Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Кривенка В.В.,

Суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Повного товариства "Велес-2003" (далі - ПТ) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2008 року в справі за позовом ПТ до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Броварська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У березні 2006 року позивач звернувся з позовом до Броварської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000031701/0/4032/17-1/62 від 14 березня 2006 року в частині донарахування позивачеві податкового зобов’язання на суму 13 453 грн за податком з доходів фізичних осіб та визначення 26 906 грн штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПТ не має статусу податкового агента, а тому дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів у зв’язку з невиконанням нею своїх обов’язків за договорами позики щодо викупу закладених речей, не є доходом, одержаним від податкового агента, і отже, підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Господарський суд Київської області постановою від 9 червня 2006 року вимоги ПТ задовольнив, мотивувавши рішення тим, що діяльність ломбардів за операціями з закладеними виробами є не посередництвом при продажу об’єктів рухомого майна, а реалізацією предметів застави з метою звернення ломбардом стягнення на вироби з дорогоцінних металів у зв’язку з невиконанням фізичними особами зобов’язань щодо повернення суми позики відповідно до статей 19, 25 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ (2654-12) "Про заставу" та статей 589, 591 Цивільного кодексу України. На підставі вказаного суд дійшов висновку, що ломбард не є податковим агентом, оскільки не може виконувати обов’язок щодо нарахування, утримання і перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при невикупі заставленої речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 24 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2008 року, рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна сума, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду), є також об’єктом оподаткування в платника податку, якому вона повертається, та підлягає оподаткуванню ломбардом згідно зі ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі – Закон № 889-IV (889-15) ). При цьому ломбард як податковий агент має виконати всі свої функції щодо нарахування (виплати) доходу, утримання (сплати) та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, надання відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV (889-15) податковому органу звітності за формою № 1-ДФ.

У скарзі ПТ порушено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2008 року у зв’язку з неоднаковим застосуванням однієї й тієї самої норми права.

Скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи ПТ, при реалізації предмета застави (брухту дорогоцінних металів) у 1163 випадках невиконання боржниками (заставодавцями) зобов’язань за договором, виплатило на користь останніх дохід у розмірі 103 487,10 грн з отриманої від реалізації брухту суми у розмірі 180 017,88 грн.

Таким чином, позивач одержав від реалізації предметів застави суму, що перевищувала розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, і цю різницю було повернуто заставодавцям.

Згідно з пп. 4.2.6. п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV (889-15) до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону.

Отже, заставодавцям було виплачено дохід позивачем, який оподатковується відповідно до норм зазначеного закону.

Пунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV (889-15) встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього ж Закону.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону № 889-IV (889-15) податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей

податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, при поверненні (виплаті) ломбардом фізичній особі надлишку суми, що залишилася після задоволення боргових вимог від реалізації заставленого майна, ломбард повинен виступати податковим агентом щодо таких виплат і, як передбачено п. 1.15 ст. 1 Закону, нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному у ст. 8 Закону, та за ставкою передбаченою в п. 7.1 ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України може скасувати судові рішення судів апеляційної або касаційної інстанції та залишити в силі помилково скасовані судові рішення цих судів.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про залишення без задоволення скарги ПТ, залишення в силі ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2008 року.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Повного товариства "Велес-2003" залишити без задоволення.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs1551032) 15 січня 2008 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.