Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Берізка" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 (головуючий суддя Павлюк І.Ю., судді Демидюк О.О., Олексюк Г.Є.) на рішення Господарського суду Волинської області від 16.08.2016 (суддя Костюк С.В.) у справі № 903/515/16 Господарського суду Волинської області за позовом Малого приватного підприємства "Берізка" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", 2. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання припиненим договору поруки № 11104249000/1 від 22.12.2006, за участю представників позивача не з'явились, відповідача-1 не з'явились, відповідача-2 не з'явились,

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.08.2016 у справі № 903/515/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016, в задоволенні позовних вимог про визнання припиненим договору поруки № 11104249000/1 від 22.12.2006 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 5, 18 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 251, 252, 559, 598, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 35, 82 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що у спірних правовідносинах змінились строки виконання договірних зобов'язань поручителем (позивачем).

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між АКІБ "Укрсиббанк" (кредитор), правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та Малим приватним підприємством "Берізка" було укладено договір поруки № 11104249000/1 від 22.12.2006 в забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту від 22.12.2006 №11104249000, укладеного між АКІБ "Укрсиббанк" (кредитор) та ОСОБА_5

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.09.2011 у справі № 5004/1469/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.01.2012, позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Малого приватного підприємства "Берізка" про стягнення 885.288,00 грн. боргу за договором поруки № 11104249000/1 від 22.12.2006 задоволено повністю: стягнуто з Малого приватного підприємства "Берізка" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 499.993,34 грн. основного боргу, 353.453,07 грн. несплачених процентів за користування кредитними коштами, 9.508,87 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 22.332,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами.

На виконання вказаного вище судового рішення 17.02.2012 Господарським судом Волинської області видано наказ № 5004/1469/11-1 на примусове стягнення заборгованості з МПП "Берізка", за яким виконавчою службою Нововолинського МУЮ відкрито виконавче провадження.

12.12.2011 між ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ "Укрсиббанк" відступив права вимоги, зокрема, за зобов'язаннями МПП "Берізка" за кредитним договором № 11104249000 від 22.12.2006.

12.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" було укладено договір відступлення права вимоги, зареєстрований в реєстрі № 5207-2508, за яким останній набув права кредитора відносно МПП "Берізка" за кредитним договором № 11104249000 від 22.12.2006.

Ухвалою Господарського Волинської області від 11.03.2014 у справі № 5004/1469/11 замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 32566659, а саме: ПАТ "Укрсиббанк" на ТОВ "Кей-Колект".

Також на підставі зазначеної ухвали суду 19.03.2014 державною виконавчою службою винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

За вказаних обставин Мале приватне підприємство "Берізка" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання припиненим договору поруки № 11104249000/1 від 22.12.2006.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено рішенням Господарського суду Волинської області від 26.09.2014 у справі № 5004/1469/11, позичальник ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а тому даним рішенням задоволено позов ПАТ "Укрсиббанк" до МПП "Берізка" про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалено стягнути з останнього як з поручителя на користь банку 885.288,07 грн. заборгованості за кредитним договором від 22.12.2006.

Станом на час розгляду спору місцевим судом рішення суду не виконано, за виданим судом наказом проводяться виконавчі дії ДВС.

Стаття 115 ГПК України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до ч.1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 (v018p710-12) ).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі "Глоба проти України", no.15729/07, від 05.07.2012).

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (р. 46 рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Оскільки при вирішенні спору у справі № 5004/1469/11 судом надана оцінка правовідносинам, що виникли з договору поруки від 22.12.2006, то в силу ст. 35 ГПК України дані факти є встановленими і не потребують повторного доведення.

Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 559 ЦК України немає.

Вказана позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена в рішенні від 06.07.2016 у справі № 6-1199цс16.

Щодо доводів позивача про те, що ПАТ "Укрсиббанк" на момент розгляду справи № 5004/1469/11 не було стороною судового процесу у зв'язку з укладенням договору факторингу є безпідставними, оскільки рішення Господарського суду Волинської області у справі № 5004/1469/11 прийнято 26.09.2011, а договір факторингу укладено 12.12.2011, тобто права та обов'язки до нового кредитора - ТОВ "Кей-Колект" перейшли згідно з актом прийому-передачі вимоги від 12.12.2011.

Крім того безпідставним колегія суддів вважає твердження скаржника щодо пропуску строку пред'явлення вимоги до поручителя, оскільки дана обставина досліджувалась судом при розгляді справи № 5004/1469/11 і суд надав правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами за договором поруки.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Берізка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 16.08.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 у справі № 903/515/16 - без змін.