Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року у справі Господарського суду № 5023/10192/11 Харківської області за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання банкрутом ліквідатор Саутенко С.О. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

у провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № 5023/10192/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 12.12.2011 року за заявою боржника за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 2343-ХІІ (2343-12) , до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 2 - 3).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Харківської області від 20.12.2011 року (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 29.03.2012 року), залишеною без змін постановою апеляційного суду від 16.05.2012 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_13., яку усунено від виконання обов'язків ліквідатора банкрута з призначенням ліквідатором у справі арбітражного керуючого Лученка Д.В. ухвалою місцевого господарського суду від 14.02.2013 року (том 1, а.с. 79 - 82, 114, 141 - 146, том 2, а.с. 111 - 115).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2014 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 25.06.2014 року, припинено обов'язки ліквідатора банкрута Лученка Д.В. за його заявою, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Белікова О.П. (том 4, а.с. 38 - 41, 73 - 79).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2015 року (залишена без змін постановою апеляційного суду від 30.07.2015 року та постановою касаційного суду від 10.11.2015 року) припинено обов'язки арбітражного керуючого Белікова О.П. як ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Саутенка С.О., якого зобов'язано продовжити здійснювати ліквідаційну процедуру відповідно до постанови від 20.12.2011 року (том 6, а.с. 235-240, том 9, а.с. 20-28, 69-75).

23.04.2015 року до місцевого господарського суду надійшла заява ліквідатора Саутенка С.О. про розірвання договорів купівлі-продажу майна банкрута (з урахуванням уточнень від 24.06.2015 року) з вимогами про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень мансарди № 1-:-8, І, II, в літері "А-4", загальною площею 233,2 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, укладеного 15.02.2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_13. (продавець) та ОСОБА_10 (покупець), що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. та зареєстрований за № 85; розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 4-го поверху № 1-: 20, І, II, в літері "А-4", загальною площею 428,6 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, укладеного 15.02.2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_13. (продавець) та ОСОБА_12 (покупець), що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. та зареєстрований за № 81; витребування з чужого незаконного володіння майна, яке вибуло на підставі розірваного договору, укладеного 15.02.2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_13. (продавець) та ОСОБА_10 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. та зареєстрованого за № 85, нерухоме майно: нежитлові приміщення мансарди № 1-:-8, І, II, в літері "А-4", загальною площею 233,2 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1; визнання права власності боржника громадянина України ОСОБА_5 на зазначене нерухоме майно: нежитлові приміщення мансарди № 1-:-8,1, II, в літері "А-4", загальною площею 233,2 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1; витребування з чужого незаконного володіння майна, яке вибуло на підставі розірваного договору, укладеного 15.02.2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_13. (продавець) та ОСОБА_12 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. та зареєстрованого за № 81, нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-:-20, І, II, в літері "А-4", загальною площею 428,6 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1; визнання права власності боржника - громадянина України ОСОБА_5 на зазначене нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-:-20, І, II. в літері "А-4", загальною площею 428,6 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1; зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення мансарди № 1-:-8, І, II, в літері "А-4", загальною площею 233,2 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 за громадянином України ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області зареєструвати право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-:-20, І, II, в літері "А-4", загальною площею 428,6 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 за громадянином України ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (вх. № 16412 від 23.04.2015 року та вх. № 25780 від 24.06.2015 року) (том 7, а.с. 187 - 191, том 8, а.с. 182 - 189).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 року (суддя Савченко А.А.) заяву ліквідатора задоволено частково; розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень мансарди № 1-:-8, І, II, в літері "А-4", загальною площею 233,2 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, укладений 15.02.2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_13. (продавець) та ОСОБА_10 (покупець), що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрований за № 85; розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 4-го поверху № 1- '20, І, II, в літері "А-4", загальною площею 428,6 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, укладений 15.02.2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_13. (продавець) та ОСОБА_12 (покупець), що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрований за № 81; в решті вимог за заявою ліквідатора вимоги залишено без розгляду (том 11, а.с. 52 - 59).

