЦІЯ_2" не існує, проте, з урахуванням заявлених позовних вимог, не надали оцінки ними ж встановленим обставинам про загальне використання поняття "засоби індивідуального захисту", що характеризує групу товарів у сфері безпеки життєдіяльності людини, безпеки праці та цивільної оборони.

Крім того, у вирішенні спору суди попередніх інстанцій залишили поза увагою приписи статті 14 ЦК України, відповідно до яких особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Так, позивач просив суд зобов'язати відповідача виключити із найменувань товариства (відповідача) українською мовою словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1" і абревіатури "ІНФОРМАЦІЯ_4", та з найменувань товариства (відповідача) російською мовою словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_1" і абревіатури "ІНФОРМАЦІЯ_5", однак суди попередніх інстанцій, встановивши, що наведені словосполучення є частиною офіційно зареєстрованих найменувань відповідача, не встановили, чи передбачено актами чинного законодавства такий спосіб захисту прав на комерційне (фірмове) найменування, як спонукання іншої особи виключити певні словосполучення із свого офіційного зареєстрованого найменування (не комерційного (фірмового) найменування).

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 111-5 ГПК України).

Відповідно до статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.