Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (головуючий суддя Огороднік К.М., судді Коломис В.В., Тимошенко О.М.) на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.08.2016 (суддя Ляхевич А.А.) у справі № 906/1373/15 Господарського суду Житомирської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національного банку України, про стягнення 74.300,91 доларів США заборгованості та 17.589,55 грн. пені, за участю представників позивача Ханович К.В., Трухно М.М., відповідача ОСОБА_5, третьої особи не з'явились,

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.08.2016 у справі № 906/1373/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016, відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 74.300,91 доларів США заборгованості та 17.589,55 грн. пені.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ПАТ "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 38, 48, 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 33 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.06.2008 між ТОВ "Український промисловий банк" (кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (позичальник) укладено кредитний договір № 14/К-08, які є невід'ємною частиною кредитного договору, на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (далі - кредит) на наступних умовах: ліміт кредитування - еквівалент 530.000,00 грн., що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у додатку № 1 до цього договору; валюта ліміту кредитування - українська гривня; валюта кредитування - українська гривня, долар США, євро; строк кредитної лінії - з 24.06.2008 по 22.06.2018 включно, процентна ставка: у гривні - 21,8% річних; у доларах США - 15% річних, у євро - 14% річних.

Згідно з п. 4.1 договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом згідно з графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.2 укладеного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитором здійснюються у валюті кредиту. Нарахування процентів банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку відсотків не включається.

Згідно з п. 8.1 договору у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісії за управління кредитом позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 1.1 додаткового договору № 1 від 15.12.2008 до кредитного договору № 14/К-08 від 24.06.2008 банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на умовах: в еквіваленті 106.298,73 доларів США, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, а позичальник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит до 22.06.2018, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі: у гривні - 21,8 % річних, у доларах США - 15 % річних, у євро - 14 % річних, а у разі несвоєчасного повернення заборгованості за кредитом позичальник зобов'язався сплатити у строки, передбачені п. 4.4 кредитного договору, проценти з розрахунку 30 % річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Судами встановлено, що 30.06.2010 між ПАТ "Дельта Банк", TOB "Укрпромбанк" та Національним банком України з метою захисту інтересів держави та повернення коштів, виданих НБУ під рефінансування, укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, зареєстрований за № 2258 від 30.06.2010 приватним нотаріусом Соколовим О.Є.

Згідно з п. 4.2 зазначеного договору внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників до останнього переходять (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. До складу цих вимог, зокрема, було включене і право вимоги виконання ФОП ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором № 14/К-08 від 24.06.2008, а також за всіма договорам забезпечення.

Таким чином, у зобов'язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора і ПАТ "Дельта Банк" набуло статусу нового кредитора.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобов'язань зі сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та іншої заборгованості, в результаті чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором станом на 17.08.2015 в розмірі 74.300,91 доларів США (що є еквівалентом 1.634.203,85 грн.) та 17.589,55 грн. пені.

Крім того позивач стверджував, що за кредитним договором між банком та позичальником кредит відповідачу надавався в доларах США, однак, як встановлено судами, в підтвердження відповідної обставини позивач належних доказів не надав, посилаючись на відсутність у останнього кредитної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судами, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/1161/15-г за позовом ФОП ОСОБА_5 до ПАТ "Дельта Банк" про зобов'язання вчинити дії, яке набрало законної сили, встановлено, що підприємцю ОСОБА_5 видано кредит в гривні в сумі 530.000,00 грн. Водночас, позивач у даній справі - ПАТ "Дельта Банк" посилався на те, що кредитні кошти видано в доларах США, в гривневому їх еквіваленті 530.000,00 грн. Вищезгаданим судовим рішенням зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" виконати умови кредитного договору № 14/К-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 24.06.2008 в частині валюти кредиту та надати ФОП ОСОБА_5 можливість сплачувати кредит відповідно до встановленого графіку в додатку № 1 до договору.

В силу ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідач стверджує, що кредит видавався йому у гривні і погашення заборгованості відповідач здійснював у гривні. На думку відповідача, сплачені відповідачем кошти в гривні банком самостійно та неправомірно конвертувались у долари США за курсом валют та зараховувалось погашення заборгованості в доларах США.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, незважаючи на неодноразові вимоги ухвал суду, не було подано до справи доказів на підтвердження видачі відповідачу кредиту у доларах США, а відтак, суди підставно виходили при розгляді справи з встановленого у справі № 910/1161/15-г факту видачі за умовами кредитного договору № 14/К-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 24.06.2008 підприємцю ОСОБА_5 кредитних коштів в гривні, в сумі 530.000,00 грн.

Колегія суддів також відзначає, що місцевим судом було призначено у справі судову економічну експертизу для визначення розміру спірної заборгованості, однак позивач не надав необхідних для проведення експертизи документів та зазначив, що на даний час не може надати кредитну документацію ФОП ОСОБА_5, виписок по рахунку та документів, підтверджуючих операції з проведення договірного списання з рахунків, оскільки кредит видавався ТОВ "Укрпромбанк", яке ліквідоване. Меморіальні ордери, виписки по рахунку та документи, що підтверджують операції з проведення договірного списання з рахунків ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Укрпромбанк" не передавало АТ "Дельта Банк".

Враховуючи наведене та посилаючись на те, що відповідно до ст. 52-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України зобов'язаний прийняти документи неплатоспроможного банку на зберігання по мірі їх подання Фондом, позивач просив витребувати від Національного банку України, який є третьою особою у справі, необхідні документи.

Третя особа будь-яких доказів на вимоги ухвал суду не надіслала. У відповідь на запит позивача листом 15.03.2016 № 61-001/22288 Національний банк України повідомив, що запитувані позивачем документи, а саме: Положення про кредитування фізичних осіб-підприємців ТОВ "Укрпромбанк", яке діяло протягом періоду з 24.06.2008 по 30.06.2010, на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором ТОВ "Укрпромбанк" не передавалося.

Повідомленням від 17.06.2016 № 19/16-25 Житомирське відділення КНДІСЕ вказало про неможливість надання висновку у зв'язку з відсутністю документів з обліку рахунків за кредитним договором від 24.06.2008 № 14/К-08 у період з 24.06.2008 по 01.07.2010, що виключає можливість встановлення суми заборгованості за вказаним вище договором станом до 01.07.2010. При цьому експерт вказав, що змістом визначених ухвалою суду питань передбачено розрахунок заборгованості за кредитом, процентами та пенею в період з моменту укладання договору до 17.08.2015, однак їх вирішення в межах наданих на дослідження матеріалів не вбачається за можливе.

Враховуючи все викладене вище, суди дійшли підставного висновку про те, що позивачем у справі не доведено ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції належними та доказами обставин наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № 14/К-08 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 24.06.2008 станом на 17.08.2015, виходячи з виданої 25.06.2008 суми кредиту в розмірі 530.000,00 грн. та з урахуванням умов договору і графіку платежів, наведеного в додатку № 1 до кредитного договору.

Враховуючи той факт, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 74.300,91 доларів США заборгованості та 17.589,55 грн. пені не знайшли свого підтвердження згідно з наявними у справі доказами, колегія суддів вважає, що суди правомірно відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 11.08.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 906/1373/15 - без змін.