15.08.2016 року ОСОБА_10, вважаючи, що ухвала місцевого господарського суду про розірвання договорів купівлі-продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі стосується його прав, як покупця спірних нежитлових приміщень мансарди № 1-:-8, І, II, в літері "А-4", загальною площею 233,2 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.06.2016 року про задоволення заяви ліквідатора Саутенка С.О. про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012 року як таку, що винесена з порушенням положень цивільного законодавства щодо визнання правочинів недійсними.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Крестьянінов О.О., судді: Бородіна Л.І., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_10 задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 року в частині задоволення заяви ліквідатора скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ФОП ОСОБА_5 арбітражного керуючого Саутенка С.О. в частині розірвання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень:

- мансарди № 1-:-8, І, II, в літері "А-4", загальною площею 233,2 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, укладеного 15.02.2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_13. (продавець) та ОСОБА_10 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрованого за № 85;

- 4-го поверху № 1-: 20, І, II, в літері "А-4", загальною площею 428,6 кв.м., що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, укладеного 15.02.2012 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_13. (продавець) та ОСОБА_12 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрованого за № 81 (том 11, а.с. 138 - 148).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заставний кредитор ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду від 15.09.2016 року та прийняти нове рішення, яким ухвалу суду першої інстанції від 23.06.2016 року залишити без змін, обґрунтовуючи порушенням апеляційним судом положень статей 8, 11, 16, 22, 202, 216, 525, 526, 610 - 612, 615, 638, 651, 653, 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 30, 48 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 4, 4-1, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судами встановлено, що провадження у справі про банкрутство № 5023/10192/11 порушено ухвалою суду від 12.12.2011 року з особливостями банкрутства фізичної особи-підприємця за статтями 47 - 49 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року; ліквідаційну процедуру введено постановою суду від 20.12.2011 року, а торги з продажу майна боржника проведено згідно протоколів проведення аукціону 31.01.2012 року та нотаріальним оформленням договорів купівлі-продажу 15.02.2012 року.

Відтак, щодо боржника застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) (пункт 11 Прикінцевих та перехідних положень).

Разом з тим, частиною 9 статті 16 ГПК України, яка набрала чинності з 19.01.2013 року, до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено майнові спори, передбачені пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу (а зокрема, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) ). Отже, суди дійшли вірного висновку про розгляд спору щодо розірвання договорів купівлі-продажу майна банкрута саме у межах провадження у справі про банкрутство, яка триває по даний час.

Відповідно до частини 7 статті 48 Закону про банкрутство в редакції до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором. Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Статтею 30 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) передбачено загальні вимоги щодо продажу майна банкрута у ліквідаційній процедурі, а зокрема: після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлений інший порядок продажу майна банкрута; у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) ; ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника; кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону; з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Отже, ліквідатор зобов'язаний провести аукціон з продажу майна банкрута з дотриманням порядку розрахунку за набуте майно та оформлення договору купівлі-продажу відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , та із зарахуванням коштів від придбаного майна боржника на основний рахунок боржника - фізичної особи-підприємця (за наявності такого рахунку у підприємця на час ліквідаційної процедури) або на депозитний рахунок нотаріуса, з урахуванням особливостей за статтею 48 Закону про банкрутство.

Згідно з частинами 5, 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта. Органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено право сторони змінити або розірвати договір у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, невиконання покупцем обов'язку з належного розрахунку за придбане з аукціону майно у процедурі банкрутства може бути підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Судами встановлено, що за результатами проведеного попереднім ліквідатором боржника ОСОБА_13. аукціону, оформленого Протоколом проведення аукціону № 1 від 31.01.2012 року, продано ОСОБА_10 (паспорт НОМЕР_2) нежитлове приміщення мансарди № 1-:-8, І, ІІ, літ."А-4", загальною площею 233,2 кв.м., що в АДРЕСА_1 за ціною 110 000 грн. без ПДВ, а 15.02.2012року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. посвідчено договір купівлі-продажу зазначеного майна з аукціону за реєстром № 85, який від імені ФОП ОСОБА_5 підписала ліквідатор ОСОБА_13. (том 5, а.с. 207 - 211).

Також, судами встановлено, що за результатами проведеного попереднім ліквідатором боржника ОСОБА_13. аукціону, оформленого Протоколом проведення аукціону № 2 від 31.01.2012 року, продано ОСОБА_12 (паспорт ММ № 077970) нежитлове приміщення 4-го поверху № 1-:20, І, ІІ літ."А-4", загальною площею 428,6 кв.м., що в АДРЕСА_1 за ціною 290 000 грн. без ПДВ, а 15.02.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. посвідчено договір купівлі-продажу зазначеного майна з аукціону за реєстром № 81, який від імені ФОП ОСОБА_5 підписала ліквідатор ОСОБА_13. (том 4, а.с. 3 - 5).

Відповідно до поданої заяви про розірвання договору від 23.045.2015 року (з уточненнями від 24.06.2015 року), набувачі майна ОСОБА_10 та ОСОБА_12 повідомлялися про розгляд справи, однак, незважаючи на неодноразові відкладення розгляду справи ухвалами суду від 21.01.2016 року, від 18.02.2016 року, від 28.04.2016 року та від 31.05.2016 року з відповідним повідомленням їх про судові засідання, жодного разу не з'явилися в судові засідання та не надали пояснень по предмету спору (том 7, а.с. 187 - 191, том 8, а.с. 182 - 189, том 11, а.с. 14 - 17).

Приймаючи ухвалу про розірвання спірних договорів купівлі-продажу майна з аукціону, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами договорів не надано доказів здійснення оплати за придбане з аукціону майно відповідно до вимог як законодавства про банкрутство, так законодавства про приватизацію невеликих державних підприємств, яке в даному випадку застосовується субсидіарно при продажу майна боржника з аукціону, а також прийняв до уваги відсутність в матеріалах справи за звітами ліквідаторів доказів того, що було здійснено оплату набувачами майна за спірними договорами купівлі-продажу (том 11, а.с. 57). В решті вимог ліквідатора суд залишив їх без розгляду з огляду на невиконання вимог суду про сплату судового збору.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_10, який просив скасувати в цілому ухвалу суду першої інстанції від 23.06.2016 року, та скасовуючи в цілому ухвалу суду першої інстанції з прийняттям власного рішення про відмову у розірванні договорів купівлі-продажу спірного майна від 15.02.2012 року як щодо набувача ОСОБА_10, так щодо набувача ОСОБА_12, апеляційним судом допущено ряд порушень норм процесуального права та законодавства про банкрутство.

Так, апеляційним судом за відсутності явки в судове засідання 15.09.2016року представників учасників провадження у справі про банкрутство, встановлено, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_10 не виконав вимог ухвал апеляційного суду від 22.08.2016 року та 06.09.2016 року про надання доказів надіслання копії апеляційної скарги всім учасникам провадження по справі та не надав для огляду в судовому засіданні апеляційного суду оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів № 6 від 31.01.2012 року, наданих апеляційному суду разом з апеляційною скаргою як додаткові докази в обґрунтування обставин оплати ними по 110 000 грн. за нежитлові приміщення, внаслідок чого апеляційним судом винесено Окрему ухвалу від 15.09.2016 року в адресу ОСОБА_10 (том 11, а.с. 149 - 150).

Матеріалами справи підтверджується надання апеляційному суду двох копій Квитанцій до прибуткового касового ордеру за одним і тим самим номером (№ 6) від 31.01.2012 року про внесення ОСОБА_12 та ОСОБА_10 для ФОП ОСОБА_13. по 110 000 грн. Копії зазначених квитанцій засвідчені підписом невідомої особи (без зазначення прізвища особи, яка стверджує про їх відповідність оригіналу) (том 1 матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 року у справі № 5023/10192/11, а.с. 181 - 182).

Відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 (v0055609-03) , відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче підпису.

Відтак, прийнявши до уваги зазначені копії квитанцій, засвідчені з порушенням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", та розглянувши спір без дослідження їх оригіналів, апеляційним судом порушено вимоги статті 34 ГПК України на предмет належності та допустимості доказів у справі.

Також, апеляційний суд, не мотивувавши яким чином порушуються права фізичної особи ОСОБА_10 ухвалою суду першої інстанції в частині розірвання договору купівлі-продажу від 15.02.2012 року, укладеного із ОСОБА_12, необґрунтовано скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 року в частині задоволення вимог ліквідатора та розірвання договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 15.02.2012 року, укладеного із ОСОБА_12.

Також, приймаючи до уваги вимоги оспорюваних Договорів згідно пункту 2.2 про сплату коштів за набуте з аукціону майно відповідно до рахунку-фактури ліквідатора, апеляційним судом не встановлено обставин виставлення ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - ОСОБА_13. рахунків-фактур на оплату їх набувачами майна за оспорюваними договорами, їх вручення ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у передбаченому протоколами про проведення аукціонів №№ 1, 2 від 31.01.2012 року порядку (том 5, а.с. 209, 211, том 4, а.с. 3-зворот, 5).

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що надана ОСОБА_10 фотокопія квитанції № 6 від 31.01.2012 року про оплату ОСОБА_12 сто десять тисяч грн. не підтверджує внесення нею повної вартості придбаного майна на суму 290 000 грн. за договором 15.02.2012 року.

З огляду на таке, висновки апеляційного суду про дотримання набувачами майна ОСОБА_10 та ОСОБА_12 порядку розрахунку за об'єкти нерухомості згідно Договорів купівлі-продажу майна з аукціону від 15.02.2012 року здійснено з порушенням вимог статей 34, 43, 101 ГПК України, внаслідок чого таку постанову апеляційного не можна вважати законною та обґрунтованою, її слід скасувати.

Колегія суддів касаційного суду вбачає процесуальне порушення суду першої інстанції у тому, що відповідно до статті 1 Закону про банкрутство учасники провадження у справі визнаються такими відповідно до ухвали суду про залучення тих чи інших осіб, які не є кредиторами, до участі у справі про банкрутство.

Відтак, приймаючи до провадження заяву ліквідатора боржника Саутенко С.О. від 23.04.2015 року у справу про банкрутство та встановивши за її змістом необхідність участі у розгляді спору фізичних осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_12, як сторін оспорюваних договорів, які до цього не були учасниками даної справи про банкрутство, суду першої інстанції належало залучити їх до участі в цій справі відповідною процесуальною ухвалою, однак цього зроблено не було.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду від 15.09.2016 року та ухвали суду першої інстанції від 23.06.2016 року з направленням справи в частині розгляду заяви ліквідатора Саутенка С.О. від 23.04.2015 року до суду першої інстанції на новий розгляд спору про розірвання договорів в іншому складі суду в цій частині.

При новому розгляді спору суду належить залучити учасниками провадження у справі про банкрутство набувачів майна за спірними договорами ОСОБА_10 та ОСОБА_12, дослідити надані ними докази оплати за майно, набуте за договорами від 15.02.2012 року, на предмет їх належності та достатності в обґрунтування проведення розрахунку за набуті об'єкти нерухомості, та з врахуванням оцінки обставин справи в їх сукупності, застосування норм законодавства про банкрутство, про малу приватизацію, цивільного права, дійти висновку про можливість розірвання спірних договорів з підстав, зазначених ліквідатором боржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 року (про розгляд заяви ліквідатора Саутенка С.О. про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна банкрута від 15.02.2012 року) у справі № 5023/10192/11 скасувати.

Справу № 5023/10192/11 в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі суду.